Провадження № 11-кп/803/2504/25 Справа № 203/1749/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025042110000665, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
Вироком Центрального районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Речові докази: мобільний телефон марки «Iphone 14 Pro Max» з IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 ; комп'ютерний системний блок в скляному корпусі, які вилучені в ході обшуку у ОСОБА_6 , та зберігаються в камері схову СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, відповідно до квитанції № 980, повернуто ОСОБА_6 .
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винним за наступних обставин.
ОСОБА_6 в січні 2025 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, використовуючи свій мобільний телефон iPhone 14 Pro Max s/n НОМЕР_3 imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з підключенням до Всесвітньої мережі «Інтернет», керуючись раптово виниклим єдиним умислом, направленим на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створена та захищена відповідно до чинного законодавства, являючись користувачем тематичного форуму « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під псевдонімом: «ОСОБА_11» за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », здійснив публікацію (тему) під назвою: «Куплю Скупаю Опт Отработаю Логи-Куки-Токены (ОСОБА_11)» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_4 », у якій розмістив основну інформацію щодо запропонованих ним послуг, зазначив свої контактні відомості, зокрема обліковий запис « ІНФОРМАЦІЯ_5 » під псевдонімом « ОСОБА_9 » у месенджері «Telegram».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, 24.01.2025 року о 00:52 годині, вступивши у приватне спілкування у месенджері «Telegram» з користувачем під псевдонімом: «ОСОБА_12», ОСОБА_6 , з власного облікового запису під псевдонімом « ОСОБА_9 », назва облікового запису ОСОБА_10 , надіслав останньому 24.01.2025 року о 22:52 годині файл формату «.txt», а саме: open.txt, об'ємом 6.4 Кб., в якому знаходились 206 рядків приватних API-ключів (токенів) від облікових записів користувачів платформи ОСОБА_11.
ОСОБА_11 це популярна платформа для стрімінгу, головним чином орієнтована на відеоігри, кіберспорт, творчість та різноманітні прямі трансляції.
API-ключ (Application Programming Interface Key) це унікальний ідентифікатор, який використовується для автентифікації та авторизації при взаємодії з API (інтерфейсом програмування додатків). Він діє як пароль, дозволяючи програмам або користувачам отримувати доступ до певних функцій і даних API-сервісу.
Токен доступу (Access Token) - це унікальний ключ, який дозволяє вашій програмі виконувати дії від імені користувача. ОСОБА_11 використовує OAuth 2.0, що є загальноприйнятим протоколом безпечної аутентифікації.
API-ключі (токени) використовуються для захисту даних користувачів і тому мають обмежений доступ. Такий файл є надзвичайно небезпечним, оскільки надає можливість для несанкціонованого доступу до особистих даних користувачів.
Таким чином, у зазначеному файлі відповідно до ст. 31 Конституції України та ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» міститься інформація з обмеженим доступом, надіславши який, ОСОБА_6 здійснив несанкціоноване розповсюдження вказаної інформації.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 361-2 КК України, як несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства.
В апеляційній скарзі:
- прокурор, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації дій останнього, просить вирок суду змінити в частині безпідставного незастосування спеціальної конфіскації та вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 361-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави мобільний телефон iPhone 14 Pro Max s/n НОМЕР_3 imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
В іншій частині просить вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування вказує, що враховуючи вимоги п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Вказує, що суд першої інстанції при ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , призначив покарання без урахування норм матеріального права, якими визначено відповідні підстави та випадки застосування положень ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави мобільного телефону IPhone 14 Pro Max s/n НОМЕР_3 imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який був використаний обвинуваченим як засіб вчинення зазначеного кримінального правопорушення, що призвело до незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Заслухавши прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Оскільки прокурор не заперечує доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, не оскаржує фактичні обставини злочину, місце, час, спосіб його вчинення та інші обставини, встановлені місцевим судом і викладених у цьому вироку; апеляційна скарга обвинуваченого не надходила, тому колегія суддів переглядає судове рішення виключно з підстав застосування спеціальної конфіскації за доводами прокурорів.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність через не застосування правил, передбачених ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
За змістом п. 12 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами. У разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Цих вимог при ухваленні вироку, суд першої інстанції дотримався не в повній мірі.
Встановлено, що санкція інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, передбачає покарання у виді штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, в якості засобу вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 був використаний мобільний телефон IPhone 14 Pro Max s/n НОМЕР_3 imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , який відповідає ознакам, визначеним п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, та, на підставі ст. 96-1 КК України, підлягає спеціальній конфіскації у власність держави.
Однак, при ухваленні вироку, вказаний мобільний телефон був повернутий ОСОБА_6 , оскільки суд не застосував положення закону України про спеціальну конфіскацію.
Пунктом 4 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що спеціальна конфіскація не є кримінальним покаранням, а тому її застосування не погіршує становища обвинуваченого, що узгоджується з висновками Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 183/4229/23.
Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, через незастосування положень ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, а вирок суду підлягає змін, із застосування до обвинуваченого заходів кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити.
Вирок Центрального районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025042110000665, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, - змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 361-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 2 000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави мобільний телефон iPhone 14 Pro Max s/n НОМЕР_3 imei: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4