Провадження № 22-ц/803/9343/25 Справа № 208/14140/24 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Доповідач - Макаров М. О.
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.
при секретарі - Коляді Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" про стягнення моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 20 лютого 2006 року по 15 квітня 2006 року, з 25 жовтня 2010 року по 18 січня 2021 року та з 01 липня 2022 року по 25 грудня 2023 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товариства «Шахтоуправління «Покровське». 25 грудня 2023 року його було звільнено.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 09 липня 2024 року.
Відповідно до п. 7 акту розслідування форми П-4 від 09 липня 2024 року у позивача встановлено професійне захворювання, а саме: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) та хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН ІІ ст. П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. О.О. Бєляєв виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 64,9-265,1 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 81-90,8%. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 65,5-160 Вт, при нормативному значенні 90 Вт, фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 44,5-83,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт.
Виробничий шум - фактична величина 87,3-95 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.
Робоча поза: перебування в вимушеній позі 20-35% часу зміни, при нормативному значенні 25% часу зміни. Нахили корпусу - фактичне значення 20-150 разів, при нормативному значенні 51-100 разів.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 вересня 2024 року серії 12ААА № 146786 позивачу первинно визначено 50% втрати працездатності.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 вересня 2024 року серії 12 ААГ № 860755 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.
У зв'язку з вказаними професійними захворюваннями порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.
Окрім того, внаслідок хронічного професійного захворювання, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
Все це постійно та негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Ушкодження має негативний вплив не лише на працездатність позивача, а й загалом на можливість організовувати своє життя. Ці набуті, вади нагадують про себе позивачу щохвилини та створює для нього постійний безперервний дискомфорт.
Просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок хронічного професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 100 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 44 500 грн, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 20 лютого 2006 року по 15 квітня 2006 року, з 25 жовтня 2010 року по 18 січня 2021 року та з 01 липня 2022 року по 25 грудня 2023 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах в Приватному акціонерному товариства «Шахтоуправління «Покровське». 25 грудня 2023 року його було звільнено згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП за угодою сторін.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09 липня 2024 року, комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, а саме: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) та хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН ІІ ст., який встановлений клінікою професійних захворювань Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» та встановлено, що професійне захворювання виникло у зв'язку з роботою ОСОБА_1 в шкідливих умовах праці на підприємстві ПрАТ «ШУ «Покровське».
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 вересня 2024 року серії 12ААА № 146786 позивачу первинно визначено 50% втрати працездатності.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 11 вересня 2024 року серії 12 ААГ № 860755 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 22/5, медичного висновку від 07 червня 2024 року № 23/602 та виписки № 708 із медичної карти стаціонарного хворого, позивач має професійне захворювання та проходить лікування у зв'язку з хронічним професійним захворюванням.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується щодо стягнення моральної шкоди у визначеному судом розмірі, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, стягнувши компенсацію в сумі 100000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що ушкодження здоров'я позивача відбулось саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням того, що підприємство щорічно виділяє фінансування на виконання заходів з охорони та безпеки праці працівників безпідставні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції не було враховано характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, переживань з приводу здоров'я, колегія суддів вважає безпідставними та недоведеними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Щодо зазначення в резолютивній частині рішення суду стягнення моральної шкоди «без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів» колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі.
З урахуванням викладеного необґрунтованим є вирішення судом у даній цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
Зазначені висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі №235/3143/24 (провадження №61-14246св24).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскарженого рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року - змінити, виключити у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без відрахування податків та інших обов'язкових платежів».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 25 листопада 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді М.Ю. Петешенкова
О.В. Свистунова