Провадження № 33/803/2651/25 Справа № 199/6699/25 Суддя у 1-й інстанції - ЛИСЕНКО В. О. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
24 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю адвоката Рикуна А.В., розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Кривий Ріг, в режимі відео конференції, апеляційні скарги ОСОБА_1 та адвоката Рикуна А.В. на постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року, якою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 20.06.2008, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП ,-
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2025 о 09:35 годині водій ОСОБА_2 в місті Добропілля по вул. Придорожна, буд. 5, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота; почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку шляхом продуття газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» на місці зупинки або проходження медичного огляду в медичному закладі водій ОСОБА_2 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Постановою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року, ОСОБА_2 , визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн., позбавлено права керувати транспортним засобом на строк 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_2 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні про поновлення строку зазначає, що оскаржуване рішення не отримував, а тому був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в передбачені законом строки та викласти в такій скарзі мотиви незгоди з таким рішенням. Враховуючи вищевикладене просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з його вини та просить рахувати його поважним.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції допущено спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення всебічно не з'ясувавши всіх обставин події у справі про адміністративне правопорушення.
Вказує, що до початку судового розгляду подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на військовій службі, однак вказане клопотання судом було проігноровано.
Адвокат Рикун А.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 , події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відеозапис не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_2 оскільки не є безперервним, не є оригіналом відеозапису з нагрудної камери, містить лише диск, що є копією відеозапису, тобто в матеріалах справи відсутнє джерело походження вказаного відеозапису, також вважає, що поліцейськими чинився психологічний тиск на ОСОБА_2 з метою відмови від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які беззаперечно підтверджують факт керування та зупинки транспортного засобу де водієм був саме ОСОБА_2 ..
Крім того зазначає, працівниками патрульної поліції порушено порядок огляду водія на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_2 є військовослужбовцем тому працівники поліції не мали права здійснювати огляд водія на стан сп'яніння з моменту встановлення, що він є військовослужбовцем.
Наголошує, що інформація, яка міститься в протоколі містить розбіжності з відеозаписом події та в результаті тягне за собою, недопустимість основного доказу протоколу та решти доказів.
Позиції сторін в суді:
В судовому засіданні адвокат Рикун А.В., підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційні скарги просив їх задовольнити з зазначених в них підстав.
Особа, щодо якої вирішувалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явився. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, з'ясувавши думку сторони захист, який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами ст. 268 КУпАП, прийшов до висновку про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, вислухавши думку адвоката, який підтримав вимоги клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови суду в той же строк вручається або висилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що 04 серпня 2025 судом, першої інстанції винесено постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, за його відсутності, окрім того, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 оскаржуваної постанови.
Згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, апеляційну скаргу подано засобами поштового зв'язку «Укрпошта» та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 22 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази про надіслання ОСОБА_2 , оскаржуваної постанови, а також враховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання ОСОБА_2 та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за свої внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому порядку.
Таким чином, доказуванню підлягають всі обставини, які є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 2 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно із п. 3 розділу 1 Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6 розділу 1 зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько - акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів відбувається у відповідності із розділом ІІ вищезазначеної інструкції.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді дотримався зазначених вимог закону та правильно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису подій, що мали місце 04 травня 2025 року за участі ОСОБА_2 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, яким судом надана повна та належна оцінка, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 319726 від 04.05.2025, що складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, зі змістом якого ОСОБА_2 ознайомлений без зауважень, про що свідчить його підпис у протоколі;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.05.2025 року;
відеозапис з бодікамер працівників патрульної поліції на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 від 04.05.2025 згідно яких він керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», н.з. НОМЕР_3 у місті Добропілля по вул. Придорожна біля буд. 5, де був зупинений працівниками поліції для перевірки документів. Під час спілкування з працівниками патрульної поліції у останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_2 повідомив, що в день складання протоколу спиртні напої не вживав. Вживав горілку напередодні ввечері, тому від продуття алкотестера «Драгер 6810» на місці та проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовляється, вину визнає, запевнив, що більше такого не повториться. Також зазначив, що на даний час проходить військову службу у в.ч. НОМЕР_4 на посаді оператора радіозв'язку 152 бригади, а також зазначив про те, що він самовільно залишив розташування своєї частини в такому стані, його безпосередній командир про це не знає. Тому на місце працівниками поліції було викликано його командира, якому передано транспортний засіб та з яким він прослідував до розташування військової частини.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, щодо ігнорування місцевим судом вимог клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням останнього в районі бойових дій та на лінії бойового здійснення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції неодноразово приймались вичерпні заходи для повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду справи крім того ОСОБА_2 надано достатньо часу для безпосередньго прибутття до суду або вийти на зв'язок із судом в режимі дистанційного судового провадження з метою висловлення свого відношення до складеного протоколу про адміністративне правопорушення, проте ОСОБА_2 за викликом до суду на протязі тривалого часу так і не з'явився, лише в черговий раз надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду та розцінює вказані дії ОСОБА_2 , як затягування розумних строків розгляду справи з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим доводи в цій частині вважає необґрунтованими.
Апеляційний суд вважає недоведеними доводи сторони захисту про те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження факту керування транспортним засобом, саме ОСОБА_2 , оскільки такі спростовуються дослідженим відеозаписом, створеним працівниками поліції. Згідно якого ОСОБА_2 знаходиться перед транспортним засобом «ВАЗ 2101», н.з. НОМЕР_3 , працівник патрульної поліції звертається до останнього: «…пане водій» протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 не заперечує факт керування ним транспортним засобом за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення про що також свідчить його особистий підпис у відповідній графі.
Крім того в поясненнях до протоколу ОСОБА_2 зазначив, що керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», н.з. НОМЕР_3 та був зупинений працівниками поліції, від проходження огляду на місці за допомогою газоаналізатора Алкотестер Drager та медичного огляду в лікарні відмовився, проставивши свій підпис у відповідній графі. Крім того, будь-яких доказів на спростування вказаним обставинам, стороною захисту під час апеляційного розгляду надано не було.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що матеріали справи не містять фіксації факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 .. Проте такий факт не може свідчити про відсутність в діях ОСОБА_2 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.
Включення камери, якою було зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відбулося з моменту початку виконання поліцейськими службових обов'язків, і піддавати сумніву зміст даного відеозапису з наведених захисником підстав у суду немає. Переривання відеозапису на час складання протоколу також не є достатньою підставою для висновку про відсутність у діях водія, який відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. З урахуванням наведеного, доводи сторони захисту щодо недопустимості відеозапису, як доказу вини ОСОБА_2 апеляційний суд вважає необґрунтованим.
Право працівників поліції застосовувати технічні засоби відеозапису під час проведення огляду осіб на стан сп'яніння передбачене ч. 2 ст. 266 КУпАП.
До того ж, вказаний відеозапис не є єдиним та вирішальним доказом, що підтверджує винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, а оцінюється у сукупності разом з іншими доказами, наявними в справі, з оцінкою кожного доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Із наявних відеозаписів в матеріалах справи апеляційний суд не вбачає постановочних відеозаписів, та вважає такі доводи апелянта способом захисту для уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що на диску із відеозаписом відсутній цифровий підпис особи, яка є його автором, відсутній оригінал відеозапису, а тому відеозапис, долучений до матеріалів справи є неналежним доказом, також є неспроможними, оскільки вимоги КУпАП не передбачають накладення цифрового підпису особи, яка є його автором на відеозапис, який створено за допомогою нагрудної бодікамери працівника поліції. Відповідно до ст. 266 КУпАП вимагається лише наявність такого відеозапису.
Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, а тому огляд на стан сп'яніння повинен проводитись посадовою особою Військової служби порядку у Збройних Силах України або в присутності такої посадової особи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.
Тому твердження захисника що огляд ОСОБА_2 на стан сп'яніння повинен був здійснюватися в порядку визначеному ст. 266-1 КУпАП, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ст. 266-1 КУпАП.
З приводу клопотання адвоката про призначення покарання з урахуванням індивідуалізації та не накладення на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з обов'язковим додатковим стягненням позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Даний вид стягнення, що визначений законодавцем, як основний, так й додатковий є безальтернативними.
Загальні засади призначення адміністративного стягнення (ст. 33 КУпАП) не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення - у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Тобто у цій справі ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
В даному випадку, апеляційний суд не вбачає підстав не накладення додаткового стягнення на ОСОБА_2 , а саме позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки таке покарання не стимулюватиме у водія запобіжних чинників та не буде підставою для виправлення та не допущення вказаних правопорушень в майбутньому.
Під час судового розгляду судом апеляційної інстанції, достовірно встановлено, що працівником поліції виконано всі вимоги чинного законодавства і вжито всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_2 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР - не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Отже, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 , відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Вирішуючи питання допустимості та належності доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, направленню та відеозапису подій, що мали місце 04 травня 2025 року за участю ОСОБА_2 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, а будь-яких доказів щодо відсутності у його діях вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_2 не виконав свій обов'язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_2 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Отже, будь яких доказів щодо відсутності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для скасування постанови судді.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження постанови Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Рикуна Антона Вадимовича - залишити без задоволення.
Постанову Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 04 серпня 2025 року, якою ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: