Провадження № 11-кп/803/3507/25 Справа № 209/904/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суд м. Кам'янського від 28 жовтня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
Ухвалою Дніпровського районного суд м. Кам'янського від 28 жовтня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2025 року.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватими, обставини провадження та особу обвинуваченого, посилався на те, що ризики передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати та змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат посилається на недоведеність встановлених судом ризиків. Адвокат вказує на те, що свідки та потерпілий вже допитані, ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки та хворіє на тяжкі хвороби, що спростовує ризики його переховування та впливу на учасників провадження. При цьому, сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , доводити такі ризики не може. За цих умов висновки суду про необхідність тримання останнього під вартою є необґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах контрольного провадження, 28 жовтня 2025 року судом, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , в порядку ст. 331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього.
Вирішуючи питання про продовження строку застосування запобіжного заходу суд першої інстанції дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою, та дійшов висновку про існування тих, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились і виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження тримання під вартою ОСОБА_6 та доводи захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який відноситься до категорії особливо тяжких, що вчинений в умовах воєнного стану, покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу обвинуваченого, який міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання не має, та відповідно наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину в умовах воєнного стану, із застосуванням насильства, міцних соціальних зв'язків не має, що доводить ризики його переховування від суду, впливу на учасників провадження та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Доводи захисника про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами, як і відомості про наявність у останнього хвороб.
За вказаних умов рішення суду про необхідність подальшого ув'язнення обвинуваченого колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Разом із цим, з огляду на стадію розгляду провадження, а також тривалість строку ув'язнення ОСОБА_6 , ризики, передбачені п.п 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України хоча і не зникли, проте суттєво зменшились, а тому колегія суддів не може погодитись з висновками суду в частині відсутності підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.
Європейський суд з прав людини, у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, встановлюється у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням обставин провадження, строку ув'язнення обвинуваченого, а також даних про його особу, беручи до уваги встановлені ризики, які суттєво зменшились, колегія суддів вважає за можливе визначити обвинуваченому розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, внесення якої зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, запобігти ризикам та не буде завідомо непомірною для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України постановити нову, якою продовжити щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суд м. Кам'янського від 28 жовтня 2025 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 грудня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яку обвинувачений або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду (отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699, та надати документи, що це підтверджує прокурору.
У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді застави, звільнити його з-під варти та покласти обов'язки, передбачені п.п 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтись за викликом прокурора, суду; не відлучатися за межі Дніпропетровської області без дозволу прокурора чи суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншим обвинуваченим та потерпілим у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4