26 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 464/5390/25 пров. № А/857/37441/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю:
представник позивача Кінаш Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25 серпня 2025 року у справі № 464/5390/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та стягнення моральної шкоди (головуючий суддя Сабара Л.В., м.Львів, повне судове рішення складено 01 вересня 2025 року),-
04.08.2025 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сихівського районного суду міста Львова з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та стягнення моральної шкоди, в якому просила:
- скасувати постанову серії ЕГА №1823350 від 16.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення;
- закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 50 000 гривень моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позивач не погоджувався зі спірною постановою з тих мотивів, що інкримінованого їй правопорушення не вчиняла, алкоголь не вживала, під час спілкування з працівниками поліції була у тверезому стані. Більше того, в матеріалах постанови відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Зауважувала, що працівник поліції, що складав оскаржувану постанову, допустив формальний підхід до розгляду справи, не збирав та не досліджував доказів, зокрема не встановив та не зафіксував будь-яких обставин щодо стану сп'яніння, їх ознак, перед початком розгляду справи не роз'яснив позивачу її права, не повідомив про початок розгляду справи, не ознайомив останню з матеріалами такої. За наведеного, вважала, що оскаржена постанова підлягає скасуванню, а провадженні у справі закриттю.
Крім того позивач зазначала, що протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягала у психологічному приниженні та втраті довірі до органів влади, порушенні відчуття справедливості та гідності, психоемоційному потрясінні, посиленні соціальної ізоляції, що позивач оцінила у 50 000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на її користь.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова 25 серпня 2025 року позов задоволено частково:
- скасовано постанову серії ЕГА №1823350 від 16.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 178 КУпАП;
- справу надіслано на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Львівській області;
- в решті позову відмовлено.
За висновками суду першої інстанції при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідачем допущено обставини недотримання положень ст.258 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015.
Водночас судом першої інстанції зазначено, що при розгляді справи судом не встановлено достовірних доказів про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП, чи інших обставин, передбачених ст. 247 КУпАП. Здійснення виклику до органів поліції, не може бути безумовною підставою для нереагування працівниками поліції на дії, котрі можуть мати ознаки іншого складу адміністративного правопорушення за результатами його виявлення. Оскільки позивачем не спростовано жодним чином дані зафіксовані на бодікамери правоохоронців, суд приходить до переконання про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач покликається на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до переконання про порушення інспектором вимог ст.258 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом МВС України № 1376. Вважає, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не надано належної оцінки наявним у справі доказам в загальній сукупності, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, тому воно підлягає скасуванню в частині скасування постанови та надсилання на новий розгляд. В решті відповідач просить постанову суду залишити без змін, оскільки надані відповідачем відеозаписи повністю підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Водночас, апеляційну скаргу подала також ОСОБА_1 , яка покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про закриття провадження у справі щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, та відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що сукупність вказаних обставин, на переконання відповідача, свідчить про те, що вина позивача не підтверджена в повній мірі належними і допустимими доказами, що виключає її адміністративну відповідальність за вказаною правовою кваліфікацією, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Зазначене дає правову підставу дійти висновку лише про відсутність в діях позивача ознак події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП. Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В контексті вимоги щодо стягнення моральної шкоди, то позивач зазначає про те, що суд першої інстанції зауважив, що оскільки за результатами розгляду позовної заяви не встановлено обставин безпідставного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що може розцінюватися як протиправне, відсутність доказів, що підтверджують душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, приниження честі та гідності фізичної особи, така вимоги задоволенню не підлягає. Водночас, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції дійшов до висновку, що інспектором 1 взводу 2 роти 3 батальйону УПП у Львівській області Чемековим С.О. не було дотримано вимог ст. 258 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, внаслідок чого скасував постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Таким чином, суд першої інстанції фактично встановив безпідставність і, як наслідок, протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності постановою серії ЕГА № 1823350 від 16 липня 2025 року. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Поряд з апеляційною скаргою позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому заперечила проти його вимог, та просить апеляційний суд відмовити у задоволенні скарги. Узагальнено доводи відзиву зводяться до того, що на переконання позивача матеріалами справи підтверджується порушення працівником поліції, який складав оскаржену постанову, як вимог ст. 258 КУпАП, так й Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Учасники справи повідомлені про дату, час та розгляд справи у встановленому законом порядку.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги позивача підтримує, проти вимог апеляційної скарги відповідача заперечує з мотивів вказаних у відзиві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції, задоволенню не підлягає, разом з тим апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково з врахуванням наступних мотивів.
За змістом спірної постанови ЕГА №1823350 від 16.07.2025 ОСОБА_1 16.07.2025 о 20.40 год. перебувала біля житлового будинку у м. Львові, вул. Зубрівська, 36а на дитячому майданчику у п'яному вигляді та з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова) чим ображала людську гідність та громадську мораль. Зазначеними діями, позивач вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП.
Не погодившись із спірною постановою позивач подала до суду позов.
Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції апеляційний суд враховує наступне.
Частиною 1 ст. 178 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність серед іншого за появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях і появі в громадських місцях у п'яному вигляді. Громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони (Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 р. № 2899-ІV).
Об'єктивна сторона інкримінованого діяння полягає у появі в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп'яніння, яка явно порушує загальновизнані норми.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі визначених ч. 1 ст. 178 КупАП.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З відеоматеріалів, зафіксованих на бодікамери працівників патрульної поліції, встановлено, що такі прибули за викликом ОСОБА_1 з приводу порушення водієм транспортного засобу, д.н.з. НОМЕР_1 , правил паркування, визначених ПДР. При встановленні на місці події відсутності ознак порушення правил дорожнього руху та при з'ясуванні обставин здійснення виклику працівників поліції, поліцейськими у дворі на дитячому майданчику виявлено ОСОБА_1 , котра висловлювала обурення з приводу діяльності таких. При цьому, працівниками поліції біля останньої виявлено пляшку, на що неодноразово звернуто увагу ОСОБА_1 , котра не спростовувала таких зауважень, однак заперечувала факт вживання алкоголю та перебування у п'яному вигляді. Крім того, з пояснень осіб, які були присутніми на місці події, встановлено, що ОСОБА_1 постійно вживає алкогольні напої, після чого до усіх чіпляється. Таким чином, на місці події було складено постанову у справі.
Аналізуючи вищевказані докази, судом достовірно встановлено, що не заперечується позивачем, що 16.07.2025 ОСОБА_1 здійснила виклик працівників поліції та повідомила про порушення водієм автомобіля, д.н.з. НОМЕР_1 , правил паркування, що перешкоджає її праву на безперешкодне пересування. З метою перевірки повідомлення про правопорушення, працівники патрульної поліції прибули на місце події, а саме до прибудинкової території у м. Львів, вул. Зубрівка, 36А, виявили вищевказаний транспортний засіб, котрий, на їхню думку, був розташований на території без порушення ПДР, у зв'язку із чим обставини виклику не знайшли свого підтвердження. З метою з'ясування підстав та причин повідомлення правоохоронних органів про вчинення адміністративного правопорушення, останніми встановлено особу заявника ОСОБА_1 , котра перебувала на дитячому майданчику та продовжувала висловлювати обурення, однак уже з приводу обставин діяльності працівників патрульної поліції, про що скаржилася в телефонному режимі.
В подальшому, під час з'ясування обставин справи, поліцейськими було виявлено пляшку біля заявника, та, зважаючи на доводи осіб, що перебували поруч, беручи до уваги виклик в поліцію, що не знайшов підтвердження, скарги на протиправність працівників правоохоронної системи, котрі нібито останню залякують, висловили припущення з приводу перебування позивача у п'яному вигляді. У зв'язку із чим було винесено оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу, що працівники поліції, озвучивши фактичні обставини про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП, отримали заперечення останньої. Водночас, твердження відповідача ґрунтуються лише на візуальній оцінці, а відповідно жодних інших доказів перебування позивача у стані сп'яніння у матеріалах справи немає. Зазначене, на думку апеляційного суду,
виключає можливість визнання позивача у вчиненні правопорушення, яке ставиться їй у вину, з огляду на недостатність доказів.
Разом з тим, як зазначає суд першої інстанції, виявивши ОСОБА_1 на дитячому майданчику, котра повідомила поліцію про обставини адміністративного правопорушення щодо водія автомобіля, що не знайшли свого підтвердження, та могли бути оцінені працівниками поліції як неправдивий виклик, беручи до уваги те, що остання в подальшому оскаржувала їхню діяльність, наявність пляшки біля останньої, працівники патрульної поліції мали обґрунтовані підстави вважати що в діях останньої наявне нав'язливе ставлення до представників держави та громадян, пов'язане із п'яним виглядом, що могло бути підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, відібрання пояснення в особи, свідків, вилучення речових доказів, тощо. Крім того, здійснення виклику до органів поліції, не може бути безумовною підставою для нераегування працівниками поліції на дії, котрі можуть мати ознаки іншого складу адміністративного правопорушення за результатами його виявлення, у зв'язку із чим доводи сторони позивача в цій частині не заслуговують на увагу. працівником патрульної поліції при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення допущено обставини недотримання положень ст.258 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015. При розгляді справи судом не встановлено достовірних доказів про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП, чи інших обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, оскільки позивачем не спростовано жодним чином дані зафіксовані на бодікамери правоохоронців. У своїй сукупності такі мотиви зумовили висновок суду першої інстанції про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступні обставини.
Як підтверджується матеріалами справи, зокрема й відеозаписами наданими відповідачем 16 липня 2025 року працівниками поліції було складено дві постанови, які безпосередньо стосуються подій описаних вище, а саме постанова ЕГА №1823350, яка є предметом розгляду у цій справі та постанова ЕГА №1823357 (за ст. 183 КУпАП), яка є предметом розгляду адміністративної справи №464/5389/25. Таким чином, в контексті подій направлення справи на новий розгляд в межах цієї адміністративної справи до компетентного органу позбавлене змісту, оскільки дії позивача під час обставин описаних у цій справі отримали низку кваліфікацій з наступним притягненням позивача до адміністративної відповідальності.
Відтак, на переконання суду апеляційної інстанції, за відсутності доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.178 КУпАп, враховуючи положення ст. 286 КАС України провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача слід закрити.
Щодо питання про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача суд зазначає наступне.
Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отриману моральну шкоду позивач обґрунтовує психологічним приниженням та втратою довіри до органів влади, порушенням відчуття справедливості та гідності, психоемоційним потрясінням, посиленням соціальної ізоляції. Разом з тим, поміж вербальних тверджень, доводи позивача щодо моральної шкоди не підтверджуються жодними доказами, які б підтверджували негативні наслідки яких зазнав позивач та які б зумовили негативні наслідки та вплив на нормальні життєві зв'язки, порушенні стосунків з оточуючими людьми тощо.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи частково спростовують правильність висновків суду. Водночас, скарга Департаменту патрульної поліції не має підстав для її задоволення.
Відповідно до до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За правилами ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25 серпня 2025 року у справі № 464/5390/25 скасувати.
Прийняти нове рішенням, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕГА №1823350 від 16.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про стягнення з Департаменту патрульної поліції моральної шкоди.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 26.11.25