Провадження № 22-ц/803/10143/25 Справа № 204/588/25 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що відповідач звернувся до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 10.07.2006 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача повністю підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, і у подальшому кредитний ліміт було збільшено до 42 000 грн. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Відповідач за вказаним договором зобов'язання не виконав. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 11.12.2024 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 45 802 грн. 94 коп., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 36 797 грн. 83 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 9005 грн. 11 коп.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.07.2006 року у розмірі 45 802 грн. 94 коп.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 36 797 грн. 83 коп., судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього суму у розмірі 39 220 грн. 23 коп.
В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов банку задовольнити повністю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.07.2006 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір.
Згідно умов якого відповідач отримала кредит який було збільшено до 42000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У зв'язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов'язань, станом на станом на 11.12.2024 року становить 45 802 грн. 94 коп., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 36 797 грн. 83 коп., заборгованість за простроченими відсотками - 9005 грн. 11 коп.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі не повернуті, а тому відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України кредитор має право вимагати виконання кредитного договору в будь-який час.
Оскільки, Заява не містить даних про умови кредитування, а, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, не містять підпису відповідача, суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитним коштами нараховано АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно, у зв?язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, з таких підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивачем до суду першої інстанції було надано Заяву відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка підписана відповідачем у справі 10.07.2006, в якій процента ставка була узгоджена між сторонами та визначена на рівні 3 % на місяць.
Зазначене не було враховано судом першої інстанції, на що обґрунтовано посилається позивач в апеляційній скарзі.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.07. 2006 року шляхом підписання Анкети-заяви, є безпідставним та не грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10 липня 2006 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 випливає, що відсотки за користування грошовими коштами банк нараховував в межах узгодженої між сторонами процентної ставки в розмірі 3% на місяць за карткою Універсальна в межах строку дії виданої відповідачу кредитної картки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості за простроченими відсотками, розмір якої, станом на 11.12.2024 року, становить 9005,11 грн.
В матеріалах справи міститься виписка за рахунком ОСОБА_1 , яка надавалася позивачем до суду першої інстанції та з якої вбачаються операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку, списання коштів на погашення нарахованих процентів.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за простроченими відсотками (9005, 11 грн).
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2906,88грн.
Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 рокув частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за Кредитним договором б/н від 10 липня 2006 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за Кредитним договором б/н від10липня 2006 року - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»заборгованість за простроченими відсотками за Кредитним договором б/н від 10 липня 2006 року, станом на 11.12.2024 року, у розмірі 9005 грн. 11 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 2906,88 грн
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне рішення суду складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: