27 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/320/25 пров. № А/857/17080/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Кузьмича С. М.
суддів -Курильця А. Р.
Мікули О. І.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року (постановлену головуючим - суддею Махаринець Д.Є. у м. Рівне) у справі № 460/320/25 за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу до ФОП ОСОБА_1 у сумі 17 000 грн, яка має № 129642 та датована 31.12.2024.
13.02.2025 від позивача до суду першої інстанції надійшла заява (вх. № 9248/25), про зміну підстав позову.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025, враховуючи ухвалу від 02.05.2025 про виправлення описки, заяву про зміну позовних вимог в частині зміни підстав позову - повернуто позивачу.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, позивач оскаржила їх в апеляційному порядку.
Вважаючи, що оскаржувана ухвала судді прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, остання просила таку скасувати.
Разом з цим, вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25 скасовано.
Крім цього, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
24.11.2025 Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстрована заява позивачки, в якому заявниця просить вирішити питання про розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги на ухвалу та рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви, суд приходить до висновку, що заяву слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Згідно з ч.1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів вважає за необхідне також вказати, що питання розподілу судових витрат регламентоване статтею 139 КАС України, частина 6 якої вказує, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як згадувалось вище, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено та ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25 скасовано.
Разом з цим, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025, де враховані висновки суду з щодо скасування ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25, апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Отже, в суду апеляційної інстанції, з урахуванням умов, визначених статтею 139 КАС України, відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень та користь позивачки сплаченого нею судового збору за подання апеляційних скарг на ухвалу та рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25.
При цьому, колегія суддів зауважує, що судове рішення про скасування ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 про повернення заяви про зміну позовних вимог в частині зміни підстав позову не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає розгляд справи по суті із змінами позовних вимог в частині зміни підстав позову. А тому, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Так, колегія суддів зауважує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 за результатом розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 460/320/25 здійснено судовий розподіл, а саме зазначено: «Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.»
З огляду на положення статті 139 КАС України ухвалення такого рішення як скасування ухвали про повернення заяви про зміну позовних вимог в частині зміни підстав позову, унеможливлює вирішення питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме щодо понесених апелянтом (позивачкою у справі) під час подання апеляційної скарги, необхідно відмовити.
Керуючись ст.139, 143, 243, 252, 311, 325, 328 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі № 460/320/25 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена лише у випадках передбачених ст.328 КАС України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула