Справа № 357/13481/25
Провадження № 2/357/5690/25
25 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Сомок О.А.,
секретар судового засідання - Пугач В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 (далі - «Позивач») засобами поштового зв'язку звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі - «Відповідач») про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на такі обставини, що вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 23.11.2023, від спільного життя вони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося і вони припинили сімейні стосунки та проживають окремо один від одного. Позивач проживає з їх спільною донькою, відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надає.
На даний час позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною і немає можливості працювати, тому також потребує матеріальної допомоги. У відповідача є можливість надавати її матеріальну допомогу.
За таких умов, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Сомок О.А.
30.09.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.21-22).
В судове засідання позивачка не з'явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю, просить розглядати справу у її відсутність, щодо ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.с.31).
В судове засідання відповідач не з'явився, про розгляд справи вважається повідомленим належним чином, що підтверджується поштовими відправленнями у матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, відзиву або будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило (а.с.29-30).
Керуючись ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
В зв'язку з тим, що сторони не з'явилися в судове засідання, згідно із ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
З позовної заяви та досліджених матеріалів справи судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 2023 року (а.с.4).
Від спільного життя мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5)
Сторони проживають окремо, донька проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, відповідач добровільно грошових коштів на її утримання не надає.
Позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною і немає можливості працювати, тому також потребує матеріальної допомоги.
Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст.183 СК України частка заробітку /доходу/ матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно з ч. 2 ст. 84 СК України, дружина з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Зі змісту ч. 4 цієї ж статті СК України вбачається, що право на утримання дружина з якою проживає дитина, має не залежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Висновки суду.
Оскільки до суду не надано будь-яких заперечень та доказів не визнання зазначеного позову відповідачем, враховуючи наведені вище обставини справи та з метою захисту прав дитини, дружини, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Стягнути з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду 09.08.2025 і до її повноліття, та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на особисте утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 09.08.2025 року до досягнення дитиною трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивач звільнена. На підставі ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1211,20 гривень стягується з відповідача на користь держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на особисте утримання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 09.08.2025 і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на її особисте утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, починаючи з 09.08.2025 і до досягнення донькою ОСОБА_3 , трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 211,20 гривеь (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 26 листопада 2025 року
Суддя Білоцерківського міськрайонного
суду Київської області Олена СОМОК