Провадження № 11-кп/803/3191/25 Справа № 205/17039/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
потерпілого - ОСОБА_9 ,
законного представника потерпілого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024046690000253 від 03 травня 2024 року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Новокодацького районного суду м. Дніпра від 15 серпня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
Вироком Новокодацького районного суду м. Дніпра від 15 серпня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі.
Згідно з обставинами, встановленими судом, 29 квітня 2024 року, близько 18 години 30 хвилин (більш точний час не встановлено), ОСОБА_7 , проходив повз буд.11 вул. Кедрова, що у м. Дніпро, де у останнього виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що буде супроводжуватися особливою зухвалістю.
Усвідомлюючи, що він знаходяться у громадському місці, де присутні сторонні особи реалізовуючи свій вищевказаний кримінально-протиправний умисел, перебуваючи за вищевказаною адресою, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи умисно, безпричинно та з особливою зухвалістю, що виразилась в тому, що ОСОБА_7 ігноруючи встановлені в суспільстві норми моралі і поведінки з метою пошкодження майна та нанесення тілесних ушкоджень з хуліганських спонукань підійшов до автомобілю марки Mercedes-Benz державний номер реєстрації НОМЕР_1 , де за водійським кріслом в той час перебував ОСОБА_9 , та виражаючись нецензурною лайкою, схопив останнього своєю лівою рукою за шию та почав душити, а своєю правою рукою взяв його за ліву руку та почав витягувати з транспортного засобу. Далі ОСОБА_7 перебуваючи у безпосередній близькості до ОСОБА_9 , схопив своєю лівою рукою ОСОБА_9 за праву руку та своєю правою рукою зжатою у кулак наніс останньому не менше двох ударів у область обличчя, тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження згідно висновку експерта №1432e від 20.05.2024 у вигляді: двох саден - в проекції 10-го грудного хребця, по задній поверхні правого передпліччя на межі середньої та верхньої третини; ледве помітного синця - по задній поверхні правого передпліччя по ліктьовому краю.
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Після цього, ОСОБА_7 продовжуючи реалізацію свого кримінально-протиправного умислу, спрямованого на грубе порушення громадського порядку, ігноруючи правила поведінки у суспільстві перебуваючи поблизу буд.11 вул. Кедрова, що у м. Дніпро, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи умисно та з особливою зухвалістю, взявши до рук з землі каміння, почав кидати його у транспортний засіб «Daewoo Nexia» державний номер реєстрації НОМЕР_2 , який в той час перебував припаркованим на узбіччі дороги поблизу вищевказаного будинку, тим самим пошкодив його лобове скло, завдавши матеріальної шкоди на суму 3000 гривень. Крім цього, діючи умисно та з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, підійшов до мотоциклу державний номер реєстрації НОМЕР_3 , який перебував поблизу вище вказаного автомобілю та перевернув його, тим самим пошкодив задню фару та гальмівну ручку.
В подальшому, ОСОБА_7 не зупиняючись на досягнутому, реалізуючи свій кримінально - протиправний умисел, з мотивів явної неповаги до суспільства, повернувся до транспортного засобу марки Mercedes-Benz державний номер реєстрації НОМЕР_1 почав бити по ньому кулаками рук та схопивши передні водійські двері, вивернув їх, пошкодивши при цьому пластикове кріплення дзеркала, нижню частину лівого крила вище вказаного автомобілю.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_7 посилається на неповноту судового розгляду на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження. Обвинувачений зауважує, що його вдарили по голові невідомі особи, він втратив свідомість, а коли отямився, зрозумів, що сильно побитий. Поряд із ним був потерпілий зі своїми друзями, які були агресивно налаштовані. Після побиття йому надавала допомогу швидка та в подальшому він звертався за допомогою до лікарні. Наведені обставини суд залишив поза увагою та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про допит працівників швидкої та свідка ОСОБА_11 . Окрім цього, зважаючи на те, що він перебуває на обліку у лікаря-психіатра, суд безпідставно відмовив у призначенні судово-психіатричної експертизи. Наступного засідання під впливом судді він відмовився від експертизи та захисника, без участі останнього та конфіденційної зустрічі з ним, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор у кримінальному провадженні Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_12 просить вирок залишити без змін, як законний та обґрунтований. На думку прокурора, жодні обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 відсутні.
В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 з доводами обвинуваченого також не погоджується та вважає, що вони повністю спростовуються показаннями свідків. Поряд із цим, потерпілий зауважує, що обвинувачений не визнав свою вину та протягом судового розгляду постійно змінював свої показання. Окрім цього, обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується не вперше та раніше вчиняв злочин у стані алкогольного сп'яніння. Посилання обвинуваченого на психічні розлади потерпілий розцінює критично, оскільки вважає, що хвора особа не може спонукати свідків надати хибні показання. Серед іншого, потерпілий звертає увагу на невизнання обвинуваченим своєї вини та відсутність його щирого каяття.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, потерпілого та його законного представника, які просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст. 368 КПК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
При цьому, положеннями ст. 94 КПК України встановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав належним чином.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та є обґрунтованими.
Так, винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, повністю підтверджується дослідженими в ході судового розгляду:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , який хоча і не визнав свою вину, проте не заперечував, що перебував поблизу домоволодіння ОСОБА_13 ;
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який вказав на те, що у той час, коли він перебував в належному його батькові автомобілі біля свого будинку, до нього наблизився ОСОБА_7 , почав висловлюватися нецензурною лайкою, вимагати щоб він вийшов з автомобіля, не пояснюючи причин своєї поведінки та вимог. В подальшому ОСОБА_7 підбіг ближче, відштовхнув двері автомобіля і спробував нанести удар, хапався за руки, а потім схопив за шию і руку та почав наносити удари у обличчя. Після цього він вибіг з автомобіля та забіжав за нього. ОСОБА_7 знову підійшов до нього і спробував схопити та вдарити, проте він відштовхнув ОСОБА_7 , переліз через паркан свого подвір'я, щоб сховатися у дворі. В цей час ОСОБА_7 почав вивертати водійські двері автомобіля у протилежний бік, чим пошкодив їх. Далі, у двір вийшла його бабуся ОСОБА_14 . Побачивши її ОСОБА_7 вибив хвіртку і забіг на їх подвір'я, де перевернув належний йому мотоцикл, штовхнув бабусю та вдарив її по голові, від чого вона впала на землю. Після цього він вигнав ОСОБА_7 з подвір'я. В цей час на на вулиці перебували сусіди - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . ОСОБА_7 почав піднімати з землі каміння та кидати їх в бік автомобіля «Део Нексія», який також належить його батькові. Також ОСОБА_7 кидав каміння і в його сторону. Сусід ОСОБА_17 намагався заспокоїти ОСОБА_7 , проте останній на нього не реагував і висловлювався нецензурною лайкою. В подальшому він, разом з сусідом ОСОБА_18 скрутили ОСОБА_7 , чим фактично припинили його хуліганські дії. Потім хтось з сусідів виклав поліцію. Окрім цього потерпілий засвідчив відсутність конфліктів з обвинуваченим та його дітьми.
- показаннями свідка ОСОБА_14 - бабусі потерпілого, яка вказала на те, що перебуваючи в будинку вона почула звук металевого удару, а коли вийшла побачила, що на в напрямку до подвір'я біжить її онук ОСОБА_9 і кричить, що на нього напали. Після цього вона побачила ОСОБА_7 , який без дозволу вибив хвіртку її подвір'я і зайшов на його територію. Перебуваючи на території подвір'я ОСОБА_7 вдарив її кулаком в обличчя від чого вона впала на землю. ЇЇ онук ОСОБА_9 підбіг до неї і почав піднімати її з землі. В цей момент ОСОБА_7 вдарив рукою та ногою по мотоциклу, який стояв на подвір'ї, від чого мотоцикл впав на землю і пошкодився. Потім ОСОБА_7 ще раз вдарив її кулаком в обличчя і вийшов з території подвір'я на вулицю. Вона набрала у відро воду і облила ОСОБА_7 , щоб він прийшов в себе і заспокоївся, проте останній продовжував на вулиці вчиняти неадекватні дії, бив ногами по автомобілю «Део Нексія», а потім почав кидати каміння в цей автомобіль, розбивши лобове скло. Далі на вулицю вийшла їх сусідка ОСОБА_15 , яка почала заспокоювати ОСОБА_7 , а через деякий час приїхали працівники поліції. Окрім цього, свідок також засвідчила відсутність конфліктів з обвинуваченим та його дітьми, а також зауважила, що з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень до поліції не зверталась через день народження, який був в неї наступного дня;
- показаннями свідка ОСОБА_16 - випадкового очевидця, який вказав на те, що він вигнав з гаража свою автівку і в цей час почув голосні крики по вулиці. Далі він побачив, як біля автомобіля Мерседес Віта стояв ОСОБА_7 , який бив кулаками по задньому склу вказаного автомобіля і кричав. Далі, ОСОБА_7 підійшов до водійських дверей автомобіля Мерседес Віто і почав виламувати їх, після цього обійшов автомобіль з іншого боку, підняв з землі каміння та почав кидати в автомобіль. Далі, з подвір'я вибіг його сусід ОСОБА_9 і намагався зупинити ОСОБА_7 і відштовхнув його двома руками. Після цього свідок поїхав по своїм справам;
- показаннями свідка ОСОБА_15 - сусідки потерпілого, яка вказала на те, що почувши крики на вулиці, вона вийшла з будинку та побачила ОСОБА_7 , який виходив з подвір'я родини ОСОБА_13 , яке розташовано навпроти її двору. ОСОБА_7 кричав, голосно висловлювався нецензурною лайкою. Далі він взяв з землі каміння і почав кидати на легковий автомобіль, який належить родині ОСОБА_13 . Вона підійшла до ОСОБА_7 і зробила йому зауваження за його поведінку. В цей момент зі свого подвір'я вийшла ОСОБА_14 і ОСОБА_7 вдарив її рукою по обличчю, після чого ОСОБА_14 його штовхнула і він впав на землю. Через певний час приїхали поліцейські. Окрім цього, свідок зазначила, що бачила посеред двора родини Скіпочок мотоцикл, який лежав так, наче хтось його кинув;
- показаннями свідка ОСОБА_19 - сусідки потерпілого, яка вказала на те, що почувши на вулиці крики, вона вийшла на вулицю і побачила свою сусідку ОСОБА_14 , яка виходила зі свого двору, а також ОСОБА_7 , який штовхнув ОСОБА_14 в районі плеча, від чого остання впала на землю і вдарилася о каміння. Потім ОСОБА_7 вийшов з повір'я ОСОБА_13 на вулицю і почав виламувати двері в автомобілі Мерседес, який належить синові ОСОБА_14 . Окрім цього, свідок зауважила, що не бачила на обвинуваченому слідів крові чи інших тілесних ушкоджень;
- показаннями свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 - працівників поліції, які вказали на те, що отримали виклик на вулицю Кедрову з поміткою «хуліганство». Прибувши на адресу виклику вони виявили ОСОБА_7 , який висловлювався нецензурною лайкою в бік перехожих та поліцейських. На місці події перебували місцеві жителі, зокрема ОСОБА_14 та її онук ОСОБА_9 , які повідомили, що ОСОБА_7 наніс їм тілесні ушкодження та кидав каміння в бік їх транспортних засобів. Ними була викликана слідчо-оперативна група, яка після прибуття на місце подій оформлювала матеріали. Після прибуття слідчо-оперативної групи вони поїхали на інші виклики. Окрім цього, свідки засвідчили, що ознак тілесних ушкоджень, крові, забоїв тощо на обвинуваченому видно не було;
