Віньковецький районний суд Хмельницької області
Справа № 686/23372/25
Провадження № 2/670/457/25
26 листопада 2025 року селище Віньківці
Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Голуба О.Є.
за участю секретаря судового засідання Сікорської В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,
22.10.2025 відповідно до ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 11.09.2025 до Віньковецького районного суду Хмельницької області передано справу за позовом ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача 8645,89 грн матеріальної шкоди в порядку регресу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 головуючим у справі визначено суддю Голуба О.Є.
Ухвалою суду від 24.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, у встановлений судом строк 27.10.2025, до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 31.10.2025 відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
07.11.2025 в електронній формі через електронний кабінет представник позивача подала до суду заяву про закриття провадженні у справі за відсутності предмета спору, так як станом на 07.11.2025 у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість. Також в даній заяві просила повернути сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача Морозова О.В. в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, однак, в позовній заяві просила про проведення розгляду справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши подану заяву та оглянувши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати до суду заяви та клопотання.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Врахувавши викладене, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначив, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є можливим, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції відповідного судового рішення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрито з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
До наведеного правового висновку також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року у справі №335/8285/22.
Відповідно до частина першої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СК «Євроінс Україна» звернулося з позовом до Хмельницького міськрайонного суду 18.08.2025 та на момент звернення спір існував. Ухвалою суду від 11.09.2025 справу передано за підсудністю до Віньковецького районного суду Хмельницької області до суду. Ухвалою суду від 31.10.2025 відкрито провадження у справі та на момент відкриття провадження спір існував.
У заяві про закриття провадження у справі представник позивача вказує, що спір між сторонами врегульовано, станом на 07.11.2025 у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість.
Так, представник позивача просить закрити провадження у справі з підстав, передбачених ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме через відсутність предмету спору після відкриття провадження у справі, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості, що була предметом позову.
З поданої заяви про закриття провадження у справі вбачається, що її фактичний зміст свідчить про те, що позивач не підтримує своїх вимог та фактично відмовляється від позову, внаслідок його задоволення відповідачем після пред'явлення позову, шляхом відшкодування заявленої суми матеріальної шкоди в порядку регресу.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до положень ч. 1 та 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Таким чином, враховуючи викладене вище та приймаючи до уваги зміст заяви представника позивача про закриття провадження у справі, враховуючи, що заява позивача не суперечить закону, не порушує права та законних інтересів інших осіб, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Щодо повернення судового збору суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
До суду не надходила заява позивача про стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, тому в суду відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції АТ «Укрексімбанк» № 17008 від 12.08.2025 вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн (а.с.7), що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області (а.с.34).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою представника позивача від позову, сплачені позивачем кошти на оплату судового збору підлягають поверненню в розмірі 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 142, 206, п. 4 ч. 1 ст. 255, ст. 256, 260, 352-355 ЦПК України, суд
Прийняти відмову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Повернути приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) 50 відсотків сплаченого судового збору у сумі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок), згідно платіжної інструкція АТ «Укрексімбанк» № 17008 від 12.08.2025.
Роз'яснити позивачу, що внаслідок закриття провадження повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.Є. Голуб