Провадження № 33/803/2550/25 Справа № 183/6734/25 Суддя у 1-й інстанції - Краснокутський С. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Бурі О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 , подану на постанову судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №369928 від 22.06.2025, водій ОСОБА_2 , 22.06.2025 о 20 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом СКС, номерний знак НОМЕР_1 , траса М18 Харків-Ялта, 198 км 300 м, Самарівський район Дніпропетровської області, під час виникнення перешкоди, яку він був спроможний виявити, не вжив всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Rav4, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП обидва транспортних засобів отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим було порушено вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі потерпілий вказує на незаконність та необґрунтованість постанови у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень статей 124 та 247 КУпАП; такої що призводить до порушення прав та інтересів як потерпілої особи, що у відповідності із ст. 287, 294 КУпАП є підставою для її скасування та прийняття нової постанови по справі.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що у своїй постанові на суд першої інстанції послався на порушення потерпілим вимог п. 16.1 ПДР, відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Апелянт зазначає, що порушення ним вимог п. 16.11 ПДР не було встановлено під час оформлення протоколу, відібрання пояснень та складання схеми ДТП.
Про відсутність даного порушення свідчать обставини ДТП, які були зафіксовані на схемі ДТП, зокрема розташування транспортних засобів, місце зіткнення, відстань від перехрестя із другорядною дорогою до місця зіткнення транспортних засобів, яка перевищує 100 метрів.
Тобто ДТП сталася на значній відстані від перехрестя другорядної та основної дороги, що виключає ту обставину, що в момент здійснення ним (потерпілим) виїзду з другорядної дороги автомобіль, яким керував ОСОБА_2 наближався до цього перехрестя, чи знаходився від нього на значній відстані. Про це також свідчить характер пошкоджень легкового автомобіля (удар в задню, а не бічну частину), та розташування транспортних засобів згідно схеми місця ДТП.
Відповідно до п. 1.10 ПДР перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
При виїзді на трасу М-18 обов'язку в наданні переваги в русі вантажному автомобілю, яким керував ОСОБА_2 , у потерпілого не виникало, оскільки він в цей момент не знаходився ані на перехресті, ані наближався до перехрестя, а просто рухався автомобільною дорогою М-18. В свою чергу ОСОБА_2 повинен був постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу і бачити перешкоду у вигляді транспортного засобу, що рухався у попутному напрямку та вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Зазначені обставини, зафіксовані у поясненнях потерпілого та схемі місця ДТП спростовують пояснення ОСОБА_2 , а також висновок суду щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Враховую наведене, потерпілий ОСОБА_1 просить постанову Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 скасувати, постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та вирішити питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.
В судові засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , та потерпілий ОСОБА_1 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Під час апеляційного розгляду представник потерпілого - адвокат Буря О.Є. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, наполягав на її задоволення у повному обсязі та додатково зазначив, що автомобіль потерпілого ОСОБА_1 після проїзду перехрестя та виїзду з другорядної дороги на головну, почав повільно набирати швидкість приблизно до 60 км/год. і вже десь за 100 метрів від перехрестя почув ззаду удар у свій автомобіль. Отже, посилаючись на схему ДТП, яку вважає правильною, стверджує, що в діях потерпілого відсутні порушення п.16.11 ПДР, на що безпідставно послався суд першої інстанції, а винним у ДТП вважає саме водія ОСОБА_2 , яким були порушені вимоги п.12.3 ПДР.
Крім того подав до суду клопотання про призначення по справі судової автотехнічної експертизи, проведення якої доручити експертам Дніпропетровського НДЕКЦ МВС ( 49033, м. Дніпро, тупик Будівельний,1). Витрати на проведення даної експертизи просив покласти на потерпілого.
Вислухавши пояснення представника потерпілого, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП обґрунтовано наступним.
Згідно пояснень ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 , наданих у судовому засіданні, які не суперечать дослідженій судом схемі місця ДТП, водій ОСОБА_2 22.06.2025 керуючи транспортним засобом, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по трасі М18 Харків-Ялта, 198 км 300 м Самарівського району Дніпропетровської області в напрямку м. Самар по головній дорозі. Транспортний засіб Toyota Rav4, д.н.з. НОМЕР_2 , виїхав на головну дорогу з другорядної дороги.
Згідно з п. 16.11. Правил дорожнього руху на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Відповідно до п. 1.4.1 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
За таких обставин суд дійшов висновку, що водій ОСОБА_2 відповідно до п.1.4.1 ПДР мав право розраховувати на те, що інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила, в тому числі й вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху.
Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів, що водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди.
Під час апеляційного перегляду справи постановою апеляційного суду від 07 жовтня 2025 було задоволено клопотання представника потерпілого - Бурі О.Є. та призначено по справі судову інженерно-транспортну експертизу (а.с.41-42).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-25/39714-ІТ від 05.11.2025, за результатами проведення судової інженерної-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», в даній дорожній ситуації водій автомобіля СКС (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху.
При заданому механізмові події в діях водія автомобіля СКС (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху.
В даній дорожній ситуації водія автомобіля Toyota Rav4 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 1.5 Правил дорожнього руху.
При заданому механізмові водії в діях водія автомобіля Toyota Rav4 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 1.5 Правил дорожнього руху не вбачається.
При заданому механізмові події в діях автомобіля СКС (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
При заданому механізмові події в діях водія автомобіля Toyota Rav4 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 1.5 Правил дорожнього руху не вбачається (а.с.46-50).
Отже висновки суду першої інстанції щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є передчасними, оскільки не узгоджуються з вказаним висновком експерта № СЕ-19/104-25/39714-ІТ від 05.11.2025, який було зроблено з урахуванням усіх матеріалів провадження та на їх підставі зроблено синтезуючий підсумок.
Таким чином висновки місцевого суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи та свідчать про неповноту судового розгляду, що тягне за собою скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Водночас, апеляційний суд враховує, що згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Приписи ст.247 КУпАП є імперативними, а отже вказують на те, що суд у разі закінчення строків повинен лише закрити справу і не вирішувати жодних інших питань.
Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, що якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті.
При цьому, слід враховувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно якої п.7 ч.1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Отже, оскільки адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, що інкримінуються ОСОБА_2 вчинене - 22 червня 2025 року, та на час апеляційного розгляду справи - 27 листопада 2025 року спливли строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, без визнання доведеності чи недоведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, постанова судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.7 ч.1 ст.247, ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2025 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО