Справа № 580/10433/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
26 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочко Є.О., Коротких А.Ю.
за участі секретарі Сови Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення і податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" подало позов до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області №9749/23-00-09-01 від 12.08.2025; визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Черкаській області № 617/23-00-09-03-36 від 16.06.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним; поновлення в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального відомості про ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за реєстраційним № 23130314202500005 від 21.02.2025 видану позивачу.
Разом з позовом представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.06.2025 № 617/23-00-09-03-36 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що була видана Товариству з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" за реєстраційним номером 23130314202500005 від 21.02.2025 за адресою місця торгівлі: Черкаська область, Золотоніський район, селище Михайлівка вул. Перемоги, 142/2 до завершення розгляду цієї справи судом та набранням рішенням суду законної сили.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати останню та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним зі сторони відповідача, свідчить про упереджене ставлення до позивача з боку державного органу, порушення законних прав та інтересів останнього. Зазначене перешкоджає позивачу вести професійну діяльність в умовах військового стану. Також зазначені дії призводять до блокування роботи підприємства, яке повинно працювати, зберігати робочі місця, виплачувати заробітну плату і сплачувати податки до державного бюджету України. Апелянт зазначив, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ділову репутацію товариства. На ринку є динаміка розвитку бізнесу, його відкритість, прозорість, надійність, рівень корпоративного управління та якість виконання взятих на себе зобов'язань по забезпеченню паливом фермерських господарств. Апелянт зазначив, що з моменту припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, підприємницька діяльність ТОВ "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" за адресою Черкаська область, Золотоніський район, селище Михайлівка вул. Перемоги, 142/2 - не ведеться, що неминуче призводить до заборгованостей перед контрагентами, викликаних поточними зобов'язаннями позивача, включаючи обов'язки по сплаті податків. Обладнання АЗС потребує постійного обслуговування, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право підприємства на здійснення господарської діяльності та надасть можливість підприємству, до остаточного вирішення даного спору, реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржувану ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідач вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, ґрунтується на засадах верховенства права, а також ухвалена судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.
У свою чергу позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій навів доводи, які вже наводив в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2021 у справі №640/29749/20, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 20.05.2021 у справі №640/29749/20 та від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі № 640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
В даному випадку Товариство зазначило, що анулювання ліцензій призведе до негативних для нього наслідків, а саме зупинення господарської діяльності, втрата прибутку, неможливість виплати заробітної плати персоналу та можливе звільнення працівників.
Проте, колегія суддів наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що зазначені Товариством у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо. Тобто, Товариство у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
Долучені до апеляційної скарги копії договорів купівлі-продажу, накази не є доказами настання негативних наслідків, на які покликається заявник.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Разом з тим, у позивача відкриті інші види діяльності: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.
Суд вважає, що позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності, а тому відсутні підстави вважати, що саме по собі анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним блокуватиме формування доходу, сплату податків та виплату його працівникам заробітної плати.
Колегія суддів зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Щодо доводів Товариства відносно того, що анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі паливом призводить до зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Крім того, необхідно також звернути увагу і на те, що ТОВ "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" проводить свою діяльність не виключно в межах селища Михайлівка (щодо якого було анульовано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним), а й в інших регіонах України.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.150, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗІНВЕСТ" залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 26.11.2025.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких