Провадження № 11-сс/803/2091/25 Справа № 202/7848/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №42024040000000132 за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 20 жовтня 2025 року, про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпра від 20 жовтня 2025 року, було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування ОВС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженого з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце актичного проживання з 22 години до 05 години наступного дня, строком до 18 грудня 2025 року, з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі. Прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_9 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду.
Інші ризики, слідчий суддя вважав недоведеними.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що слідчий суддя не дослідив клопотання та матеріали провадження, не прийняв до уваги відомості про те, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вважає, що рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є необгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав викладених в ній; думку захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
На думку колегії суддів, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу ОСОБА_9 цих вимог закону дотримався не в повному обсязі.
Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42024040000000132 від 28.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України.
У ході досудового розслідування ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю за місцем фактичного проживання, 18 червня 2025 року заочно повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, а також у незаконному збуті наркотичних засобів та психотропних речовин, повторно, за попередньою змовою групою осіб у особливо великому розмірі.
07.08.2025 року слідчим винесено постанова про оголошення підозрюваного ОСОБА_9 у розшук.
22 вересня 2025 року слідчий подав до слідчого судді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного, оголошеного у міжнародний розшук, в якому зазначено, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину та відносно нього існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, яким неможливо запобігти окрім як шляхом застосування виняткового запобіжного заходу.
Перевіривши з урахуванням доводів апеляційної скарги представлені матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлюють застосування запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_9 під вартою.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки даний факт підтверджується зібраними доказами, які містяться в матеріалах провадження, а саме: протоколами проведення негласних (слідчих) розшукових дій; висновками експертів за результатами судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: №СЕ-19/104-25/19416-НЗПРАП від 21.05.2025; №СЕ-19/104-25/19421-НЗПРАП від 21.05.2025; №СЕ-19/104-25/19429-НЗПРАП від 20.05.2025; №СЕ-19/104-25/19426-НЗПРАП від 21.05.2025; №СЕ-19/104-25/19419-НЗПРАП від 21.05.2025; №СЕ-19/104-25/25357-НЗПРАП від 26.06.2025; №СЕ-19/104-25/25411-НЗПРАП від 27.06.2025; №СЕ-19/104-25/25415-НЗПРАП від 26.06.2025; №СЕ-19/104-25/25375-НЗПРАП від 26.06.2025; №СЕ-19/104-25/25404-НЗПРАП від 26.06.2025 та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність ОСОБА_9 до інкримінованих злочинів.
З наведених обставин слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_9 в обсязі, достатньому для застосування відносно нього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.
При цьому враховується, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх допустимості і достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Відтак висновки слідчого судді щодо наявності відносно ОСОБА_9 підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, достатньо обґрунтованої для застосування до нього запобіжного заходу, є правильними.
Із тих самих міркувань колегія суддів не вважає за доцільне вдаватися до детального обговорення наявності щодо підозрюваного ризиків переховування від органів слідства та суду,
вчинення іншого кримінального правопорушення, існування яких також не оспорюється.
Разом із тим, висновки слідчого судді щодо недоведеності інших заявлених прокурором ризиків колегія суддів вважає передчасними.
Так, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні перебуває на ранній стадії, а відтак на даний час у розпорядженні сторони обвинувачення не можуть перебувати всі докази, натомість відбувається їх збирання, сприяння якому і є однією із головних цілей застосування запобіжного заходу.
Зважаючи на характер скоєння інкримінованих ОСОБА_9 діянь - кількість епізодів, вчинення їх на протязі тривалого часу у складі сталої групи осіб, із застосуванням заходів конспірації та технічних засобів, - колегія суддів погоджується із апеляційними доводами прокурора про високу ймовірність знищення або приховування цим підозрюваним речових доказів, зокрема чорнових записів, наркотичних засобів та психотропних речовин, які ще не виявлені органом досудового розслідування, а також незаконного впливу з його боку на свідків та інших підозрюваних.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя також не надав належної оцінки вагомості встановлених ризиків.
Так, у контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у розрізі чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості переховування підозрюваного від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій. Разом із тим, існування та вагомість встановлених щодо нього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України обґрунтовуються головною мірою суворістю можливого покарання за їх вчинення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковим висновок слідчого судді про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_9 шляхом застосування до нього менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у зв'язку із чим апеляційна скарга у цій частині підлягає задоволенню.
Зважаючи на фактичні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, зокрема те, що останній небезпідставно підозрюється у вчинені злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі, колегія суддів вважає, за доцільне не визначати розмір застави.
На переконання апеляційного суду, застосування до підозрюваного ОСОБА_9 будь-якого з альтернативних видів запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування та судового розгляду, а тому для досягнення мети застосування запобіжних заходів на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Пунктом 2 та 4 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлено, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З огляду на вищенаведене апеляційна скарга прокурора задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою клопотання прокурора належить задовольнити, застосувавши до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 20 жовтня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого відділу розслідування ОВС та ЗУОГ і ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погодженого з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 грудня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Підозрюваного ОСОБА_9 , взяти під варту в залі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4