Провадження № 33/803/3232/25 Справа № 199/4760/25 Суддя у 1-й інстанції - Сенчишин Ф.М. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
27 листопада 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 15 квітня 2025 року.
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 на вказану постанову судді місцевого суду подано апеляційну скаргу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження.
11 листопада 2025 року ОСОБА_1 повторно подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про своєчасне сповіщення ОСОБА_1 про місце та час розгляду справи, право на поновлення строку на апеляційне оскарження було обмежено відсутністю стабільного джерела доходу для звернення за консультацією в приватному порядку до адвоката, тяжке матеріальне становище пов'язане з хворобою обох батьків похилого вік. Доступ до юридичних послуг ОСОБА_2 отримано одразу ж як апелянт довідався про послуги з надання безкоштовної правничої допомоги 30.09.2025 року.
Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Як убачається з матеріалів справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 знала про існування справи відносно неї, що підтверджується її особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1), судом повідомлялась про місце та час розгляду справи, що підтверджується судовою повісткою (а.с. 10).
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 безумовно була обізнана про перебіг судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а отже мала можливість протягом строку на апеляційне оскарження своєчасно отримати копію судового рішення та подати апеляційну скаргу, але не проявила зацікавленості у результатах судового розгляду справи та не скористалася своїм правом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у визначений законом строк.
Доводи апелянта про те, що право на поновлення строку на апеляційне оскарження було обмежено відсутністю стабільного джерела доходу для звернення за консультацією в приватному порядку до адвоката, тяжке матеріальне становище пов'язане з хворобою обох батьків похилого вік не є слушними, та те, що доступ до юридичних послуг ОСОБА_2 отримано одразу ж як апелянт довідався про послуги з надання безкоштовної правничої допомоги 30.09.2025 рокуоскільки вони не є такими причинами, які б унеможливлювали її своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк.
Нормами КУпАП встановлено, що строк на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення або дня коли особа дізналась про судове рішення, а з моменту його винесення.
Зважаючи на викладене, враховуючи практику ЄСПЛ, те, що КУпАП пов'язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення саме з моментом винесення постанови, при цьому ОСОБА_1 знала про існування справи відносно нею, та те, що питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 15 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 є вирішеним та з цього питання прийнято остаточне рішення, і в повторному клопотанні про поновлення строку ОСОБА_1 не зазначено виключних підстав для поновлення процесуального строку та не додано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, а тому приходжу до переконання, що апеляційну скаргу останньої слід повернути апелянту.
Отже, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 15 квітня 2025 року слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути заявнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
У задоволенні клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 15 квітня 2025 року - відмовити.
Апеляційну скаргу - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун