Провадження № 11-кп/803/3582/25 Справа № 184/375/25
26 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
26 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
захисника ОСОБА_5 ,
неповнолітніх
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
законних представників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
прокурора ОСОБА_10 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ,до 02.01.2026 року включно, -
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,до 02.01.2026 року включно,без визначення застави. Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а також, що ризики, скоїти нові злочини, чинити тиск на потерпілих свідків були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання.
На зазначену ухвалу суду захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подав апеляційні скарги, в яких він просить ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року скасувати та обрати обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що потерпілим відшкодована шкода обвинуваченими, в повному обсязі. Крім того обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 раніше не судимі та мають міцні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, скоїли кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 їх захисника ОСОБА_5 та їх законних представників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 які підтримали доводи апеляційної скарги захисника та наполягали на її задоволенні, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції до 02.01.2026 року включно.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що вони обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до 15 років позбавлення волі із конфіскацією майна, а тому незважаючи обвинувачені, усвідомлюючи відповідальність, яка їм загрожує у випадку доведеності їх вини, можуть переховуватися від суду, скоїти інше кримінальне правопорушення.
Твердження захисника, що вони змінили свої погляди, все зрозуміли, відшкодували завдану шкоду, не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Колегія суддів зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому провадженні, які ще не допитані судом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду I інстанції, що з огляду на те, що неповнолітні обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , мають стійкі погляди на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України і фактично самі пропонували свої послуги та вишукували спроби для такого перешкоджання, а отже існує високий ризик того, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своїх процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованих злочинів свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до неповнолітніх обвинувачених будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, не є слушними, оскільки обмеження їх права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційної скарги захисника були предметом розгляду в суді І інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: