П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9610/25
Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В.
Дата і місце ухвалення 09.09.2025р., м.Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенко О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, притягнення до відповідальності, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були вчинені відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті незаконного затримання 31.03.2025 року з 06:55 години по 17:35 год.;
- скасувати рішення ТВО ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 про виклик ОСОБА_1 на 07.04.2025 року на 11:00 для уточнення військових даних;
- притягнути до відповідальності ТВО ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 за вчинення вищезазначених правопорушень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про скасування рішення ТВО ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 про виклик ОСОБА_1 на 07.04.2025 року на 11:00 для уточнення військових даних, тобто повістку, та про притягнення до відповідальності ТВО ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 за вчинення вищезазначених правопорушень, оскільки вказані вимоги не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вказана ухвала суду не була оскаржена в апеляційному порядку.
В іншій частині позовних вимог ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 року позов був залишений без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції посилався на те, що зі змісту позовних вимог (з урахуванням ухвали від 09.04.2025 про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог) є незрозумілим, у чому саме позивач вбачає порушення свого права та у який спосіб воно має бути поновлено.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду представник позивача - адвокат Сендик О.О. подав заява про усунення недоліків, у якій виклав уточнені позовні вимоги, згідно яких позивач просив суд:
1. Визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо затримання невійськовозобов'язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у результаті незаконного затримання 31.03.2025 року з 06.55 години по 17.35 год.
2. Визнати незаконними та протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перешкоджання у здійсненні адвокатської діяльності та погрожування в бік адвоката Сендика О.О
3. Притягнути до відповідальності, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 , за вчинення вище зазначених правопорушень.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
В подальшому Одеським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу від 09.09.2025 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч. 1 ст.238 КАС України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт посилався на те, що 31.03.2025 року, приблизно о 06.55 год. ранку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був затриманий та силоміць погружений в автомобіль під керуванням працівників РТЦК, з послідуючою доставкою його в ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Апелянт вказує на те, що зазначені незаконні дії були вчинені в супереч того, що позивач є цивільною особою пенсіонером, знятий з військового обліку 25 грудня 2008 року, у зв'язку зі станом здоров'я, хворобою легенів за ст. 46А, 2в, 3 гр. Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», про що позивач відразу повідомив та надав усі відповідні докази разом з військовим квитком.
Також апелянт посилався на те, що 31.03.2025 року Адвокат Сендик О.О. (представник Позивача) приблизно о 13.20 годин прибув з ордером № 1494793, за адресою: АДРЕСА_1 (7/9), намагаючись зустрітись з клієнтом зустрів перешкоджання у здійснені адвокатської діяльності зі сторони чергового та працівників відповідача у вигляді погроз фізичною розправою, не допуску зустрічі з клієнтом, не допуску на територію ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Апелянт вважає, що спір у цій справі виник у зв'язку із діями ТЦК та СП, які полягали у затриманні, доставленні до приміщення та примусовому направленні на медичний огляд, примушуванні до вказаного огляду з врученням повістки, та позбавленням можливості без зазначених дій покинути приміщення ТЦК та СП, не зважаючи на пред'явлення позивачем документів про звільнення від військового обов'язку 25 грудня 2008 року за статтею 46 а, з висновком непридатний до військової служби за станом здоров'я.
В апеляційній скарзі зазначено, що скаржником не оскаржується повістка №4/3103, як акт індивідуальної дії, на що посилається суд попередньої інстанції, а питання стосується публічно-правових управлінських відносин щодо дій ТЦК та СП, які передували її врученню та саме таке вручення.
У зв'язку із наведеним позивач вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень ст. 311 та 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тож, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції (в тому числі з урахуванням уточнення позовних вимог на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху), представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, посилався на незаконність дій працівників РТЦК щодо затримання ОСОБА_1 , з послідуючою доставкою його до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того представник позивача посилався на те, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 перешкоджали здійсненню його адвокатської діяльності та погрожували фізичною розправою.
З огляду на зміст позовної заяви та пред'явлених до суду позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що такі вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. В даному випадку спірні правовідносини не є публічно-правовими, адже в таких правовідносин відповідач не здійснює владно-управлінські функції.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що обставини, викладені представником позивача у позовній заяві можуть свідчити про ознаки кримінальних чи адміністративних правопорушень, а тому оцінку таким обставинам мають надавати правоохоронні органи, а не суд адміністративної юрисдикції.
При цьому, як слушно зауважено судом першої інстанції, з приводу викладених у позовній заяві обставин представник позивача - адвокат Сендик О.О. звернувся із заявою до начальника ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що юрисдикція адміністративного суду не поширюється на правовідносини щодо протиправності дій відповідача із затримання позивача та силового доставлення до ТЦК, а також щодо перешкоджання адвокатській діяльності.
Більш того, суд першої інстанції вірно вказав на те, що суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями вирішувати питання про притягнення до відповідальності ТВО ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення будь-яких правопорушень.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що спірні правовідносини не є публічно-правовими та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 520/26066/23, з огляду на те, що вказані висновки не є релевантним для цієї справи, оскільки зроблені у неподібних до цієї справи правовідносинах.
У справі, на яку посилається апелянт позовні вимоги, які були заявлені позивачем, стосувались визнання протиправними дій відповідача, які полягали у направленні особи на медичний огляд військово-лікарською комісією та врученні повістки на відправку, а також зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації.
Однак, в даній справі позивачем такі позовні вимоги не заявлялись.
Враховуючи все вищезазначене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук