Справа № 635/8602/25
Провадження № 2-о/635/250/2025
27 листопада 2025 року сел. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Загайко Г.Я.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвокат Дубчак Віталій Анатолійович,
заінтересована особа - Міністерство оборони України,
представник заінтересованої особи Міністерства оборони України - Ляшенко Олексій Олександрович,
заінтересована особа - Військова частина НОМЕР_1 ,
представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8,
заінтересована особа - Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю,
14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Дубчак В.А., звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зниклого безвісти в районі населеного пункту Бахмут Бахмутського району Донецької області, за обставин, що загрожували йому смертю, ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні обов'язків військової служби по захисту Батьківщини в бойовій обстановці під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією РФ проти України у період дії воєнного стану; датою смерті вважати дату зникнення безвісти за обставин, що загрожували смертю - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місцем смерті вважати населений пункт Бахмут.
На обґрунтування своїх вимог заявник посилається на такі обставини.
05 березня 2023 року сержант Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Бахмут Бахмутського району Донецької області, зник безвісти.
ОСОБА_1 є сином та членом сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця, з яким проживав однією сім'єю, мав відверті і теплі стосунки та перебував на утриманні батька ОСОБА_2 . На момент зникнення безвісти батько заявника виконував бойове завдання у складі піхоти на бойовій посаді навідника-оператора механізованого взводу бойової військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Заявник зазначає, що протягом 2022-2023 років за контроль над містом Бахмут точилося запекле протистояння. У відповідності до оперативної обстановки та на підставі ухваленого вищим командуванням України рішення про утримання оборони міста Бахмут піхотні підрозділи виконували бойові завдання із найвищим рівнем загрози смерті, утримуючи оборону «будь-якою ціною».
05 березня 2023 року група військовослужбовців, включно із ОСОБА_2 , в ході виконання бойового розпорядження потрапила під щільний артилерійський обстріл ворога, внаслідок якого батько заявника ОСОБА_2 зазнав поранення несумісного із життям, а решта групи вибралася із важкими пораненнями. Внаслідок відсутності можливості евакуації тіла ОСОБА_2 , командуванням даний випадок було оформлено як зникнення безвісті 05 березня 2023 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено відповідним сповіщенням. Зазначені обставини вказують на наявність обставин, що загрожували ОСОБА_2 смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на зазначені обставини у заявника виникла необхідність у зверненні до суду в порядку пункту 9 частини 1 статті 315 ЦПК України із заявою про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю.
Метою встановлення зазначеного факту є реалізація прав та гарантій, які виникли станом на 05 березня 2023 року у ОСОБА_1 як члена сім'ї та утриманця зниклого (загиблого) захисника Батьківщини ОСОБА_2 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, заявнику наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали.
У встановлений судом строк заявник усунув зазначені в ухвалі недоліки.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2025 року провадження по справі відкрито в порядку окремого провадження, задоволено клопотання заявника про витребування доказів та на підставі частини 2 статті 294 ЦПК України витребувано у Військової частини НОМЕР_1 копію матеріалів акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти 05 березня 2023 року сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 листопада 2025 року на виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 23 жовтня 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 , через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» до суду надійшли копії матеріалів акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти 05 березня 2023 року сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2
14 листопада 2025 року до суду від представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України - Ляшенка О.О. надійшли письмові пояснення, в яких останній просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, посилаючись на норми цивільного законодавства та практику Верховного Суду, зокрема: постанови по справі 607/1612/23 від 25 жовтня 2023 року, по справі № 204/7924/23 від 13 березня 2024 року, по справі № 755/11021/22. Так, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку із воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина 2 статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини 1 статті 315 ЦПК України).
17 листопада 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Дубчак В.А. надав до суду заяву, яка серед іншого містить оцінку матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти 05 березня 2023 року сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Так, представник заявника зазначив, що військовою частиною НОМЕР_1 надано матеріали службового розслідування, в яких встановлено факт зникнення батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за обставин, які загрожували йому смертю, а саме внаслідок безпосереднього знищення позиції його місцезнаходження щільним мінометним вогнем противника. Зокрема, за результатами роботи комісії командир Військової частини НОМЕР_1 в абзацах 2-4 Наказу № 7261 від 31 березня 2023 року «Про затвердження результатів службового розслідування» затвердив такі обставини зникнення ОСОБА_2 : «..05 березня 2023 року о 17 годині 15 хвилин під час виконання бойового завдання, в результаті штурмових дій противника, при підтримці вогню міномету, внаслідок щільного вогню противника позиції були знищені, старший сержант ОСОБА_2 зник безвісти». Такий факт знищення позиції підтверджено очевидцями: майстер-сержантом ОСОБА_3 та капітаном ОСОБА_4 у власних поясненнях від 22 березня 2023 року в рамках розслідування.
Крім того, представник заявника зазначив, що командиром Військової частини НОМЕР_1 визначено у якості причини втрати військовослужбовця: «ведення бойових дій», про що зазначено у пункті 5 доповіді від 10 березня 2023 року.
3 огляду на вказані обставини надію на повернення ОСОБА_2 живим на цей час безповоротно втрачено. Отже зазначені обставини вказують на факт зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_2 за обставин та у момент, що загрожував йому смертю, а саме в ході виконання бойового завдання під час захисту Батьківщини, внаслідок знищення позиції його місцезнаходження щільним мінометним вогнем, з урахуванням чого заявник та його представник підтримують вимоги заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 та просять суд викладені у ній вимоги задовольнити.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Дубчак В.А. у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності заявника та його представника.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Лященко О.О. надав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи без участі представника Міністерства оборони України.
Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення розгляду заяви повідомлений в установленому законом порядку та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Представник заінтересованої особи Харківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення розгляду заяви повідомлений в установленому законом порядку та належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, дійшов такого висновку.
Як встановлено судом заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Даних щодо наявності у ОСОБА_2 інших близьких родичів та членів сім'ї матеріали справи не містять.
Із матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_2 , складеного комісією у складі представників військової частини НОМЕР_1 31 березня 2023 року судом встановлені такі факти та обставини.
Старший сержант військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 станом на 05 березня 2023 року проходив військову службу за мобілізацією на посаді заступника командира бойової машини, навідника-оператора ІНФОРМАЦІЯ_4 Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31 березня 2023 року № 7261 «Про результати службового розслідування», завершено службове розслідування за фактом зникнення безвісти старшого сержанта ОСОБА_2 та вирішено вважати останнього таким, що зник безвісти 05 березня 2023 року, під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в районі ведення бойових дій, та інформація про місце перебування (знаходження) якого наразі невідома, а також відсутні об'єктивні відомості щодо його загибелі (смерті), або знаходження у полоні.
За результатами службового розслідування встановлено, що причинами та умовами зникнення безвісти були військова агресія РФ проти України, зокрема, бойові дії окупаційних військ РФ, в результаті штурмових дій противника (до 2-х відділень) при підтримці вогню міномету на позицію «ІНФОРМАЦІЯ_5» ВОП НОМЕР_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 , поблизу східних околиць АДРЕСА_1 внаслідок щільного вогню противника позиції були знищені, старший сержант ОСОБА_2 зник безвісті. Зазначені обставини встановлені у тому числі з доповіді командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 , пояснень військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ОСОБА_7
14 березня 2023 року на адресу заявника направлено сповіщення сім'ї № 4941/435 зі змісту якого слідує, що заступник командира бойової машини, навідник-оператор ІНФОРМАЦІЯ_4 Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 під час ведення бойових дій зник безвісти 05 березня 2023 року в населеному пункті Бахмут Донецької області.
16 березня 2023 року Відділом поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області зареєстровано кримінальне провадження № 12023221160000365 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, стосовно зазначених фактів на підставі заяви ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_2 .
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20, від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20).
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини 1 статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини 1 статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Статтею 49 ЦК України передбачено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з вимогами частини 1 статті 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів;
е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Пунктом 9 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відтак, встановлення факту смерті особи на підставі пункту 9 частини 1 статті 315 ЦПК України можливе лише за наявності беззаперечних доказів встановлення обставини, які свідчать про смерть особи яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з частиною 3 статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина 4 статті 46 ЦК України).
Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною 1 статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, суд висновує, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, зокрема у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина 2 статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України), що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).
Подібні висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 24 червня 2025 року в справі № 740/3257/23.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Зі змісту заяви ОСОБА_1 слідує, що останній фактично просить суд встановити факт смерті його батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Бахмут Бахмутського району Донецької області з метою реалізації прав та гарантій, які виникли станом на 05 березня 2023 року у ОСОБА_1 , як члена сім'ї та утриманця зниклого захисника Батьківщини ОСОБА_2 .
Заявник посилався на те, що його батько ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання у складі піхоти, на бойовій посаді навідника-оператора механізованого взводу бойової військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .
Як на правові підстави звернення до суду з вказаною заявою, посилається на пункт 9 частини 1 статті 315 ЦПК України, а саме встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан уведено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, дія такого спрощеного порядку поширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України. Здебільшого цей спрощений порядок застосовується у зоні воєнних дій та на тимчасово окупованих територіях України, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, зокрема в обставинах, що загрожували їй смертю.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 183/3496/24, від 25 вересня 2024 року в справі № 759/980/24.
Під час судового розгляду судом були досліджені такі докази, які надані як заявником: сповіщення сім'ї № 4941/435, витяг з ЄРДР про зареєстроване кримінальне провадження № 12023221160000365 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України; так і на виконання ухвали суду про витребування доказів: копії матеріалів акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти 05 березня 2023 року сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 15 від 13 січня 2023 року «Про призначення службового розслідування», акт службового розслідування, рішення командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності чи інші заходи впливу за результатами службового розслідування, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 7261 від 31 березня 2023 року «Про результати службового розслідування», аркуш доведення до особового складу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2023 року № 5549 «Про призначення службового розслідування», доповідь командира військової частини НОМЕР_1 по факту безвісті зниклого під час виконання бойових завдань військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_2 , пояснення заступника начальника штабу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 від 22 березня 2023 року; пояснення головного сержанта НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майстер-сержанта ОСОБА_3 від 22 березня 2023 року.
Аналізуючи, надані докази у їх сукупності, суд констатує, що всі вони лише містять посилання на обставини, за яких ОСОБА_2 зник безвісти, не зазначаючи при цьому на наявність беззаперечних фактів настання смерті останнього. Так, жодний із наданий доказів не містить відомостей щодо виявлення тіла загиблого або безпосереднього спостереження його смерті, що не виключає можливості потрапляння до полону.
Надані суду та досліджені докази у їх сукупності лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2 за обставин, що підтверджені цими доказами, тобто свідчать про припущення загибелі останнього, а тому, підстави для задоволення заяви відсутні.
Доводи представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Дубчака В.А. який стверджує про настання смерті ОСОБА_2 внаслідок знищення позицій, на яких перебував останній під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Бахмут Донецької області цих висновків не спростовують.
Разом з тим, суд роз'яснює заявнику ОСОБА_1 , що за наявності вірогідного припущення про смерть його батька, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі частини 2 статті 46 ЦК України.
Керуючись статтями 13, 81, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: місто Київ, проспект Повітряних сил, будинок № 6, ЄДРПОУ:00034022.
Заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 .
Заінтересована особа: Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Культури, будинок № 2-Б, ЄДРПОУ: 41404009.
Суддя Т.В. Бобко