печерський районний суд міста києва
Справа № 757/54937/25-к
05 листопада 2025 року лідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
Старший слідчий в ОВС Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025100120000621 від 08.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 12.12.2024 ОСОБА_5 наділений спеціальним правом керування транспортними засобами категорії «В», а тому у повному обсязі був обізнаний з вимогами законодавства, яке регламентує порядок забезпечення безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, та усвідомлював відповідальність за порушення його положень.
Так, ОСОБА_5 був обізнаний з вимогами ст. 14 та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до яких він, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний зокрема знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, а також не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, згідно зі ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, осіб, які рухаються в кріслах колісних, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюється Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.1 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, згідно з яким ОСОБА_5 , окрім іншого, зобов'язаний дотримуватись вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» пункту 2.3, та пунктів 10.1 та 12.1 ПДР, якими передбачено:
п. 1.3 - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортним засобом у дорозі»;
п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Проте, 08 вересня 2025 року, приблизно о 05 годині 40 хвилин, ОСОБА_5 , нехтуючи вимогами вищевказаних нормативно-правових актів, недбало ставлячись до виконання обов'язків водія, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, усвідомлюючи небезпечні властивості автомобільного транспорту як джерела підвищеної небезпеки, керуючи автомобілем TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з прикріпленим реєстраційним номером НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить Службі зовнішньої розвідки України, на перехресті вулиць Олени Теліги та Ольжича в Шевченківському районі міста Києва, скоїв дорожньо-транспортну пригоду за наступних обставин.
Так ОСОБА_5 08 вересня 2025 року, приблизно о 05 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з прикріпленим реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухався проїзною частиною вулиці Олени Теліги в місті Києві по напрямку від вулиці Юрія Іллєнка до вулиці Кирилівської.
ОСОБА_5 при проїзді перехрестя з вулицею Ольжича проявив неуважність до дорожньої обстановки та не врахував її під час вибору швидкості руху керованого автомобіля, внаслідок чого при маневруванні ліворуч втратив контроль над рухом транспортного засобу та можливість безпечно керувати ним і допустив виїзд на смуги зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем RENAULT MEGAN, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , який разом з пасажиром ОСОБА_8 рухався у зустрічному напрямку належною смугою.
У результаті зіткнення транспортних засобів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від отриманих травм загинули на місці пригоди.
Отже, порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» пункту 2.3, та пунктів 10.1, 12.1 ПДР з боку водія ОСОБА_5 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у порушенні правил водіння транспортної машини, що спричинило загибель кількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
08.09.2025 о 15:50 год ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та о 18:55 год йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
10.09.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.11.2025 включно.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025 на підставі постанови керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 08.12.2025.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів), є зібрані в ході досудового розслідування докази.
Слідчий вказує, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 , крім того органом досудового розслідування зібрано докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, проте для завершення досудового розслідування необхідно виконати значний обсяг слідчих та процесуальних дій на проведення яких потрібен додатковий час, тому з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та для виконання завдань кримінального провадження, виникла необхідність у продовженні дії запобіжного заходу.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
В судовому засіданні захисник заперечував щодо задоволення клопотання, зазначивши про безпідставність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку із відсутністю ризиків заявлених прокурором, які обумовлюють можливість застосування найсуворішого запобіжного заходу. Просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або задовольнити заяву про взяття останнього на поруки.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62025100120000621 від 08.09.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
08.09.2025 о 15:50 год ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та о 18:55 год йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
10.09.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.11.2025 включно.
Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025 на підставі постанови керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 08.12.2025.
З матеріалів клопотання вбачається, що у даному кримінальному провадженні виконано значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку здобутих доказів у ньому, проте, закінчити розслідування у строк до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 немає можливості, оскільки з метою повного, всебічного та неупередженого розслідування кримінального провадження, необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться у долучених до матеріалів клопотання доказах, та одночасно враховує, що вказане було встановлено слідчим суддею при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Наряду з вказаним, у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні триває досудове розслідування та існує потреба в проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, у зв'язку із чим постановою керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 08.12.2025.
Даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_5 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України
При продовжені строку дії застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.
Заяву ОСОБА_9 про взяття підозрюваного на поруки - слідчий суддя вважає за необхідне залишити без задоволення, оскільки вказаний запобіжний захід не забезпечить належне виконання обов'язків покладених на підозрюваного.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
З урахуванням обставин справи та враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людей, слідчий суддя вважає за можливе не визначати підозрюваній розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 08.12.2025 включно, в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025100120000621 від 08.09.2025.
Заяву ОСОБА_9 про взяття підозрюваного на поруки - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1