27 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10182/24 пров. № А/857/30336/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Хомою О.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Еколан Інгредієнти» (далі - ТзОВ “Еколан Інгредієнти», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару №UA209000/2024/100092/2 від 12.02.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за результатами проведеного опрацювання встановлено розбіжності: - частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Під “дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що “дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими “дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни; - відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, засновником фірми ТОВ “Еколан Інгредієнти» є фірма-продавець Larchfield Ltd. Відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов'язаними особами. У зв'язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів; - згідно з наданою до митного контролю CMR б/н від 07.02.2024 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється FOP RADYSIUK OLEKSANDR, разом з тим до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 07.02.2024 б/н, згідно з якою виконавцем по доставці товару являється Менд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару; - за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 07.02.2024 б/н відсутній розмір транспортних перевезень за усім маршрутом, не подано документи для підтвердження витрат на транспортування; - не надано митному органу передбаченого п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 03.10.2023 № 23 (зі змінами та доповненнями) сертифікату якості, яким підтверджується якість товарів, що постачається за цим контрактом; - митному органу не надано передбаченої п. 1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 31.08.2021 № 12-3 заявки, у якій сторонами обумовлюється обсяг послуг та їх вартість; - митному органу не надано передбачених п. 1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.05.2020 № 200036 заявок, які містять істотні умови перевезення, на підставі яких надаються послуги з транспортно-експедиційного обслуговування. Встановлені Львівською митницею невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом, зумовили скерування декларанту вимоги про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Проте декларантом не надано достатніх документів, які змогли б підтвердити числове значення заявленої митної вартості товару. У зв'язку з відсутністю належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом та неможливістю застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 Митного кодексу України) та методу 2б (стаття 60 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 Митного кодексу України) та методу 2 г (стаття 63 Митного кодексу України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, застосовано метод 2ґ (стаття 64 Митного кодексу України). Зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного
З матеріалів справи видно, що Товариство зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 34763972.
Між ТзОВ “Еколан Інгредієнти» (Покупець) та Larchfield Limited (Продавець) укладено Контракт №23 від 03.10.2022, відповідно до якого Продавець зобов'язується постачати, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах цього Контракту товари в асортименті та кількостях, зазначених в інвойсах, що є невід'ємною частиною цього контракту.
Відповідно до пункту 2.1 контракту ціни на товари встановлені у доларах США (USD) та ЄВРО (EUR) та включають вартість упаковки, маркування та піддонів та вказуються в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до пункту 3.1 контракту відвантаження товару здійснюватиметься у строки, обумовлені сторонами та зазначені в Інвойсах, які ж невід'ємною частиною контракту.
Відповідно до Інвойсу №43956 від 10.12.2023 Продавець зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму USD 10 096,19
На виконання умов контракту ТзОВ “Еколан Інгредієнти» здійснило оплату товару на суму USD 10096,19 за товар по інвойсу №43956 від 10.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №328 від 26.03.2024
Також оплата підтверджується довідкою АТ ПІРЕУС БАНК МКБ №2715 від 29.03.2024 та витягом з виписки по особовим рахункам за 27.03.2024.
Позивач з метою митного оформлення партії товару подав митному органу електронну митну декларацію №24UA209230013950U5, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту на загальну вартість 10096,19 доларів США.
Позивач разом з митною декларацією №24UA209230013950U5 надав до митного контролю зазначені у графі 44 митної декларації документи: Пакувальний лист (Packing list), Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), Коносамент (Bill of lading), Автотранспортна накладна (Road consignment note) Декларація про походження товару (Declaration of Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, Документ, що підтверджує вартість перевезення Документ, що підтверджує вартість страхування, Документ, що підтверджує вартість страхування Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, Доповнення до зовнішньоекономічного договору, (контракту) Договір про надання послуг митного брокера Договір (контракт) про перевезення, Договір (контракт) про перевезення, Договір (контракт) про перевезення, Додаткова угода №3 107/21-T Інші некласифіковані документи.
Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.02.2024 №UA209230/2024/000460
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару від 12.02.2024 №UA209000/2024/100092/2, яким митну вартість товару визначено за методом 2 ґ (стаття 64 Митного кодексу).
Вважаючи протиправним оспорюване рішення, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством долучено усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу та наявність у відповідача достатніх підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомостей щодо ціни товару. Суд зазначив, що ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч.1, 2 ст.51 МКУ).
Відповідно до ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч.3 ст.54 МКУ, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Вказане відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2021 по справі №826/8228/16.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За змістом розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення») МКУ, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.
Судом встановлено, що для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці митна декларація №24UA209230013950U5, в якій визначив митну вартість такого товару, що імпортується, за основним методом - за ціною договору (контракту на загальну вартість 10096,19 доларів США.
Позивач разом з митною декларацією №24UA209230013950U5 надав до митного контролю зазначені у графі 44 митної декларації документи: Пакувальний лист (Packing list), Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice), Коносамент (Bill of lading), Автотранспортна накладна (Road consignment note) Декларація про походження товару (Declaration of Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, Документ, що підтверджує вартість перевезення Документ, що підтверджує вартість страхування, Документ, що підтверджує вартість страхування Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, Доповнення до зовнішньоекономічного договору, (контракту) Договір про надання послуг митного брокера Договір (контракт) про перевезення, Договір (контракт) про перевезення, Договір (контракт) про перевезення, Додаткова угода №3 107/21-T Інші некласифіковані документи.
Згідно ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МКУ за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 по справі №1.380.2019.001625.
Колегія суддів зазначає, що оспорювані рішення не містять жодного опису обставин, причин неможливості застосування методів визначення митної вартості товарів почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх почергового використання.
Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі №820/6315/15, відповідно до якої, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.
Відповідач за результатами опрацювання документів дійшов висновку про відсутність у них всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар на підставі того, що згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, засновником фірми ТзОВ “Еколан Інгредієнти» являється фірма-продавець Larchfield Ltd, а тому відповідно до вимог ст. 15 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, покупець і продавець є пов'язаними особами. У зв'язку з цим Львівська митниця Держмитслужби має обґрунтовані підстави вважати, що така взаємозалежність вплинула на ціну оцінюваних товарів.
З приводу вказаного суд першої інстанції вірно зазначив, що Законом України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі» №250Л/І від 10.04.2008 Україна приєдналась до Світової організації торгівлі в рамках якої діє Генеральна угода з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ). Доведення впливу пов'язаності на ціну товару має відбуватись з врахуванням положень міжнародного договору - Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Зміст цієї Угоди вказує на те, що саме митним органом мають бути здійснені дії для перевірки відсутності впливу та надано декларанту право відповіді, в іншому випадку, митна вартість має бути прийнята за заявленим методом. Щодо операцій, передбачених частиною 18 статті 58 Митного кодексу України, то Міжнародний договір виходить з того, що це є альтернативним, іншим (а не імперативним та незамінним) засобом встановлення прийнятності ціни і лише, надає можливість імпортеру показати прийнятність ціни за своєю ініціативою без проведення перевірки контролюючим органом.
Отже, з аналізу норм Митного кодексу та правил і умов, визначених у Генеральній угоді з тарифів і торгівлі вбачається, що обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного у постановах від 31.01.2018 по справі № 813/7272/13-а, від 05.12.19 по справі №826/3102/16, від 06.02.2020 по справі №826/24776/15, від 11.06.2020 по справі №826/4829/16.
Крім того, відповідно до частин 12 - 14 статті 58 Митного кодексу, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що оскільки відповідачем не було надано будь-якого письмового обґрунтування впливу взаємозв'язку між позивачем та продавцем на вартість товару, то такі відносини не вплинули на вартість товару.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постановах у справі №826/2314/16 від 26.08.2018, у справі №826/27058/15 від 04.04.2018.