- показаннями свідка ОСОБА_22 - оперуповноваженого СКР ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області, який вказав на те, що прибув в складі СОГ на виклик з поміткою «хуліганство». На місці виклику вже перебували працівники патрульної поліції та обвинувачений ОСОБА_7 . Після первинного з'ясування обставин подій та встановлення осіб слідча Сокіл, яка була з ним у складі СОГ, прийняла заяву від потерпілих та провела огляд місця події. В подальшому ОСОБА_7 був доставлений на службовому автомобілі патрульної поліції до приміщення ВП № 1 ДРУП № 1 (вул. Павлвова 3/5). Він до відділення поліції не поїхав, адже був задіяний на відпрацюванні подальших викликів. Окрім цього, свідок засвідчив, що ознак тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_7 не було та останній про напад на нього не повідомляв;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 29.04.2024, згідно з яким ОСОБА_10 , просить прийняти міри до її сусіда ОСОБА_7 , який спричинив фізичного болю її сину ОСОБА_9 , та зафіксувати факт пошкодження автомобіля Mercedes-Benz державний номер реєстрації НОМЕР_1 , «Daewoo Nexia» державний номер реєстрації НОМЕР_4 ;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 03.05.2024 року, згідно якої ОСОБА_9 , просить прийняти міри до ОСОБА_7 , який спричинив заявнику фізичного болю;
- протоколом огляду місця події від 29.04.2024 з фототаблицею до нього, яким зафіксовано огляд відкритої ділянки місцевості за адресою м. Дніпро вул. Кедрова біля буд. 11, де знаходився автомобіль «Daewoo Nexia» державний номер реєстрації НОМЕР_4 , з пошкодженим лобовим склом, атомобіль Mercedes-Benz державний номер реєстрації НОМЕР_5 , з тріснутою панеллю чорного кольору, де знаходиться бокове ліве дзеркало, пошкодженими водійськими дверми та вигином над фарою;
- висновком судово-медичного експерта №1238 від 30.04.2024, згідно з яким на основі судово-медичного обстеження ОСОБА_9 у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця та садна на правому передпліччі, садна на тулубі, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), частина яких при ударі об такий (такі), можливо в термін, на який вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. На підставі: «п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
- протоколом слідчого експерименту від 13.05.2024, за участю потерпілого ОСОБА_9 , під час проведення якого останній пояснив механізм нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та його хуліганських дій 29.04.2024;
- висновком експерта №1432е від 20.05.2024, згідно з яким у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: двох саден - в проекції 10-го грудного хребця, по задній поверхні правого передпліччя на межі середньої та верхньої третини; ледве помітного синця - по задній поверхні правого передпліччя по ліктьовому краю. Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), частина яких при ударі об такий (такі). Виявлені тілесні ушкодження не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що вони могли утворитися не менш як від двох механічних дій тупого твердого предмету (предметів), частина яких можливо при ударі об такий (такі). Враховуючи характер, локалізацію (тілесні ушкодження розташовані по різним анатомічним лініям та областям) та кількість виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони є не характерними для спричинення їх при одномоментному падінні з висоти власного зросту. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (садна з червоним підсохлим дном нижче рівня оточуючої шкіри, синець ледве помітний, синюшного кольору з червоним відтінком, без чітких меж) виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін 1-1,5 доби до моменту огляду, тобто і в термін на який вказує обстежений та дізнавач у постанові. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_9 , в область правого передпліччя не суперечать механізму їх утворення, на який указує останній у ході слідчого експерименту.
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2024, згідно з яким свідок ОСОБА_19 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка 29.04.2024 вчиняла неправомірні дії;
- протоколом огляду предмету від 22.11.2024 - DVD-R диску, 4.7 GB 16 X 120 MIN з відеозаписом, при відтворенні якого встановлено, що на ньому зображено автомобіль бірюзового кольору, марки «Mercedes - Benz». д.н.з. НОМЕР_1 , навколо транспортного засобу знаходиться троє людей, а саме хлопець одягнутий в чорну футболку, спортивні чорні штани з білими вставками та чорно - білі кросівки, останній своєю правою рукою замахується в бік чоловіка, котрий одягнутий в чорний светр, сірі штани та чорні капці, та забігає за транспортний засіб. Чоловік одягнутий в чорний светр, сірі штани та чорні капці нахиляється до землі та бере з підлоги каміння. Також, на відео видно, що із-за вищевказаного автомобіля зі сторони капоту виходить жінка одягнута в блакитну кофту, чорні штани та взуття темного кольору, остання йде в напрямку чоловіка одягнутого в чорну кофту, сірі штани та щось йому викрикує;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.11.2024, згідно з яким свідок ОСОБА_16 впізнав ОСОБА_7 , як особу яка 29.04.2024, як особу, яка 29.04.2024 вчиняла неправомірні дії;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.11.2024, згідно з яким свідок ОСОБА_15 впізнала ОСОБА_7 як особу, яка 29.04.2024 вчиняла неправомірні дії;
- протоколом слідчого експерименту від 07.12.2024 за участю свідка ОСОБА_16 , під час проведення якого останній пояснив та показав події 29.04.2024;
- протоколом слідчого експерименту від 07.12.2024 року, за участю свідка ОСОБА_15 , під час проведення якого остання пояснила та показала події 29.04.2024.
Надаючи оцінку вказаним доказам, у колегії суддів відсутні сумніви у їх належності та допустимості. Ці докази у своїй сукупності суд вважає достатніми для доведенння винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а тому не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
З матеріалів провадження об'єктивно вбачається, що обвинувачений не заперечував факт перебування біля домоволодіння потерпілого, тоді як потерпілий та свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 засвідчили вчинення останнім хуліганських дій, наслідком яких стало пошкодження майна та спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Наведені показання узгоджуються відеозаписом подій 29.04.2024, а також з дослідженими судом письмовими доказами, зокрема протоколами впізнання обвинуваченого свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_19 , протоколами слідчих експериментів за участю потерпілого, свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , а також висновками експертів щодо тяжкості та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.
Що стосується доводів обвинуваченого про непричетність до вказаних подій, то вони свого підтвердження під час апеляційного розгляду не знайшли.
Так, в апеляційній скарзі обвинувачений посилається на те, що йому було спричинено тілесні ушкодження, від яких він втратив свідомість, а коли отямився поруч був потерпілий з друзями, які були агресивно налаштовані.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів звертає увагу на показання свідків сусідки потерпілого ОСОБА_19 , а також працівників поліції ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які засвідчили, що будь-яких тілесних ушкоджень на обвинуваченому не було. При цьому, свідок ОСОБА_22 засвідчив, що ОСОБА_7 про напад на нього не повідомляв та про необхідність його освідування працівників поліції не повідомляв.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що згідно з наданою стороною захисту довідкою КП “Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»ДОР» від 03.07.2025, виклик швидкої мав місце о 23.30 годині, тоді як подія злочину відбувалась близько 19.00 години. Більш того, від надання медичної допомоги ОСОБА_7 відмовився (а.п. 118).
Наведені обставини у сукупності спростовують версію обвинуваченого щодо його побиття. За цих умов, суд обґрунтовано не врахував показань свідків сторони захисту та відмовив у допиті працівників швидкої, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами провадження.
Що стосується правильності кваліфікації дій обвинуваченого, то суд звертає увагу на те, що об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
На переконання колегії суддів, зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, суд встановив правильно, а тому вважати закон України про кримінальну відповідальність неправильно застосованим колегія суддів не може.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що обвинувачений конфлікту з потерпілим не мав, дії останнього були раптовими та мали на меті виключно порушення громадського порядку.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів розцінює доводи обвинуваченого виключно як спосіб захисту та приходить до висновку, що його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Що стосується права на захист, яке обвинувачений вважає порушеним, то ці обставини матеріалам провадження також не відповідають.
В апеляційній скарзі обвинувачений стверджує, що перебуває на обліку у лікаря-психіатра, у зв'язку з чим стороною захисту було заявлено клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи. Від цієї експертизи він відмовився під впливом судді. Також обвинувачений вказує на відмову у цьому засідання й від захисника без конфіденційної зустрічі з ним.
Вирішуючи питання обґрунтованості наведених доводів, колегія суддів звертає увагу на те, що у судовому засіданні від 08.08.2025 захисник дійсно вказав на необхідність призначення судово-психіатричної експертизи, у зв'язку з чим судовий розгляд було відкладено для надання захиснику часу для підготовки відповідного клопотання (а.п. 146-152).
У наступне судове засідання, призначене на 11.08.2025, клопотання про призначення експертизи до суду не надійшло, а захисник не з'явився, надавши суду клопотання про його відкладення. Водночас, під час судового розгляду обвинувачений відмовився від захисника та виявив бажання здійснювати свій захист самостійно. Від клопотання про призначення експертизи обвинувачений також відмовився.
Суд звертає увагу на те, що вимогами ч. 2 ст. 242 КПК України передбачено, що слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи, зокрема щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
Аналізуючи доводи обвинуваченого в частині порушення вимог ст. 242 КПК України, колегія суддів керується тим, що довідка про перебування ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра, а так само й будь-які інші дані, які б ставили під сумнів психічний стан останнього, матеріали провадження не містять.
За цих умов, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для призначення судово-психіатричної експертизи та при цьому не вбачає порушень вимог п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України, які передбачають обов'язкову участь захисника щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права.
Що стосується відмови обвинуваченого від клопотання про її призначення під тиском суду, то ці обставини повністю спростовуються технічним записом судового засідання від 11.08.2025.
Поряд із цим, надаючи оцінку доводам обвинуваченого про недотримання судом вимог ст. 54 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 54 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його.
Якщо підозрюваний, обвинувачений наполягає на відмові від захисника, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані організувати зустріч захисника з підозрюваним, обвинуваченим. У разі якщо підозрюваний, обвинувачений особисто та безпосередньо повідомляє захиснику про небажання мати захисника, заміну захисника після конфіденційної розмови із захисником, така відмова або заміна фіксується у протоколі процесуальної дії або журналі судового засідання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на захист є фундаментальним правом особи, що гарантується ст. 59 Конституції України та п. 3 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод і порушення цього права є несумісним з гарантіями, передбаченими даною статтею Конвенції.
У рішенні від 16 грудня 2010 року в справі «Боротюк проти України» ЄСПЛ зазначив, що: «ані буква, ані дух ст. 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися (увідкритий чи мовчазний спосіб) від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови».
Також у рішенні від 15 листопада 2012 року в справі «Єрохіна проти України» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «перед тим, як вважати обвинуваченого таким, що відмовився від важливого права за ст. 6 Конвенції, з огляду на непрямі ознаки його поведінки слід переконатися, що він міг розумно передбачити наслідки своєї поведінки».
З технічного запису судового засідання від 11.08.2025 вбачається, що ОСОБА_7 відмовився від захисника, про що повідомив суд особисто.
Разом із цим, на питання суду ОСОБА_7 засвідчив, що мав конфіденційну розмову з захисником та потреба у відкладенні судового розгляду для їх спілкування відсутня. Окрім цього, ОСОБА_7 вказав на те, що не потребує безоплатної правової допомоги та має намір здійснювати свій захист самостійно.
Аналізуючи наведені обставини в контексті вимог ст. 54 КПК України, колегія суддів не вважає право на захист обвинуваченого порушеним. На переконання колегії суддів, судом вжито вичерпних заходів, спрямованих на забезпечення права обвинуваченого на захист, натомість він ним свідомо нехтував.
Більш того поведінка обвинуваченого, який спочатку відмовився від захисника та засвідчив відсутність потреби у їх конфіденційному спілкуванні, однак в подальшому вказав на ці обставини як на підставу для скасування вироку через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, вочевидь свідчить про тактику захисту та зловживання своїми правами. На вказані обставини, крім іншого, вказує й те, що обвинувачений під час апеляційного розгляду знову залучив того самого захисника, від якого відмовився.
Таким чином, позиція обвинуваченого свідчить про обізнаність у своїх правах та наслідках їх порушення.
З огляду на викладені обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати вимоги кримінального закону істотним чином порушеними та вважає доводи обвинуваченого безпідставними.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні або скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України,
колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Новокодацького районного суду м. Дніпра від 15 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4