27 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7532/25 пров. № А/857/34394/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року, головуючий суддя - Чаплик І.Д., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Полтавській області, ГУПФУ у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 у виплаті (поновленні виплати) пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». .
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з вступом на навчання до інтернатури виплату пенсійного забезпечення позивачу було припинено. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про поновлення виплати пенсії, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 року №092950001581 позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 року №090950001581 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по втраті годувальника; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити з 11.11.2024 року виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач проходить стажування у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. В реєстрі Міністерства освіти і науки України, відсутня інформація про підтвердження навчання.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач, Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_1 .
Позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01 липня 2024 року між Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та позивачем було укладено Договір про навчання в очній частині інтернатури №С 08/24, за яким Заклад бере на себе зобов'язання за рахунок коштів Замовника здійснити позивачеві навчання в очній (освітній) частині інтернатури за спеціальністю «стоматологія» у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького з 01 лютого 2025 року по 31 березня 2025 року та з 01 червня 2025 року по 30 червня 2025 року.
Наказом ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 08.07.2024 року №1890-з зараховано позивача на навчання в інтернатуру за спеціальністю стоматологія з 01 серпня 2024 року по 31 липня 2025 року. Навчання здійснюється шляхом проходження практичної частини інтернатури у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького з 01 серпня 2024 року до 31 січня 2025 року та з 01 квітня 2025 року до 31 травня 2025 року та освітньої частини інтернатури на кафедрі стоматології ФПДО з 01 лютого 2025 року до 31 березня 2025 року та з 01 червня 2025 року до 30 червня 2025 року.
Згідно з довідкою від 07.11.2024 року №01-15/537 позивач згідно із наказом від 08.07.2024 року №1890-з навчається в інтернатурі на денній формі з 01.08.2024 року до 31.07.2025 року у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького та на базі стажування у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького за спеціальністю «Стоматологія».
01.11.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії, вид перерахунку - про зміну стану утриманців в пенсії у разі втраті годувальника.
Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 19.11.2024 року №090950001581 відмовлено позивачу у поновленні виплати пенсії. Рішення обґрунтоване тим, що згідно з пунктом 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058- IV (далі-Закон 1058) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім і померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за евроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 2 статті 36 Закону 1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років. Відповідно до частини 6 пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.08.2015 року за № 989/2743, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника надаються довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці 2 пункту 2 частини 2 статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання. Аналіз наданої гр. ОСОБА_1 заяви від 11.11.2024 року, щодо подовження виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі довідки про навчання в інтернатурі від 07.11.2024 року 01-15/537, виданої Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та довідки про роботу в Стоматологічному медичному центрі ЛНМУ імені Данила Галицького на посаді лікаря- інтерна від 06.11.2024 року, виданої Стоматологічним медичним центром, свідчить про відсутність права на перерахунок, оскільки заявник проходить стажування у Стоматологічному медичному центрі Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. В реєстрі Міністерства освіти і науки України, відсутня інформація про підтвердження навчання.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що особи, які проходять навчання в інтернатурі, вважаються такими, які навчаються у закладах вищої освіти, а тому мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV до досягнення ними 23 років.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначено статтею 36 Закону №1058-ІV.
Так, відповідно до частини 1 цієї статті пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Частиною 2 статті 36 Закону №1058-ІV передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми.
Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
Як передбачено Законом України «Про вищу освіту» особами, які навчаються у закладах вищої освіти, є: 1) здобувачі вищої освіти; 2) інші особи, які навчаються у закладах вищої освіти.
Пунктом 3 частини 3 статті 61 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що до інших осіб, які навчаються у закладах вищої освіти належить, зокрема, лікар (провізор)-інтерн - особа, яка має ступінь магістра медичного або фармацевтичного спрямування, виконує програму підготовки в інтернатурі за відповідною спеціальністю під керівництвом лікаря закладу охорони здоров'я та закріпленого за ним викладача кафедри закладу вищої освіти, що здійснює підготовку лікарів (провізорів)-інтернів, та бере участь у наданні всіх видів медичної допомоги, передбачених вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу І Положення про інтернатуру, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 22.06.2021 року №1254 (далі - Положення №1254), інтернатура - форма первинної спеціалізації осіб за лікарськими та фармацевтичними спеціальностями для отримання професійної кваліфікації лікаря-спеціаліста або фармацевта-спеціаліста.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що особи, які проходять навчання в інтернатурі, вважаються такими, які навчаються у закладах вищої освіти, а тому мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до пункту 2 частини другої статті 36 Закону №1058-IV до досягнення ними 23 років, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі №380/7532/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич