СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/27356/24
пр. № 2/759/4315/25
12 листопада 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Петренко Н.О.
за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та визначення місця проживання дітей з батьком,
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить звільнити його від сплати аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), призначених судовим наказом Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року у справі № 753/23026/23. Визначити місце проживання зазначених малолітніх дітей з батьком.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року. У шлюбі народилося троє дітей. Судовим наказом Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2024 року стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання дітей. Позивач вказує, що з 18 серпня 2024 року відповідачка залишила квартиру і проживає окремо, а діти проживають разом із ним. Батько забезпечує дітей, у них дружні стосунки, і він несе затрати по їх утриманню. Мати дітей ОСОБА_2 під час розгляду питання на комісії не заперечувала проти визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки вважає, що це найкраще відповідатиме інтересам дітей.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
12 листопада 2025 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні зазначила, що не заперечує щодо визначення місця проживання дітей з батьком. Пояснила, що не має можливості проживати з дітьми, утримувати їх та займатися їх вихованням, оскільки займається працевлаштуванням та налагодженням свого життя.
Представником третьої особи подано до суду висновок щодо доцільності визначення місця проживання дитини разом з батьком.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права,які підлягають застосуванню та мотиви суду,щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29.11.2023.
Від шлюбу сторони мають трьох малолітніх дітей:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Судовим наказом від 11.01.2024 з позивача на користь відповідачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи із дня пред'явлення заяви до суду 13.12.2023 року.
Служба у справах дітей Дарницької РДА надала висновок від 03.10.2025 № 101-8970. На підставі акту обстеження умов проживання від 14.09.2025 та рекомендацій комісії від 25.09.2025 , орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_3 . Складено відповідний акт, що для проживання, розвитку та навчання дітей створено належні умови за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Зі змісту ст. 150 СК України вбачається, що одним із основних батьківських обов'язків є обов'язок по належному вихованню дитини, прищеплення їй моральних цінностей, духовності, культури своєї нації. Саме батьки повинні навчити дитину формувати систему пріоритетів та ні в якому разі не дати їй спотворити існуюче світосприйняття. Батьки повинні виховувати особистість, яка б із повагою ставилася б до прав та свобод інших людей, любила б свою сім'ю та родину. Принципом Конвенції існує принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно стст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» конкретизує, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
З досліджених письмових доказів судом встановлено, що більш стабільні та звичні матеріально-побутові умови та рівень комфорту для дітей може забезпечити батько дитини.
Позивач та відповідач не мають мети не виконувати свої батьківські обов'язки, піклуються про дитину та її майбутнє. Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач не чинить перешкоди та не має наміру чинити перешкоди відповідачу у спілкуванні з дитиною.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Відповідно до частин 5, 6 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
З висновку Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької РДА вбачається, що з метою забезпечення виключно прав та інтересів дітей за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_3 .
Вказаний висновок суд вважає обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дітей.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно ч.2,ч.3ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.ч.1-3 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 4 ст.273 ЦПК України встановлено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У постанові Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) зроблено висновок про те, що аліменти це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. У цьому аспекті доведенню підлягають саме ті обставини, що діти постійно, а не тимчасово проживають із тим з батьків, хто сплачував аліменти
Наявність рішення про стягнення аліментів не є перешкодою для вирішення спору про припинення такого стягнення і стягнення аліментів на користь іншого з батьків, бо саме у зміні обставин, які існували на момент ухвалення першого рішення, полягає новий спір (постанова Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №520/21069/18 (провадження № 61-1347св20)
Припинення стягнення аліментів можливе, зокрема, тоді, коли дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю утримує. У такому разі відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я їх одержувача (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №686/18140/21 (провадження №61-6611св22))
Отже, обов'язковою умовою для стягнення аліментів на користь одного з батьків є проживання з нею чи з ним самої дитини, на утримання якої власне і стягуються аліменти. При цьому, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого, є обставиною, яка припиняє обов'язок утримання аліментів з боку того з батьків, з ким стала проживати дитина на користь того з батьків з ким вона проживала.
Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним, зміна матеріального або сімейного стану платника аліментів є законно визначеною та самостійною підставою для вимоги про звільнення від сплати аліментів.
Подібні висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22.
Таким чином, враховуючи встановлення судом факту самостійного виховання та утримання дітей батьком, суд приходить до висновку про можливість звільнення позивача від сплати аліментів які стягуються, згідно судового наказу Дарницького районного суду м. Києві від 11.01.2024 року.
Враховуючи всі обставини справи в сукупності, діючи в інтересах дітей, враховуючи їх вік, приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, враховуючи факт окремого проживання відповідача від чоловіка та дітей, інші обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 5,6, 141,153,160,161 СК України ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та визначення місця проживання дітей з батьком - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_9 .
Скасувати, судовий наказ від 11 січня 2024 року № 753/23026/23 (2н/759/24/24) про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття починаючи, із дня пред'явлення заяви до суду - 13.12.2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко