Провадження № 11-сс/803/2212/25 Справа № 203/8113/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, із вищою освітою за спеціальністю інженера інформаційних технологій та програмного забезпечення, який не одружений, малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних осіб на утриманні не має, проходив військову службу за мобілізацією на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні молодший лейтенант, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 січня 2026 року з визначенням застави у розмірі 242 240 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя послався на те, що прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості.
Зазначає, що доводи сторони захисту про те, що підозрюваний не переховувався, оскільки з 03 серпня 2023 року перебуває у стані правової невизначеності через відмову командирів ВЧ виконувати припис Військової академії, відхиляються, оскільки як встановлено судом і про що свідчить протокол затримання 04 листопада 2025 року, підозрюваний з 03 серпня 2023 року не перебував ні у Військовій академії, ні у жодній військовій частині (ні в НОМЕР_1 , ні в НОМЕР_2 ) більш ніж два роки, ні за зареєстрованим місцем мешкання у м. Запоріжжі, а перебував у місті Дніпрі, де тимчасово винаймав житло, змінюючи місце мешкання, що за обставин відсутності жодних стримуючих від раптової зміни місця перебування факторів, в тому числі зважаючи на повідомлені в судовому засіданні обставини отримання доходу від іноземних компаній без оформлення в Україні своєї господарської чи трудової діяльності за виконані виключно дистанційно (у віддаленому доступі з будь-якої країни та міста) послуги програмування комп'ютерних ігор, свідчить про реальність та доведеність ризику переховування.
Вказує, що доведеним є ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки у разі повернення ОСОБА_7 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які проходять з підозрюваним службу в одній військовій частині, спонукати співслужбовців та/або службових осіб військової частини НОМЕР_1 до надання завідомо неправдивих показів.
Також зазначає, що доведений є й ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що тривалий час жодних намірів для повернення у розташування військової частини підозрюваний не вживав та як військовослужбовець військової служби може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, та, не маючи законних джерел доходів для існування, про що підозрюваний сам повідомив в судовому засіданні, зокрема, і про обставини повної відсутності доходів через виконання замовлень з програмування для іноземних замовників комп'ютерних ігор виключно на безоплатній основі, і одночасно про обставини отримання доходів від іноземних замовників без сплати в Україні податків та оформлення господарської діяльності чи за цивільно-правовими угодами, - дійсно за встановлених обставин може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
Також вказує, що з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі, впливу на інших учасників кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється, належить постановити ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 08 год. 00 хв. 04 листопада 2025 року, як встановлено у судовому засіданні, до 02 січня 2026 року, оскільки інший більш м'який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов'язання, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров'я підозрюваного в умовах попереднього ув'язнення відсутні.
Зазначає, що виходячи з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, та обставин його майнового стану, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного може застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме - 242 240 грн., оскільки необхідність застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави ні слідчим, ні прокурором не доведена, з огляду на що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що клопотання не містить жодних доказів на підтвердження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Не зрозуміло яким чином слідчий суддя зазначив, що ризики є підтвердженими.
Зазначає, що сукупності зібраних доказів не достатньо для формулювання стійкого переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, та для повідомлення такій особі про підозру. Слідчий суддя не мотивував та не зазначив на підставі яких саме доказів він встановив обґрунтованість підозри.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування чи/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Разом з цим, частиною 3 статті 183 КПК України встановлено, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею дотримані в повному обсязі, а доводи скарги захисника такими, що не заслуговують на увагу, у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріал справи, в провадженні СВ ДРУП № 1 ГЕНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали кримінального провадження № 6202505010035427 від 25.09.2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР.
05 листопада 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В межах цього провадження слідчий звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , за наслідками розгляду якого було постановлено оскаржувану ухвалу.
Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що ОСОБА_7 міг скоїти цей злочин.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.
Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення ЄСПЛ у справах «Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88 та «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
Більше того, докази на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень надаються стороною обвинувачення до суду та, відповідно, оцінюються судом лише на стадії дослідження доказів, що також позбавляє суд навіть теоретичної можливості встановити обґрунтованість підозри на даній стадії провадження.
Апеляційний суд вважає, що додані до клопотання слідчого матеріали на даному етапі досудового розслідування можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа про, яку йдеться могла вчинити даний злочин, тому підозра стосовно ОСОБА_7 саме за ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою, а посилання сторони захисту на те, що сукупності зібраних доказів не достатньо для формулювання стійкого переконання причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, - не є слушними.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також, у відповідності до ст. 178 КПК України, належним чином врахував тяжкість та обставини злочину, який вчинений в умовах воєнного стану, покарання, яке загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, особу ОСОБА_7 та його репутацію, вік, стан здоров'я, та дійшов обґрунтованого висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України об'єктивно існуюють.
Апеляційний суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду апеляційний суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) підозрюваного ОСОБА_7 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).
Даний ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Така позиція повністю відповідає практиці ЄСПЛ, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі “Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Такж, слідчим суддею правильно встановлено, що підозрюваний з 03 серпня 2023 року не перебував ні у Військовій академії, ні у жодній військовій частині (ні в НОМЕР_1 , ні в НОМЕР_2 ) більш ніж два роки, ні за зареєстрованим місцем мешкання у м. Запоріжжі, а перебував у місті Дніпрі, де тимчасово винаймав житло, змінюючи місце мешкання, що за обставин відсутності жодних стримуючих від раптової зміни місця перебування факторів, в тому числі зважаючи на обставини отримання доходу від іноземних компаній без оформлення в Україні своєї господарської чи трудової діяльності за виконані виключно дистанційно (у віддаленому доступі з будь-якої країни та міста) послуги програмування комп'ютерних ігор, свідчить про реальність та доведеність ризику переховування.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеним.
Також, апеляційний суд погоджується з наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, як правильно зазначив слідчий суддя, у разі повернення ОСОБА_7 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які проходять з підозрюваним службу в одній військовій частині, спонукати співслужбовців та/або службових осіб військової частини НОМЕР_1 до надання завідомо неправдивих показів.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків чи потерпілого, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками чи потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків чи потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Правильними є й висновки слідчого судді про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що тривалий час жодних намірів для повернення у розташування військової частини підозрюваний не вживав та як військовослужбовець військової служби може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, та, не маючи законних джерел доходів для існування, зокрема, і про обставини повної відсутності доходів через виконання замовлень з програмування для іноземних замовників комп'ютерних ігор виключно на безоплатній основі, і одночасно про обставини отримання доходів від іноземних замовників без сплати в Україні податків та оформлення господарської діяльності чи за цивільно-правовими угодами, - дійсно за встановлених обставин може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
З врахуванням обставин справи, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду провадження дійшов висновку, що слідчий суддя правильно зазначив про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Вищезазначене повністю спростовує, зазначені в апеляційній скарзі захисника, доводи щодо того, що слідчий суддя не розглянув жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
Також, слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому провадженні, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, згідно з якими суд вправі визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.
Слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 407 КК України, його тяжкість та обставин справи, в умовах воєнного стану, а також суворість покарання, що загрожує, у разі визнання винуватим, й наявні відомості про особу підозрюваного, та існуючі ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно зі ст.178 КПК України.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність визначення застави в розмірі у розмірі зазначеному в ухвалі, та дійшла висновку, що такий розмір застави є пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи всі обставини кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_7 підозрюється, а також достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, й таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд вважає необхідним ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 06 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4