Провадження № 22-ц/803/6854/25 Справа № 202/685/25 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну, без повідомлення учасників, справу №202/685/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Миронова Валерія Валерійовича на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Мачуського О.М.,-
Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» посилається на те, що 03 грудня 2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3309247, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти у сумі 8300 грн., а відповідач зобов'язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Однак взяті на себе зобов'язання за даним договором ОСОБА_1 не виконувала у зв'язку з чим на нею утворилась заборгованість.
13 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-13092023 від 13 вересня 2023 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3309247 від 03 грудня 2022 року в сумі 52 215 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - залишок по тілу кредиту; 43915 грн. 22 коп. - сума заборгованості за відсотками. Після отримання права вимоги, позивач не здійснював нарахування відповідачу жодних штрафних санкції, однак своїх зобов'язань за кредитним договором відповідач не виконав.
У зв'язку з чим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3309247 від 03 грудня 2022 року в сумі 52 215 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - залишок по тілу кредиту; 43915 грн. 22 коп. - сума заборгованості за відсотками, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за Договором №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 грудня 2022 року, в розмірі 52 215 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - залишок по тілу кредиту; 43915 грн. 22 коп. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Миронов В.В., подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, суд першої інстанції не повно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо стягнення відсотків, та необґрунтовано стягнуто відсотки за користування кредитними коштами, які більш як у п'ять разів перевищують тіло кредиту, що суперечить принципам розумності та добросовісності.
Також вказує, суд першої інстанції проігнорував, що позивачем не надано доказів надсилання позичальнику електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення електронного кабінету та проведення ідентифікації. Надана позивачем довідка про ідентифікацію не є належним та допустимим доказом, оскільки сформована самим кредитодавцем.
Зазначає, суд першої інстанції не з'ясував, що у справі відсутні докази часу та способу генерування одноразових ідентифікаторів, їх направлення позичальнику на підтвердження пропозиції щодо укладення договору в електронній формі, підписання електронним цифровим підписом договору позичальником.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач отримував смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором.
Суд першої уваги не звернув належної уваги на відсутність у справі належних та допустимих доказів на підтвердження переходу прав вимоги від кредитодавця до позивача, зокрема, реєстр договорів не містить відомостей щодо кредитного договору, в якому позичальник ОСОБА_2 .
Крім того в апеляційні скарзі викладені заперечення на ухвалу суду від 18 березня 2025 року про витребування доказів.
У зв'язку з чим просив рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал» відмовити повністю, та стягнути з позивача судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 2906 грн. 88 коп.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Газдун М.І. скориставшись своїм правом подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на безпідставність вимог апеляційної скарги, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Зазначає, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Зауважує, що згідно з положеннями Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну торгівлю» різниця між Одноразовим ідентифікатором та Електронного Цифрового Підпису полягає лише в способі ідентифікації підписувача та ступеня захисту такого підпису. Але юридично вони мають однакову силу.
Вказує, що смс-повідомлення містить код підтвердження, який клієнт має ввести у спеціальне поле на сайті для того, щоб завершити реєстрацію на генерацію особистого кабінету, а також щоб підтвердити умови отримання кредиту (суму кредиту, процентну ставку, строк) в своєму особистому кабінеті.
Проте, відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористався.
Зазначає, що згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вважає, що Кредитний договір № 9513645 від 17 листопада 2023 року є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства.
Зауважує, що згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі та виступає оригіналом.
Звертає увагу, що відповідачем не надано суду відомостей на підтвердження факту не заповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит, не підписання відповідачем договору, на надання чи заволодіння його персональними даними іншими особами (звернення до правоохоронних органів тощо), тобто доказів вчинення шахрайських дій відносно персональних даних відповідача матеріали справи не містять.
Зазначає, що за умовами статті 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. А отже позивачем не порушено вимоги щодо подання доказів, оскільки дані дії були виконані.
Всі ставки щодо нарахування відсотків за користування кредитом зазначені в договорі, а у матеріалах справи наявна копія про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, де зазначені суми нарахування відсотків з посиланням на відповідний пункти договору. Тому дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням відповідно до вищенаведеного.
У зв'язку з чим просила, у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року - залишити без змін. Розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «ФК «Кредит - Капітал».
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 1177 від 19 березня 2019 року, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21 березня 2024 року.
03 грудня 2022 року між ТОВ “Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 8300 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Вказаний договір було акцептовано відповідачем ОСОБА_1 03 грудня 2022 року, шляхом підписання електронним підписом ОСОБА_1 Н622 - 03.12.2022 18:35:55 ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1.4.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
Знижена процентна ставка 0,01 % в день та застосовується, якщо споживач до 08.05.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти не менше суми одного платежу, визначеного в Графіку платежів (п. 1.4.2. Кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 3.1. Кредитного договору нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.
Згідно п.1.6. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 67761 грн. 20 коп.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 67761 грн. 20 коп.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється за графіком погашення кредиту та процентів.
Також ОСОБА_1 електронним підписом було підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо.
Між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 210222-1 від 21 лютого 2022 року відповідно до п.1.1 якого, за цим Договором Фінансова компанія за дорученням клієнта (платника) на підставі окремо укладеного кредитного договору між клієнтом та споживачем (отримувачем), за допомогою сервісу Фінансової компанії здійснює переказ в національній валюті України з метою видачі кредитів, від клієнта на картки Visa International та/або Mastercard та/або НПС Простір Отримувачів.
Згідно з листом ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20240304-3238 від 04 березня 2024 року, відповідно до Договору № 210222-1 від 21 лютого 2022 року, ТОВ «Пейтек Україна», що на підставі ліцензії від Національного банку України (рішення від 29 травня 2023 року № 21/990-РК) має право на надання платіжних послуг, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 03.12.2022 18:37:03 на суму 8300 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 12fee02e-fcb5-4628-9aff-06eb237eec9f, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 33092471670085423, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 27 березня 2025 року вих. БТ/Е-1902, на виконання ухвали суду від 18 березня 2025 року про витребування інформації, Банком було ініційовано детальну перевірку, за результатом якої повідомляється наступна інформація: банківська картка № НОМЕР_2 була емітована Банком на ім?я ОСОБА_1 ; 03 грудня 2022 року на банківську картку № НОМЕР_3 дійсно було зарахування коштів у сумі 8300 грн. від P2P_LI_CR; дані кошти зараховувались не по реквізитам, а через платону систему, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення та ініціатора платежу; власника банківської картки № НОМЕР_2 було вдало верифіковано Банком в момент укладення договору при відкритті рахунку.
Отже ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 8300 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , яку останньою вказано особисто в заяві на отримання Кредиту.
Також між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додаткові договори про прощення (анулювання) боргу до Договору №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28 червня 2023 року, від 04 липня 2023 року, від 10 липня 2023 року, від 18 липня 2023 року, від 26 липня 2023 року, згідно яких: ОСОБА_1 зобов'язалась погасити частину основного боргу за Договором в сумі 4150 грн. у термін до 01 липня 2023 року, а Товариство звільняє Клієнта від обов'язку сплати решти частини боргу за Договором в сумі 4150 грн.; ОСОБА_1 зобов'язалась погасити частину основного боргу за Договором в сумі 4150 грн. у термін до 07 липня 2023 року, а Товариство звільняє Клієнта від обов'язку сплати решти частини боргу за Договором в сумі 4150 грн.; ОСОБА_1 зобов'язалась погасити частину основного боргу за Договором в сумі 4150 грн. у термін до 16 липня 2023 року, а Товариство звільняє Клієнта від обов'язку сплати решти частини боргу за Договором в сумі 4150 грн.; ОСОБА_1 зобов'язалась погасити частину основного боргу за Договором в сумі 2490 грн. у термін до 24 липня 2023 року, а Товариство звільняє Клієнта від обов'язку сплати решти частини боргу за Договором в сумі 5810 грн.; ОСОБА_1 зобов'язалась погасити частину основного боргу за Договором в сумі 4150 грн. у термін до 01 серпня 2023 року, а Товариство звільняє Клієнта від обов'язку сплати решти частини боргу за Договором в сумі 4150 грн.
Неодноразове звернення відповідача до ТОВ «Лінеура Україна», за якими було укладено договори про прощення (анулювання) боргу, додатково свідчать про обізнаність відповідача про наявність у неї зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за Договору №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також про наявність у неї боргу за вказаним Договором.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 13 вересня 2023 року утворилась заборгованість, яка відповідно до наданого ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості становить 52 235 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - тіло кредиту; 43 915 грн. 22 коп. - проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 5.1.3 Кредитного договору сторони домовились, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов'язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
13 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-13092023 від 13 вересня 2023 року, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників.
Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №ККЛУ-13092023 від 13 вересня 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за Кредитним договором №3309247 від 03 грудня 2022 року, загальний сума заборгованості за яким становить 52 235 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - тіло кредиту; 43 915 грн. 22 коп. - проценти за користування кредитом.
Після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.
Позивачем на адресу відповідача 24 грудня 2024 року була направлена досудова вимога про сплату протягом семи днів за договором №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 грудня 2022 року заборгованість у розмірі 52 235 грн. 22 коп.
Заборгованість відповідачем не сплачена.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за Кредитним договором №3309247 від 03 грудня 2022 року у розмірі 52 235 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - тіло кредиту; 43 915 грн. 22 коп. - проценти за користування кредитом, є обґрунтованими належними та допустимими доказами у справі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 43915 грн. 22 коп.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено право позикодавця в разі прострочення позичальником чергової частини повернення позики вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних процентів.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Закон України “Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону України “Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону України “Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України “Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі встановлено, 03 грудня 2022 року між ТОВ “Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 8300 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Вказаний договір було акцептовано відповідачем ОСОБА_1 03 грудня 2022 року, шляхом підписання електронним підписом ОСОБА_1 Н622 - 03.12.2022 18:35:55 ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1.4.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується, якщо споживач до 08.05.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти не менше суми одного платежу, визначеного в Графіку платежів (п.1.4.2. Кредитного договору).
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з листом ТОВ «Пейтек Україна» вих. №20240304-3238 від 04 березня 2024 року, відповідно до Договору №210222-1 від 21 лютого 2022 року, ТОВ «Пейтек Україна», що на підставі ліцензії від Національного банку України (рішення від 29 травня 2023 року №21/990-РК) має право на надання платіжних послуг, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна»: 03.12.2022 18:37:03 на суму 8300 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек Україна» - 12fee02e-fcb5-4628-9aff-06eb237eec9f, номер транзакції в системі ТОВ «Лінеура Україна» - 33092471670085423, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
13 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №ККЛУ-13092023 від 13 вересня 2023 року, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників.
Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №ККЛУ-13092023 від 13 вересня 2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №3309247 від 03 грудня 2022 року, загальний сума заборгованості за яким становить 52 235 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - тіло кредиту; 43 915 грн. 22 коп. - проценти за користування кредитом.
Після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.
Позивачем на адресу відповідача 24 грудня 2024 року була направлена досудова вимога про сплату протягом семи днів за договором №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 грудня 2022 року заборгованість у розмірі 52 235 грн. 22 коп.
Заборгованість відповідачем не сплачена.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов'язання по укладеному договору, в результаті чого утворилася заборгованість.
Враховуючи, що відповідач, як позичальник, отримав кошти по кредитному договору, не повернула їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, та відповідачем не доведено належними та достатніми доказами того, що заборгованість за кредитним договором відсутня, позовні вимоги ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №3309247 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03 грудня 2022 року є обґрунтованими.
Звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ “ФК “Кредит-Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3309247 від 03 грудня 2022 року, яка утворилася станом на 13 вересня 2023 року, у розмірі - 52 235 грн. 22 коп., з яких: 8300 грн. - тіло кредиту; в тому числі 43 915 грн. 22 коп. - проценти за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ “Лінеура Україна», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Таким чином, колегія суддів вважає, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Отже, положення кредитного договору щодо різних відсоткових ставок не відповідають загальним засадам цивільного законодавства про договір щодо справедливості, добросовісності, розумності його умов.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, та зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, зменшивши їх розмір з 43 915 грн. 22 коп. до 8300 грн.
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, апеляційний суд дійшов до висновку про зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, то слід змінити розподіл витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Миронова Валерія Валерійовича - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17 квітня 2025 року у цивільній справі №202/685/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - змінити в частині розміру стягнутих процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за відсотками за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3309247 від 03 грудня 2022 року в сумі 8300 (вісім тисяч триста) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у розмірі 770 грн. 12 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.11.2025р.
Судді: