Справа № 523/16185/23
Провадження №2/523/528/25
"24" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганна Анатоліївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів сторін
15 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганна Анатоліївна, та після уточнення вимог 17 лютого 2025 року просить :
- визнати недійсним договору купівлі-продажу №921 від 07 червня 2018 року,
-визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41495975 від 07.06.2018 року на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1552173351101,
-скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на вказаний об'єкт нерухомого майна,
- визнати за ним право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02 березня 1998 року йому належить 1/5 частина в квартирі АДРЕСА_1 . У результаті нотаріальної перевірки квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що невстановлена особа підробила правовстановлюючі документи і після чого шахрайським шляхом заволоділа квартирою.
15.05.2018 року державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О.В. прийнято рішення № 41086642 щодо заяви ОСОБА_4 № 28123039 від 10 травня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та змінено інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким вніс запис № 26137469 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 . У зв'язку з тим, що державним реєстратором незаконно змінено інформацію в реєстрі, вироком суду його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення. Вказаними реєстраційними діями було порушено права позивача на володіння, користування та розпорядження майном.
07.06.2018 року приватним нотаріусом Чередниченко Г.А. посвідчено договір купівлі -продажу квартири і її власником стає ОСОБА_3 .. Такий договір є недійсним та порушує його право власності.
Відповідачка діючи через свого представника ОСОБА_5 подала до суду відзив на позов за змістом якого зазначила, що вона є добросовісним набувачем спірної квартири, її добросовісність презюмується і може бути спростована позивачем із наданням відповідних доказів. Відповідачка, як набувач не знала і не могла знати, що продавець цієї квартири не мав права її відчужувати. Доказів, які б спростовували таке твердження відповідачки, позивачем не надано. Відповідачка погоджується, що належна позивачу частка у спірній квартирі вибула з його володіння проти його волі, тому він має право на її витребування, шляхом заявлення віндикаційного позову. Відповідачка визнає, що діями невстановленої особи да державного реєстратора ОСОБА_6 порушені речові права позивача на належну йому частку у спірній квартирі, однак вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Тому, не підлягає задоволенню його позовні вимоги як про скасування її права власності на квартиру та вимога, саме у такій редакції як визнання права власності на 1/5 частину квартири. Обрання неефективного способу захисту порушеного права є автономною підставою для відмови у задоволення позову.
В частині визнання недійсним договору купівлі-продажу відповідачка заперечувала з підстав того, що позивач не є стороною оспорюваного правочину. Ефективним способом захисту порушених прав позивача є вимога про витребування майна з незаконного володіння
В частині визнання протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру то такий нотаріус має бути відповідачем у цій справі, а не третьою особою, оскільки статус третьої особи є суттево звужений в реалізації процесуальних прав та обов'язків порівняно із статусом відповідача. Позивач не обґрунтовує цю позовну вимогу наявністю протиправних дій з боку нотаріуса під час проведення державної реєстрації речових прав на спірну квартиру за відповідачко. Тому, такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки підстави, на які посилається позивач, не доведені допустимими доказами.
Позивачем подано відповідь на відзив в якому він зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 не є добросовісним набувачем, оскільки занижена вартість угоди. Відповідно до договору купівлі-продажу відповідачка придбала квартиру за ціною 149 477 грн. Водночас, вартість квартири згідно вироку Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2023р. у справі № 522/2498/23 становила 742 286 грн. Таким чином, ціна угоди становить лише 20,1% від дійсної вартості, що є суттєво заниженою. У нашій ситуації різниця між ринковою вартістю та ціною угоди є очевидною, і відповідачка не могла не звернути на це увагу.
Відповідачка надала заперечення на відповідь позивача на відзив, де зазначила що для відновлення права власності позивача належним способом захисту порушеного права є віндікаційний позов про витребування своєї частки з чужого володіння, а не позов про визнання договору недійсним. Відповідачка не погоджується з твердженням, що ціна квартири є заниженою, і вона повинна була знати про це, оскільки вирок Приморського районного суду м.Одеси не може бути преюдиційним доказом вартості спірної квартири. ОСОБА_3 не була учасником кримінального провадження, щодо неї судом не встановлено жодної обставини. Розмір шкоди, нанесеної засудженим, зазначеної у вироку, не є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок. Позивач мав довести ринкову вартість допустимим доказом - висновками товарознавчої експертизи. За її відсутністю, твердження позивача про те, що становила 742 286 грн. є недоведеним припущенням.
Рух справи в суді
19 вересня 2023 р. у справі відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
02 лютого 2024 р. за клопотанням позивача витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 07 червня 2018 року.
16 травня 2024 р. за клопотанням позивача витребувано від відповідачки копію оспорюваного договору купівлі-продажу квартири .
01 серпня 2024 р. судом витребувано від слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області належним чином завірену копію договору купівлі-продажу квартири, який перебуває у матеріалах кримінального провадження № 1202316000000009 від 05 січня 2023 року.
11 вересня 2024 р. судом частково задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_7 про залишення позову без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
17 лютого 2025 на виконання ухвали суду позивачем надано уточнений позов, за змістом якого вимоги залишені такими ж та сплачено судовий збір .
03 березня 2025 р. задоволено клопотання представниці позивача адвоката Жовтої А.С. в якості співвідповідача залучено ОСОБА_4 .
10 червня 2025 закрито підготовче провадження призначено розгляд справи по суті.
Позиція учасників справи в суді
В судовому засіданні позивач та його адвокат підтримали позов та його обгрунтування. Позивач також повідомив суд, що в квартирі він не проживав, а його рідні не змогли в ній проживати за життя, коли їм в 2018 році повідомили, що вони більше не є її власниками.
Відповідачі повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, про причини неявки не повідомляли.
Відповідачка ОСОБА_3 , діючи через свого представника Судакова В.В. в запереченнях на відповідь на позов просила слухати справу у її відсутності.
Третя особа, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганна Анатоліївна, в засідання не прибула, звернулася з заявою про розгляд справи в її відсутності.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи встановлені судом
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.03.1998 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , в рівних частинах на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 .
15 травня 2018 року державним реєстратором Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскровим О.В. прийнято рішення № 41086642 щодо заяви ОСОБА_4 № 28123039 від 10 травня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та змінено інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким вніс запис № 26137469 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 .
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2023 року справа №522/2498/23 ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 362 КК України до 4 років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади державного реєстратора строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За вказаним вироком судом було встановлено, згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09.01.2019 року ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 06.08.2019 року ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно актового запису Першого Суворовського відділу ДРАЦС від 25.08.2007 року №1230 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 спадщина на їх частки права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ніким у встановленому законодавством порядку не прийнята та в силу ст.1277 ЦК України є відумерлою та право власності на 3/5 частки підлягало передачі у комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
10.05.2018 року до Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» код ЄДРПОУ 41262533, що розташоване за адресою: місто Одеса, проспект Гагаріна, будинок № 12«А», надійшла заява №28123039, складена від імені ОСОБА_4 , матеріали досудового розслідування відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 з додатком завіреної копії підробленого рішення судді Приморського районного суду м. Одеси Корчевного Г.В. від 13.06.2003 року по справі № 2-3100/2003 про нібито визнання за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вказану заяву №28123039 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018 року о 16 годині 59 хвилин та державним реєстратором Іскровим О.В. сформовано друковану форму заяви та розпочато її розгляд.
У подальшому, 15.05.2018 року державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскров О.В., перебуваючи за адресою: місто Одеса, проспект Гагаріна, будинок №12«А», маючи доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, всупереч вимогам ст.ст.10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року та п.п.9, 10, 14 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженому Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, якими передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, та те, що у разі, коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви, без перевірки завіреної копії судового рішення, наданої ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, прийняв рішення №41086642 щодо заяви №28123039 від 10.05.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та несанкціоновано змінив інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відкрив розділ та вніс відомості про речові права на нерухоме майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - а саме запис №26137469 про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з присвоєнням реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна №1552173351101, вартістю 742 тис. 286 грн.
Умисні дії державного реєстратора Іскрова О.В. призвели спричинення збитків законним власникам вказаної квартири - ОСОБА_11 (як власнику 1/5 частки квартири), ОСОБА_1 (як власнику 1/5 частки квартири) та територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради в розмірі (як власнику 3/5 частки квартири - відумерлої спадщини) у загальній сумі 742 тис. 286 грн., що більше ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, складеної станом на 12.06.2023 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41495975 від 07.06.2018 року 16:50:51 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. внесено запис реєстрації права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа 62,2 кв.м. житлова 43,4 кв.м, реєстраційний номер обєкта нерухомості 1552173351101.
Підставою для реєстрації нотаріусом як реєстратором права власності став договір купівлі-продажу №921 від 07.06.2018 р посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А..
За змістом договору купівлі-продажу 07 червня 2018 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбала у власність вказану квартиру за ціною 149477 грн. Як зазначено в договорі ОСОБА_4 є власником квартири на підставі рішення Приморського районного суду м.Одеси від 13.06.2003 року №2-3100/2003 р., а право власності за ним зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 травня 2018 року за номером 26137469.
Позиція суду
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 755/18296/17 (провадження № 61-18669св19).
Відповідно до частин першої та другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
Згідно з абзацом першим частини першої, частин другої та третьої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За нормами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно до ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Частиною 1 ст.388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За частиною 2 ст.388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пункту 2 частини 1, пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон) від 01.07.2004 року, в редакції станом на 27.03.2018 року, державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону встановлені загальні засади державної реєстрації, зокрема гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.
Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).
Крім цього, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права.
Відповідно до вимог ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За нормами ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як визначено ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зібраними доказами встановлено, що справа в якій приймалося рішення суду по спірному майну відсутня, тому відповідне рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності не ухвалювалося, тому він не набував право власності на вказане майно, а тому ОСОБА_4 не мав права відчужувати квартиру.
Дана обставина вказує на те, що майно у вигляді 1/5 частини квартири вибуло із власності позивача поза його волею.
Доводи відповідачки, що вона є добросовісним набувачем, суд розглядає критично, оскільки її необізнанність у відсутності рішення суду, розміру вартості квартири, яка є нижчою від ринкової, реалізація майна через місяць після реєстрації квартири, вказують на зворотнє, що вона проявила необачність про можливі наслідки укладеної угоди.
Окремо необхідно зазначити щодо вимоги про визнання права власності на 1/5 частини квартири, оскільки позивач є власником вказаного майна на підставі розпорядження органу приватизації, тому визнання права власності на підставі рішення суду є необгрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 712/9803/20 дійшов висновку про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Як було зазначено раніше судом було надано можливість позивачу визначитися з способом захисту своїх прав, однак вимоги були залишені незмінними навіть за участі представника позивача і після надходження відзиву на позов відповідачки, яка просила суд врахувати правові висновку Верховного Суду висловлені під час розгляду схожих правовідносин.
Як закріплено нормами ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За нормами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки законом визначено спосіб захисту порушеного права позивача по виниклим правовідносинам , тому ураховуючи вказані норми, фактичні обставини справи, правові позиції Верховного Суду, та діючи в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є неефективним.
Належним способом захисту права особи, майно якої вибуло з її законного володіння за неукладеним договором купівлі-продажу, є віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння, який позивачем не був заявлений ,тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Ганна Анатоліївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 24 листопада 2025 року
Суддя