Провадження № 22-ц/803/9992/25 Справа № 173/1652/22 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що з 14 лютого 2015 року позивач та відповідач перебувають в зареєстрованому шлюбі.
В період шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З кінця лютого 2022 року шлюбні стосунки між ними погіршились і з початку квітня 2022 року відповідачка забрала свої речі та залишила місце свого проживання, а малолітня донька залишилась проживати з ним.
Дитина проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні. Відповідачка участі в матеріальному утриманні дитини не приймає, він намагався в добровільному порядку вирішити зазначене питання з відповідачем, але відповідачка на контакт не йде та місце свого знаходження не повідомляє, що й стало причиною звернення до суду.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) , але не менше одного мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини видів заробітку ( доходу) відповідача, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 21 листопада 2022року і до повноліття дитини.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 1073 грн. 60 коп.
Рішення допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верхньодніпрвоського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 10.
В період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновками суду, з огляду на таке.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 182 СК Кодексу передбачає, що при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 не утримує свою неповнолітню доньку, позивач суду не надав. Посилання позивача на те, що відповідачка з квітня 2022 року перебуває за кордоном, не дають підстав стверджувати, що вона не виконує своїх батьківських обов'язків по утриманню неповнолітньої дитини.
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що відповідачка ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку по утриманню неповнолітніх дітей не відповідають встановленим обставинам справи.
На підставі наведеного колегія суддів доходить висновку, що через невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити .
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2023 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний тест постанови складено 27 листопада 2025 року.
Судді: