Справа № 320/31422/25
про відмову у відкритті апеляційного провадження
26 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Кузьмишиної О.М., суддів Грибан І.О. та Карпушової О.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними, та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків, а саме: шляхом подання мотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та шляхом сплати судового збору.
Ухвала суду від 05 листопада 2025 року була скерована на електронний кабінет апелянта та доставлена 08.11.25 06:29, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка.
На виконання вимог цієї ухвали відповідачем 21 листопада 2025 року за вх. №44713/25 до суду направлено заяву про усунення недоліків з платіжною інструкцією №4826 від 19 листопада 2025 року сплату судового збору на суму 1 816,80 грн, чим виконано вимоги ухвали від 05 листопада 2025 року в частині необхідності надання документу про сплату судового збору. Разом з тим, відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року.
Указане клопотання обґрунтоване тим, що введення воєнного стану та систематичні кібератаки з використанням шкідливих програм негативно відобразилися на процесі опрацювання документів, що з огляду також на велику завантаженість працівників унеможливлювало своєчасне подання апеляційної скарги. Підкреслює, що приміщення ГУ ПФ у Київській області територіально віддалені одне від одного, що разом з масованими ракетними обстрілами, повітряними тривогами та відсутністю електрозабезпечення також об'єктивно перешкоджає своєчасній реалізації права на подання апеляційної скарги. Окремо звертає увагу, що суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків в умовах воєнного стану може мати ознаки невиправданого обмеження права на доступ до суду. Разом з тим, апелянт зазначає, що рішення від 22 вересня 2025 року надійшло на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 26 вересня 2025 року. азом
Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до картки руху документа «Рішення у порядку письмового провадження» від 22.09.2025 по справі 320/31422/25, доставлено повідомлення до суду про доставку вказаного документу учаснику в його кабінет 23.09.2025 17:49, тобто у розумінні ч. 6 ст. 251 КАС України 24.09.2025. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України було 24.10.2025. Проте апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції 27.10.2025, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, виключно подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення не може бути підставою для його поновлення без зазначення обставин, які, на переконання заявника, є поважними для прийняття такого процесуального рішення, що, у свою чергу, мають бути підтверджені належними і допустимими доказами.
Доводи апелянта про введення воєнного стану в Україні в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб'єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов'язані з ним наслідки перешкоджали своєчасно подати апеляційну скаргу, відповідачем не надано.
Посилання ГУ ПФ у Київській області на територіальну віддаленість відділень та велике навантаження на працівників в якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення колегія суддів оцінює критично, оскільки неналежна організація внутрішньої роботи суб'єкта владних повноважень не є тим об'єктивним чинником, який свідчить про поважність причин пропуску відповідного строку.
Щодо аргументів відповідача про систематичні кібератаки, тривалі повітряні тривоги, масовані ракетні обстріли та відсутність енергозабезпечення в якості перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги суд апеляційної інстанції зазначає, що, доказів, що будь-який з перелічених вище чинників унеможливив забезпечити невідкладне подання апеляційної скарги вдруге після повернення вперше поданої, заявлене клопотання, подане на виконання вимог ухвали від 24.10.2025, не містить.
Колегія суддів зазначає, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган Пенсійного фонду України зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ПФ у Київській області строку на апеляційне оскарження рішення від 22.09.2025. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Указана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021 у справі № 620/4510/20.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
. У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними, та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О. Грибан
О.В. Карпушова