Провадження № 11-кп/803/3313/25 Справа № 216/7800/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря судового засідання: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відео конференції)
захисника: ОСОБА_7 (в режимі відео конференції)
прокурора: ОСОБА_8 (в режимі відео конференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк шістдесят днів, тобто до 01 грудня 2025року включно,-
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора, продовжено строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 01 грудня 2025 року включно.
Із вказаною ухвалою не погодився захисник ОСОБА_7 який діє в інтересах ОСОБА_6 та оскаржив її в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що захисник ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання прокурора, у зв'язку з чим не зміг узяти участь у судовому засіданні, що призвело до порушення права обвинуваченого на захист. Вказує, що оскаржувана ухвала не містить характеристик особи обвинуваченого, зокрема відомостей про утриманців, місце роботи, характеристик з місця проживання та інших даних, які могли б вплинути на обрання більш м'якого запобіжного заходу. Зазначає, що стороні обвинувачення були відомі обставини щодо стану здоров'я ОСОБА_6 , який має значні бойові поранення, численні діагнози, у тому числі саркоїдоз та супутні ураження органів, що потребують спеціалізованого лікування, яке неможливо забезпечити в умовах тримання під вартою. Вказує, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, неодноразово пораненим, раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, а тому ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є недоведеними. Вказує, що обвинувачений не має можливості впливати на свідків, оскільки вони є військовослужбовцями та перебувають у розташуванні військової частини, а також існує можливість контролю його пересування за допомогою електронних засобів контролю. Зазначає, що за наведених обставин ухвала про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає скасуванню, а запобіжний захід слід замінити на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації обвинуваченого із застосуванням електронних засобів контролю.
Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
Заслухавши суддю доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти скасуванню оскаржуваної ухвали та зміни запобіжного заходу обвинуваченому, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 331 КПК України під час судового розгляду суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 до спливу строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. Суд першої інстанції врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Збереження обґрунтованої підозри є обов'язковою умовою правомірності продовження тримання під вартою.
Вказавши, що на теперішній час ризики, які були підставою для застосування, а в подальшому продовження запобіжного заходу обвинуваченим, на даний час не зменшились та продовжують існувати.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.
Суд апеляційної інстанції з наданих судом першої інстанції матеріалів встановив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яке відповідно до приписів ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді довготривалого позбавлення волі, що в сукупності дає підстави вважати, що останній усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, в разі визнання винуватим, може переховуватися від суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що стало підставою для продовження строку обраного запобіжного заходу.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини, які ст. 3 Конституції Україні визнані найвищою соціальною цінністю в Україні.
Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.
Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_6 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала не містить характеристик особи обвинуваченого, є безпідставними.
Судом враховано відсутність обставин, які б перешкоджали утриманню обвинуваченого під вартою, зокрема таких як похилий вік, інвалідність, тяжкі або хронічні захворювання тощо.
Взято до уваги відсутність в обвинуваченого на утриманні неповнолітніх або інших осіб, вчинення кримінального правопорушення в період перебування на військовій службі, відсутність судимостей.
Зазначене в апеляційній скарзі, те що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, неодноразово пораненим, раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки, проте слід зазначити, що більшість з цих обставин існували і на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити обвинуваченому у разі звільнення з під варти, запобігти існуючим ризикам передбачених статтею 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про порушення права обвинуваченого на захист, оскільки захисник не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду клопотання прокурора, у зв'язку з чим не зміг узяти участь у судовому засіданні, є безпідставними. Оскільки судом зроблено все необхідне для забезпечення права на захист обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно ухвали Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року. В підготовче судове засідання не з'явився захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 . У зв'язку з чим було постановлено рішення Доручити Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомог призначити ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, захисника для здійснення захисту прав та інтересів обвинуваченого у судовому засіданні в рамках розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025043090000181 на окрему процесуальну дію.
Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою участь у судовому засіданні брав призначений захисник - адвокат ОСОБА_9 . Таким чином, твердження апелянта про порушення права обвинуваченого на захист спростовуються матеріалами провадження та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Доводи апеляційної скарги, щодо стану здоров'я ОСОБА_6 , який має значні бойові поранення, численні діагнози, у тому числі саркоїдоз та супутні ураження органів, що потребують спеціалізованого лікування, яке неможливо забезпечити в умовах тримання під вартою, є безпідставними.
Стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано документально підтверджених та переконливих доказів, що унеможливлюють перебування ОСОБА_6 під вартою та наявність загрози здоров'ю та життю обвинуваченого та те, що ОСОБА_6 позбавлений необхідної медичної допомоги та неможливістю лікування в умовах тримання під вартою.
Доводи апелянта, що обвинувачений не має можливості впливати на свідків, оскільки вони є військовослужбовцями та перебувають у розташуванні військової частини, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки під незаконним впливом слід розуміти не лише погрози, а й будь-які інші протиправні дії, зокрема вмовляння, підкуп чи інші способи схиляння свідків до зміни наданих ними показань. Обвинувачений має об'єктивну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків у межах даного кримінального провадження в майбутньому.
Належна процесуальна поведінка обвинуваченого та відсутність зафіксованих спроб вчинення дій, передбачених статтею 177 КПК України, обумовлені не його особистими моральними якостями, а результативністю застосованого запобіжного заходу.
Судова колегія не вбачає в діях суду першої інстанції порушень кримінального процесуального законодавства, які б вплинули на законність прийнятого рішення про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 .
Фактично подана апеляційна скарга викликана самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення ОСОБА_6 з під варти, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
Ураховуючи сукупність обставин, в тому числі стадію судового провадження, дані про особу ОСОБА_6 суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність даних які б свідчили, що зазначені ризики не існують, а інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.
Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк шістдесят днів, тобто до 01 грудня 2025 року включно - без змін.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді