Справа № 580/2059/25 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
27 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив:
- визнати протиправним неврахування відповідачем періоду роботи з 17.05.1991 до 03.12.1999 до пільгового страхового стажу при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за його заявою від 19.08.2024, у зв'язку з чим скасувати, як протиправне, рішення від 27.08.2024 №231150006611 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати йому період роботи з 17.05.1991 до 03.12.1999 до пільгового страхового стажу при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та повторно розглянути його заяву від 19.08.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні за вказаним позовом.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.О.Ольжича, буд.7; код ЄДРПОУ 13559341) від 27.08.2024 №231150006611 та зобов'язати його повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 09.08.2025 з урахуванням висновків суду в цьому рішенні та винести обґрунтоване рішення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_2 позивач 01.09.1969 р.н.
Звернувшись заявою від 09.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, отримав рішення відповідача від 27.08.2024 №231150006611 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (далі - Спірне рішення). Обґрунтовуючи вказано, що необхідний відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 страховий стаж на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 становить 12років 6 місяців. Посилаючись на п.20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.20005 №383, яким затверджений Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, відповідач, зазначив, що позивач матиме право на пенсійну виплату з 02.09.2026, вважаючи недостатній необхідний стаж.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Для єдності умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих 5 листопада 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII).
Статтею 2 вказаного Закону передбачено види державних пенсій: трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Згідно зі ст.12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачені в ст.13 зазначеного Закону.
Оскільки спірні правовідносини стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, колегія суддів бере до уваги таке.
Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII встановлено, що працівники, які повний робочий день зайняті на інших роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, набувають право на пенсію після досягнення 55-річного віку за наявності стажу роботи не менше 30 років у чоловіків, з яких щонайменше 12 років 6 місяців припадає на зазначені роботи, та не менше 25 років у жінок, з яких не менш як 10 років становить стаж на таких роботах.
Якщо зазначений у першому абзаці стаж відсутній, то до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах може бути призначена за наявності стажу роботи: у період з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають повного спеціального стажу, визначеного першим абзацом пункту, але мають не менш як половину такого стажу, за наявності необхідного загального стажу пенсія за віком на пільгових умовах призначається зі зменшенням пенсійного віку, що встановлений абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: для чоловіків - на один рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; для жінок - на один рік за кожні 2 роки роботи. Це правило щодо жінок застосовується також у період поступового збільшення пенсійного віку до 31 грудня 2021 року.
При цьому принципи та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також правила призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах та пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 114 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, що затверджені Кабінетом Міністрів України, а також за результатами атестації робочих місць. Такі особи мають право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з частинами другою та третьою статті, а право на пенсію за вислугу років - відповідно до частини четвертої статті. Розмір пенсії для таких осіб визначається відповідно до статей 27 та 28 Закону.
Пункт 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 та за результатами атестації робочих місць, за умови досягнення 55-річного віку та наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з яких 12 років 6 місяців - на відповідних роботах, і 25 років у жінок, з яких 10 років - на таких роботах.
До досягнення вказаного віку право на пенсію на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 55 років у період з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Якщо відсутній страховий стаж, передбачений першим абзацом цього пункту, то до 1 квітня 2024 року пенсія може бути призначена за наявності страхового стажу, визначеного абзацами першим та третім - тринадцятим цього пункту: з 1 квітня 2023 року до 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і 24 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають повного спеціального стажу, але мають не менше половини такого стажу, за наявності встановленого абзацами першим та п'ятнадцятим - двадцять третім пункту страхового стажу, пенсії призначаються зі зменшенням пенсійного віку: чоловікам - на один рік за кожні 2 роки 6 місяців роботи; жінкам - на один рік за кожні 2 роки роботи. Це правило щодо жінок також застосовується в період збільшення віку виходу на пенсію до 31 грудня 2021 року.
Зазначені положення залишаються чинними у зв'язку з ухваленням 3 жовтня 2017 року Закону №2148-VIII, яким було доповнено Закон №1058-IV розділом XIV-1, що включає пункт 2 частини другої статті 114 у нинішній редакції.
Стаття 12 Закону №1788-XII визначає право на пенсію за віком для чоловіків після досягнення 60 років і за наявності стажу роботи не менше 25 років, та для жінок - після досягнення 55 років і за стажу роботи не менше 20 років.
До внесення змін Законом №213-VIII пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII передбачалося, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, після досягнення: чоловіками - 55 років за наявності 25 років стажу, з яких 12 років 6 місяців - на цих роботах; жінками - 50 років за наявності 20 років стажу, з яких 10 років - на таких роботах. Законом №213-VIII, що набрав чинності 1 квітня 2015 року, пенсійний вік для жінок було підвищено з 50 до 55 років.
Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 положення статті 13, частини другої статті 14 та пунктів «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII у редакції Закону №213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України. Суд визначив, що застосовуватися мають відповідні положення у редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VIII, щодо осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на зазначених посадах.
Таким чином, після ухвалення Рішення №1-р/2020 вищезазначені положення втратили чинність, а застосуванню підлягають норми Закону №1788-XII у редакції до змін 2015 року.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV визначено Порядком №22-1, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року. Пункт 1.8 Порядку №22-1 передбачає можливість звернення за пенсією в будь-який час після виникнення права, але не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Пункт 1.9 Порядку встановлює, що днем звернення вважається день подання заяви, а у разі звернення через вебпортал - дата реєстрації заяви з прикріпленими електронними копіями документів. Якщо документів достатньо для призначення пенсії, пенсія призначається на їх підставі; подання додаткових документів у визначений строк дає право на перегляд розміру пенсії з дати призначення. Якщо додаткові документи подано пізніше тримісячного строку, пенсія перераховується у строки, передбачені частиною четвертою статті 45 Закону.
Пункт 4.2 Порядку визначає обов'язки працівника сервісного центру при прийнятті документів, зокрема: ідентифікація заявника, надання інформації, реєстрація заяви, перевірка документів, уточнення даних щодо стажу, надання роз'яснень, сканування документів із накладенням електронного підпису, формування відповідних запитів, повідомлення особи про відсутність або розбіжності у відомостях, та видача розписки.
Після реєстрації заяви електронна пенсійна справа формується відповідним підрозділом. Згідно з пунктом 4.3 Порядку вся документація створюється та обробляється з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Рішення щодо призначення пенсії приймається керівником органу Пенсійного фонду не пізніше 10 днів після подання заяви; цей строк може бути продовжено не більш як на 15 днів у разі додаткової перевірки.
Пункт 4.8 Порядку визначає, що всі матеріали, включаючи заяву, відомості з інформаційних систем, скановані документи та інші дані, що впливають на розмір пенсії, зберігаються в електронній пенсійній справі відповідно до законодавства про електронні документи та захист персональних даних.
Зі встановлених обставин убачається, що відповідач дотримався загальної процедури прийняття документів.
Суд звернув увагу на відсутність у спірному рішенні розрахунків та мотивів незарахування пільгового стажу, на які відповідач посилається у відзиві.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді спорів щодо рішень суб'єктів владних повноважень суд зобов'язаний перевірити відповідність рішення Конституції та законам України, меті використання повноваження, обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, пропорційності, дотримання принципу рівності та своєчасності.
У цьому контексті суд ураховує, що рішення органу публічної влади повинно містити аргументоване обґрунтування і не може обмежуватися формальним посиланням на норми законодавства. Необхідні саме конкретні висновки й пояснення мотивів відмови, які дають змогу особі зрозуміти причини прийнятого рішення і за потреби усунути недоліки.
Проте відповідач не зазначив конкретні розрахунки та не пояснив підстав для відмови у зарахуванні стажу, включаючи відсутність вимоги надати уточнюючі довідки. Також немає доказів виконання обов'язку за пунктом 4.2 Порядку №22-1 повідомити заявника про відсутність або невідповідність даних та строки подання додаткових документів.
Таким чином, відповідач порушив порядок розгляду заяви позивача, а спірне рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та добросовісності. Доказів на підтвердження доводів позивача про незарахування стажу не подано, тому ці вимоги є необґрунтованими.
Однак оскільки відповідач, розглядаючи заяву позивача, не дотримався повної процедури, не навів мотивів незарахування пільгового стажу та ухвалив необґрунтоване рішення, таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню у повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма