Провадження № 22-ц/803/10056/25 Справа № 204/3923/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 07 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Відділу освіти Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що працює у Гранітненському ліцеї Мирненської селищної військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області на посаді вчителя іноземної мови. Під час військового стану було оголошено простій відповідно розпорядження керівника Мірненської селищної ВЦА Волноваського району Донецької області від 25.03.2022 року № 129 «Про оголошення простою». 06.06.2022 року відповідач виніс наказ № 13-к «Про оголошення простою», відповідно до якого з 1 березня 2022 року ОСОБА_1 , вчителю іноземної мови Гранітнепського ліцею, було оголошено простій не з вини працівника. Вказує, що з наказом від 06.06.2022 року № 13-к, вона ознайомилася в червні 2025 року. Відповідач наказом від 06.06.2022 року № 13-к підтвердив, що оплату простою позивачці здійснив не у повному обсязі. У пункті 2 наказу № 13-к зазначено, що оплачувати простій ОСОБА_1 потрібно згідно тарифікації (зокрема нарахувань за перевірку зошитів, класне керівництво, престижність та доплату згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 468). В усіх відповідях відповідач вказував, що розрахунок проводиться виходячи із 2/3 посадового окладу. Наказ № 13-к це спростовує. Відповідачем до пакету документів було надане додаток 4 до листа № 276 від 26.11.2024 року, де проведено розрахунок заробітної плати ОСОБА_1 згідно з тарифікацією 2021 року. Цей запис зроблено в.о. начальника відділу освіти Мирненської селищної ВЦА Хицу В. Розрахунок, який викладено у додатку 4 відповідає вимогам пункту 2 наказу № 13-к, яким враховується тарифікація, перевірка зошитів, класне керівництво, престижність та доплата згідно постанови КМУ № 468. Тобто, сума яка підлягала сплаті на підставі наказу 13-к, складає 22 675,17 грн., з урахуванням податків 19,5% до сплати підлягає сума 18 253,51 грн. Замість нарахованої суми відповідач щомісячно нараховував 15 573,13 грн., а сплачував 12 536,37 грн. Тобто сума недоплати становить 5 717,14 грн. (18253,51-12536,37) на місяць. За період з 01.03.2022 року по 31.08.2024 року загальна сума недоплати під час простою становить 171 514,20 грн., яка розрахована на підставі наказу від 06.06.2022 року № 13-к .
Враховуючи зазначене, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просила суд стягнути з Відділу освіти Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької областіна її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2022 року по 31.08.2024 року у сумі 171 514 грн. 20 коп.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 07 серпня 2025 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Гранітненським ліцеєм Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області.
Відділ освіти Мирненської селищної ВЦА (наразі Відділ освіти Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області) є структурним підрозділом військової адміністрації, який виконує функції органу управління закладами освіти на території громади, що підтверджується п. 1.1. Положення про Відділ освіти Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області.
Розпорядженням в.о. керівника Мирненської селищної ВЦА від 27.08.2024 року № 53 «Про організацію роботи закладів освіти у 2024-2025 навчальному році», а саме п. 3.4., в.о. начальника відділу освіти Мирненської селищної ВЦА Валентині Хицу, було прямо надано повноваження «визначати наказами умови оплати праці працівникам закладів, які перебувають у простої та призупиненні, до можливості прийняття наказів керівниками закладів освіти».
25.02.2022 року керівником Мирненської селищної ВЦА винесено розпорядження № 124 «Про призупинення освітнього процесу у закладах та установах освіти Мирненської селищної територіальної громади».
01.04.2022 року Відділом освіти Волноваського району Донецької області Мирненською селищної військово-цивільної, на виконання розпорядження в.о. керівника Мирненської селищної військово-цивільної адміністрації від 25.03.2022 року № 129, видано наказ № 10-к «Про оголошення простою» відповідно до якого: оголошено простій не з вини працівників з 1 березня 2022 року до можливості відновити роботу з оплатою у розмірі посадового окладу, надбавки за ранг, звання та вислугу років згідно тарифікації працівникам: відділу освіти: 1. ОСОБА_2 , головному бухгалтеру: 2. ОСОБА_3 , головному спеціалісту, 3. Колбасинській Марії Миколаївні, секретарю. Педпрацівникам: 1. ОСОБА_4 , заступнику директора з НВР, вчителю хімії Гранітненського ліцею; 2. ОСОБА_5 , педагогу організатору Старогнатівської ЗОШ І-ІІІ ст.; 3. ОСОБА_6 , вчителю фізичного виховання Старогнатівської ЗОШ І-ІІІ ст.; 4. ОСОБА_7 , вчителю іноземної мови Новоселівської ЗОШ І-П ст. Молодшому обслуговуючому персоналу:1. ОСОБА_8 , сторожу Старогнатівської ЗОШ І-ІІІ ст. Бухгалтерії оплачувати працівникам простій у розмірі посадового окладу, надбавки за ранг, звання та вислугу років згідно тарифікації та штатному розпису не нижче мінімальної заробітної плати. Під час простою працівники звільняються від обов'язку бути присутніми на віддалених робочих місцях і на робочих місцях в офісі та навчальних закладах.
05.06.2022 року позивачем було направлено заяву на ім'я Начальника відділу освіти Мирненської селищної ВЦА Демешко І.І., згідно якої повідомляє, що вона з 24 лютого 2022 року по 26 травня 2022 року перебувала на тимчасово окупованій території України, 03.06.2022 року прибула на місце тимчасового перебування (м. Одеса, вул. Ш. Руставелі, 9/198) та 04.06.2022 року отримала довідку № 5137-7500987107 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно розпорядження № 53 від 27.08.2024 року, визначено продовжити дію призупинення освітнього процесу та роботи закладів освіти, які входять до мережі підпорядкованих відділу освіти Мирненської селищної ВЦА установ з 01.09.2024 року до особливого розпорядження. У зв'язку з відсутністю зв'язку з керівниками підпорядкованих відділу закладів відповідно до п. 1.5 Положення про відділ освіти, визначити уповноваженою особою з питань управління та утримання підпорядкованих закладів з 01.09.2024 року в.о. начальника відділу освіти Мирненської селищної ВЦА Валентину Хицу. Надано уповноваженій особі такі повноваження: 3.1. Прийняття рішень щодо роботи та управління закладами освіти з кадрових, господарських, фінансових, адміністративних, освітніх та інших визначених уставними документами закладів питань; 3.4. Визначати наказами умови оплати праці працівникам закладів, які перебувають в простої та призупиненні до можливості прийняття наказів керівниками закладів освіти. 4. Відділу освіти проводити постійну інформаційно-роз'яснювальну роботу серед працівників закладів та мешканців громади, які перемістились в більш безпечні регіон щодо можливості відновлення дистанційного навчання.
Згідно наказу № 18, винесеного 28.08.2024 року, в.о. начальником відділу освіти ОСОБА_9 , встановлено оплату праці педагогічним працівникам, які перебувають у простої та знаходяться на території України, на рівні двох третин тарифної ставки, відповідно до їх тарифного розряду (посадового окладу) з доплатою за звання, відповідно до вимог чинного законодавства. Даний порядок оплати застосувати до всіх педагогічних працівників закладів освіти Мирненської селищної ВЦА, починаючи з 01.09.2024 року.
Згідно наказу № 18-к від 28.08.2024 року, в.о. начальником відділу освіти Валентиною Хицу, встановлено оплату праці ОСОБА_1 , вчителю іноземної мови Гранітненського ліцею, яка перебуває у простої та знаходиться на території України, на рівні двох третин тарифної ставки, відповідно до їх тарифного розряду (посадового окладу).
Наказом № 30 від 07.05.2025 року, начальником відділу освіти Мирненської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області, призначено ОСОБА_10 .
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку, що при запровадженні режиму простою для позивача, відповідачем дотримано гарантії з оплати праці, які закріплені у статті 113 КЗпП України та постанові Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 року № 221.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
Згідно з п. 3 вищевказаного Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами 2 та 3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст. 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
За змістом ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП України).
Тобто, законодавець вкладає в цю категорію дві складові: 1) причина, яка може бути різноманітною (вичерпний перелік законодавством не встановлений); 2) наслідок у вигляді зупинення роботи.
Простій може бути оголошений по всьому підприємству, окремому підрозділу або для конкретних працівників. Час, на який може вводитися простій, законодавство не обмежує.
Статтею 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати під час простою, передбачено два види простою: «з вини працівника» (причиною в такому випадку можуть бути порушення трудової дисципліни, техніки безпеки, навмисне пошкодження виробничого обладнання тощо); «не з вини працівника» (причинами можуть бути стихійне лихо, техногенна катастрофа, карантин, військові дії тощо).
Законодавством не встановлено чітких умов (підстав) оголошення простою на конкретному підприємстві. Так само, не встановлено жодних обмежень, тому вирішення питання щодо оголошення простою повною мірою залежить від об'єктивних обставин, які склалися на підприємстві, та бажання роботодавця.
Згідно з ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Такі виплати належать до фонду додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (пункт 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати). Таким чином, простій слід оплачувати двічі на місяць (аванс та решту в кінці місяці) з дотриманням загальних правил щодо строків здійснення таких виплат.
Отже, виплата 2/3 окладу є мінімальною державною гарантією, нижче якої роботодавець не має право встановлювати оплату часу простою, який виник не з вини працівника. Також, слід зазначити, що збереження середнього заробітку за час простою стосується саме небезпечної ситуації пов'язаної з виробництвом.
При простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 року у справі № 320/3303/16-ц тлумачення статті 34, 113 КЗпП України свідчить, що при запровадженні простою за ініціативи роботодавця та за відсутності вини працівника на роботодавця покладено обов'язок здійснювати оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто при простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Таким чином, застосування попередження роботодавцем працівника при впровадженні простою про оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) законодавством не встановлено.
Як роз'яснено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема, за час простою, який мав місце не з вини працівника.
Міністерство соціальної політики України роз'яснило деякі питання оплати праці на виконання Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, що час простою не з вини працівника оплачується згідно з нормами статті 113 КЗпП України не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) без проведення доплати до рівня мінімальної заробітної плати.
Отже, у зв'язку із запровадженням простою працівники продовжують перебувати в трудових відносинах із роботодавцем, їм можна оплачувати заробіток у меншому розмірі без доплати до мінімальної заробітної плати. Крім того, запровадження простою на підприємстві не потребує отримання згоди представників трудового колективу.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 року № 221 «Про деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
Як вбачається із матеріалів справи, що 01.04.2022 року видано наказ № 10-к, відповідно до якого оголошено простій не з вини працівників з 1 березня 2022 року до можливості відновити роботу з оплатою у розмірі посадового окладу, надбавки за ранг, звання та вислугу років згідно тарифікації працівникам. Під час простою працівники звільняються від обов'язку бути присутніми на віддалених робочих місцях і на робочих місцях в офісі та навчальних закладах.
Згідно вказаного наказу № 10-к від 01.04.2022 року, прізвище ОСОБА_1 у ньому відсутнє.
Як вбачається з матеріалів справи у простої перебувало не освітній заклад в цілому, а лише частина працівників, до переліку яких ОСОБА_1 не входила.
Начальник відділу освіти Мирненської селищної ВЦА І.І. Демешко видала наказ від 06.06.2022 року №13-К «Про оголошення простою», в якому зазначив: «1. Оголосили простій не з вени працівника з 1 березня 2022 року до можливості відновити роботу ОСОБА_1 вчителю іноземної мови Гранітненського ліцею. 2. Бухгалтеру ОСОБА_11 : оплачувати простій ОСОБА_1 згідно тарифікації (зокрема нарахувань за перевірку зошитів, класне керівництво, престижність та доплату згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року № 468)
З розрахункових листів, довідки про доходи, інформаційної довідки вбачається, що посадовий оклад позивача становить 8 505 грн., й у простої позивачу нараховувалася заробітна плата у розмірі 15 573,13 грн., за вирахуванням податків ( ПДФО та військового збору) отримано - 12 536,37 грн. за кожен місяць., що становить більш, ніж 2/3 окладу.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання ОСОБА_1 про недоплату їй частини заробітної плати у період з березня 2022 року по серпень 2024 року на суму 171 514,20 грн., є необґрунтованими.
Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 07 серпня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: