26 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 307/2948/25 пров. № А/857/39501/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року у справі № 307/2948/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення (головуючий суддя Бобрушко В.І., м. Тячів, Закарпатська область),-
11.08.2025 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до інспектора Тячівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області Молнара Віктора Валерійовича, Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5389071 від 04.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою, на підставі за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.8.4. «в» Правил дорожнього руху» - порушення вимог заборонних знаків.
Позивач не погоджувався зі спірною постановою з тих мотивів, що відповідачем неправильно надано оцінку обставинам справи. Зазначає, що у спірній постанові відповідач вказав на порушення позивачем вимог дорожнього знаку 2.2, однак такий на місці події був відсутній. Як наслідок, на думку позивача, відповідачем проведено неправильну кваліфікацію правопорушення.
Крім того, позивач зазначав, що інспектор поліції під час розгляду справи не надав для ознайомлення відеозапис події, зафіксованої у спірній постанові.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2025 року замінено Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції на Головне управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНП в Закарпатській області).
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року позов задоволено:
- скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04 серпня 2025 року за №5389071 серії ЕНА, винесену інспектором СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Молнар Віктором Валерійовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрито;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот ) гривень 60 копійок.
За висновками суду першої інстанції відповідач, на підтвердження вини позивача, надав відеозапис події, однак такий не містить доказів порушення Правил дорожнього руху позивачем.
Крім того, суд першої інстанції зазначив про те, що поліцейським, до винесення спірної постанови, не були роз'яснені позивачу його права, передбачені ст.268 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Помилковість висновків суду першої інстанції відповідач обґрунтовує покликанням на те, що наданий відповідачем відеозапис повністю підтверджує вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначає що інспектор Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області - капітан поліції Молнар В. В., виявив правопорушення, вчинене позивачем, внаслідок чого склав постанову серії ЕНА № 5389071 та притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Наголошує, що на місці вчинення адміністративного правопорушення, інспектором Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Молнар В. В., було здійснено відеофіксацію події де чітко зображений дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено». Такий відеозапис, на переконання відповідача є доказом в справі про адміністративне правопорушення.
04.11.2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. З підстав, наведених у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представника позивача повідомлено про час, місце та дату розгляду справи шляхом направлення повістки-повідомлення до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд»
Відповідачів повідомлено про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення повістки-повідомлення в електронний кабінет.
За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вищезазначеного клопотання. Справа має бути розглянута протягом розумного строку. Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення справи.
Позивач у судове засідання не з'явився.
З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
За змістом спірної постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №5389071 від 04.08.2025, ОСОБА_1 , 04.08.2025 о 08:12:09, керуючи автомобілем Ford Focus, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Армійській, у м.Тячів, Закарпатської області, порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 та дорожню розмітку 1.12, чим порушив п.8.4. «в» ПДР - порушення вимог заборонних знаків. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. За скоєне позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Не погодившись із спірною постановою позивач подав до суду позов.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції позивач враховує наступне.
За змістом пункту 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, згідно підпункту «в», - на заборонні знаки, тобто знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно ПДР дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» є знаком пріоритету. Забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або за сигналу світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Не виконання вимог заборонних знаків є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд переглянув відеозапис, на якому за твердженнями відповідача зафіксовано вчинення позивачем адміністративного правопорушення вказаного у спірній постанові. Більше того відповідач наполягає на тому, що на цьому відеозаписі зафіксовано наявність дорожнього знаку 2.2., у недотримання вимог якого ставиться у провину позивачу.
Як результат апеляційний суд констатує, що згаданий запис не містить фрагментів, на яких зафіксовано, що позивач вчинив адміністративне правопорушення вказане у спірній постанові. Відеозапис розпочинається з моменту повідомлення позивачу про суть правопорушення працівником поліції. Вчинення самого правопорушення не зафіксовано. Більше того, на відео відсутня фіксація наявності дорожнього знаку 2.2, разом з тим, чітко зображено знак 3.41 «Контроль» - забороняється проїзд без зупинки перед контрольними пунктами (дорожня станція патрульної поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо). Зазначений знак належить до іншої групи знаків, а до групи заборонних знаків.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суд першої інстанції про те, що відповідач не надав жодних доказів, які підтверджували участь позивача в описаній в спірній постанові події, що є ключовим у вирішенні цього спору. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху інспекторами патрульної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року у справі № 307/2948/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар