Справа № 727/10853/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Одовічен Я.В.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
26 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника відповідача: Ярошенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Посилався на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5542318 від 22.08.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Відповідно до вказаної постанови, водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п.2.1ґ ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КпАП України.
Із зазначеною постановою позивач не погоджується та вважає, що вона є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
17 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання від представника позивача Клим Віти Андріївни про розгляд справи без участі апелянта. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції 22.08.2025 року, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення. Як вбачається із змісту постанови серії ЕНА №5542318 від 22.08.2025 року, водій керував транспортним засобом марки «BMW X3» д.н.з. НОМЕР_1 без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КпАП України.
Постановою серії ЕНА №5542318 від 22.08.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Не погодившись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425грн. , суд апеляційної інстанції виходить із наступного.
Приписами п.11 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII та ст. 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 4 Розділу І , п.2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема приписами ч.1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно приписів ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису тощо.
Відповідно до ст. 283, п.1 ч. 1 ст. 284 ,285 КУпАП , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі про накладення адміністративного стягнення, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно із вимогами п. 2.1 ґ ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України(далі МТСБУ). Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КпАП України, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту оскаржуваної постанови серія ЕНА №5542318 від 22.08.2025 року встановлено, що після зупинки транспортного засобу позивач на вимогу інспектора поліції не пред'явив чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса на транспортний засіб марки «BMW X3» д.н.з. НОМЕР_1 .
Відсутність страхового поліса станом на дату винесення оскаржуваної постанови 22.08.2025 року підтверджена даними бази ІКС "ІПНП"(а.с.34), що підтверджує порушення позивачем п. 2.1г ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що зупинка транспортного засобу з метою перевірки документів є незаконною колегія судді зазначає наступне.
На виконання ч. 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Частина 1 ст. 126 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката “Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством,, у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На виконання п. 2.4ґ) та п. 2.1 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зокрема чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Аналогічні положення закріплені також у ст. 16 Закону № 3353-XII, а саме: водій зобов'язаний мати при собі поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат “Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР документів кореспондується з обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Аналогічного змісту правову позицію викладено у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 127/19283/17 від 25.09.2019, у справі № 522/2280/16-а від 21.11.2019, у справі № 711/4707/17 від 19.06.2019.
Колегія суддів зазначає, що норма ст. 126 КпАП України є імперативною, та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред'явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Керування транспортним засобом можливе лише за наявності посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката “Зелена картка»), і такі документи можуть бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом та самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з вимогами наведених норм законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортного засобу.
Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, на якого поширюються обов'язки, передбачені ПДР України, зобов'язаний не тільки при собі мати чинний страховий поліс, але і на вимогу працівників поліції пред'явити зазначений документ у спосіб, що дає можливість ознайомитися з ним та зафіксувати інформацію.
Позивач ОСОБА_1 вказує, що в його діях відсутній склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено виключні випадки, коли працівники Національної поліції мають право перевіряти наявність страхового полісу, а саме: у випадку складання протоколів щодо порушення ПДР України та при оформленні матеріалів ДТП.
Однак, колегія суддів вважає необгрунтованими такі доводи апелянта, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин 22.08.2025 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV втратив чинність, а саме з 01.01.2025 на підставі Закону №3720-IХ від 21.05.2024.
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи не міститься відеодоказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим вина не доведена відповідачем.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено диск з копією відеозапису з нагрудної камери поліцейського з фіксацією подій у справі №727/10853/25.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Переглянувши доданий до матеріалів справи відеозапис та витяг з бази даних ІКС "ІПНП"(а.с.34), відповідно до якого поліс на ТЗ № НОМЕР_1 станом на 22.08.2025 не знайдено, колегія суддів встановила, долучені докази до матеріалів справи дають можливість встановити наявність об'єктивної сторони правопорушення п. 2.1г ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5542318 від 22.08.2025, складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства та містить адміністративне стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Інші доводи позовної заяви та апеляційної скарги колегія суддів не бере до уваги, як такі що не спростовують, факт допущення позивачем порушення п. 2.1 ґ) ПДР, що передбачає адміністративну відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності до вимог матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.