Відповідач також дійшов висновку про те, що згідно з наданою до митного контролю CMR б/н від 07.02.2024 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється FOP RADYSIUK OLEKSANDR, а до митного оформлення декларантом надано довідку про транспортні витрати від 07.02.2024 б/н, згідно з якою виконавцем по доставці товару являється Менд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
Проте такий висновок митного органу є помилковим, оскільки між ТзОВ “Еколан Інгредієнти» та ТзОВ “М енд М Міліцер і Мюнх Україна ГмбХ» був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування №12-3 від 31.08.2021, що підтверджується наданими під час митного оформлення документами.
ТзОВ“Еколан Інгредієнти» договору з FOP RADYSIUK OLEKSANDR не укладало і, відповідно, платежів не здійснювало.
Послуги ТзОВ “Еколан Інгредієнти»надавало саме ТзОВ “М енд М Міліцер і Мюнх Україна ГмбХ» по Договору відповідно до наданих заявок.
Крім того, укладення Експедитором договорів з третіми особами з метою виконання умов договорів перевезення з Позивачем цілком відповідає змісту такого договору, а оскільки безпосереднє транспортування вантажу позивача здійснював FOP RADYSIUK OLEKSANDR, тому у транспортних документах і були зазначені реквізити цієї особи.
Як вірно зауважив суд першої інстанції, надання послуг саме Експедитором підтверджується також актом, платіжною інструкцією та витягом з банківської виписки, які надавалися відповідачу в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу листом №136 від 10.04.2024.
Щодо посилання митного органу на те, що за результатами опрацювання транспортних документів, а саме довідки про транспортні витрати від 07.02.2024 б/н відсутній розмір транспортних перевезень за усім маршрутом, також такий документ є довідковим для митних органів, а не бухгалтерським документом. Документи, які можуть бути подані декларантом для підтвердження витрат на транспортування, а саме: калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського обліку. Проте така інформація відсутня.
З приводу вказаного, суд першої інстанції вірно зазначив про безпідставність такого доводу, з огляду на те, що довідка датована 07.02.2024, коли вантаж ще був у дорозі, а послуги надані не в повному обсязі.
Натомість в акті виконаних робіт від 13.02.2024, який надавався відповідачу листом №136 від 10.04.2024 міститься вже повний перелік усіх послуг, які виконав Експедитор, у тому числі, і перевезення на території України.
Відповідно до вимог п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №23 від 03.10.2023 (зі змінами та доповненнями) визначено, що якість товарів, що постачається за цим контрактом повинна бути підтверджена сертифікатом якості, проте даний документ не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди.
Відповідно до вимог п.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №12-3 від 31.08.2021 визначено, що обсяг послуг, їх вартість обумовлюється сторонами угоди у додатках до договору або у Заявці. Проте даний документ декларантом не надано митному органу;
Відповідно до вимог п.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №200036 від 19.05.2020, послуги з транспортно-експедиційного обслуговування надаються на підставі Заявок, що містить істотні умови перевезення. Проте даний документ декларантом не надано митному органу.
З приводу вказаних доводів судом встановлено, що позивач листом від 10.04.2024 вих. №136 надав на вимогу митного органу додаткові документи, а саме : передбачені п.4.1 контракту №23 від 03.10.2023 сертифікати якості від 06.12.2023 компанії SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP, передбачену п.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №12-3 від 31.08.2021 заявку №5/139 Shandong від 31.01.2024, передбачену п.1.2 договору про надання транспортно-експедиційних послуг №200036 від 19.05.2020 заявку №19/139 Shandong від 05.12.2023.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи митного органу про відсутність і ненадання декларантом передбачених контрактом і договорами документів не відповідають фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, вказані митним органом в рішенні про коригування митної вартості розбіжності, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Також такі розбіжності жодним чином не свідчать про неможливість визнання задекларованої митної вартості та не можуть бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки самі по собі не містить відомостей, які б свідчили про розбіжності в поданих документах, ознаки їх підробки, відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
На переконання колегії суддів, позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, і в митного органу не було підстав для винесення оспорюваного рішення.
В даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена
Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб'єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб'єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб'єктів приватного права (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №500/26/22)
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення, у зв'язку з чим останнє підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Також, колегією суддів не встановлено у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, позивач надав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни імпортованого товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6, 10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року по справі №380/10182/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Н. В. Ільчишин