27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/35696/24
Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу,-
У листопаді 2024 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося до суду першої інстанції з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої суму штрафних санкцій, згідно рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 №56, №57, №58, №59 який у загальному розмірі становить 16949 грн.
Разом з цим, ФОП ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до Держпродспоживслужби про визнання протиправними та скасування рішень ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 №56, №57, №58, №59 у розмірі 16949 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до ФОП ОСОБА_1 - задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 до Державного бюджету України штрафні санкції згідно рішення №56 від 22.08.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1700 грн.; згідно рішення №57 від 22.08.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу 5083 грн.; згідно рішення №58 від 22.08.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083 грн.; згідно рішення №59 від 22.08.2024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5083 грн.
В задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 року №56, №57, №58, №59 суд відмовив.
Не погоджуючись з таким рішенням ФОП ОСОБА_1 надала апеляційну скаргу
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасовано.
Прийнято у справі постанову, якою в задоволенні позову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій - відмовлено.
Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №56 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 1700,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №57 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №58 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №59 від 22.08.2024 про накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5083,00 грн.
Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (ЄДРПОУ 40342996) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 6056,00 грн.(шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 коп.)
28 жовтня 2025 року до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15583,00 грн.
03 листопада 2025 року судом отримано заперечення на заяву від Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в яких просить відмовити представнику Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в стягненні з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь заявника судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15583,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши та проаналізувавши заяву та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вищезазначена заява підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Для цілей розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина третя статті 132 КАС України), суд має встановити їх розмір на підставі поданих доказів і з уваги на приписи статті 134 КАС України визначити ту співмірну суму витрат, яка підлягатиме розподілу між сторонами.
Частина 7 статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.
Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивною формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
Колегія суддів враховує те, що апелянт завчасно в апеляційній скарзі, до ухвалення постанови у справі, заявив про понесення ним судових витрат.
28 жовтня 2025 року заявником подано заяву про розподіл витрат на професіну правничу допомогу та докази на підтвердження понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за апеляційною скаргою.
Згідно з частинами першою та шостою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
В свою чергу, за правилами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Висновуючись на аналізі наведених норм, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд приймає до уваги положення частини дев'ятої статті 139 КАС України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Положення процесуального законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати на правову допомогу підтверджуються наступними документами: ордер на надання правничої (правової) допомоги; копія Договору про надання правової допомоги №06/01/25 від 06.01.2025 року; копія Акту виконаних робіт до Договору №06/01/25 про надання правової допомоги від 24.10.2025 року.
Відповідно до Договору про надання правової допомоги №06/01/25 від 06 січня 2025 року ОСОБА_1 та адвокат Морозов Олексій Вікторович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003076 від 18 жовтня 2017 року, разом уклали договір про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 п. 1.1.1 предметом договору є надання правової допомоги та представництво інтересів Клієнта у відносинах Клієнта із ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області з приводу рішень про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу №56, 57, 58, 59 від 22.08.2024 року та будь-яких інших доручень Клієнта за погодженням та згодою Адвоката.
Пунктом 6.6. Договору №06/01/25 визначено, що сторони дійшли згоди, що за виконання Адвокатом доручення зміст якого визначено п.1 цієї Угоди, розмір гонорару Адвоката встановлюється виходячи із базової ставки у розмірі 1000,00 грн. за одну годину роботи Адвоката або надання однієї усної консультації.
Фіксований розмір гонорару встановлюється за представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях суду, у розмірі 2200 грн., за кожний факт прибуття Адвоката до суду для участі у судовому засіданні, незалежно від досягнутого Адвокатом результату, яка включає в себе витрати для прибуття до суду на території м. Одеси.
Згідно Акту виконаних робіт №1 від 24 жовтня 2025 року, адвокат надав правову допомогу Клієнту, зокрема:
-Ознайомлення з матеріалами адміністративного позову ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій у справі №420/35696/24 - розмір гонорару 2000 грн. (2 год.);
-вивчення судової практики Верховного Суду у тотожних правовідносинах - розмір гонорару 1500 грн. (1год. 30 хв.);
-підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду зустрічного позову ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 22.08.2024 року №56, 57, 58, 59 у справі №420/35696/24 - розмір гонорару 5750 грн. (5 год. 45 хв.);
- підготовка та подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/35696/24 - 1000 грн. (1 год.);
-підготовка заяви до Одеського окружного адміністративного суду про розгляд справи №420/35696/24 без участі ОСОБА_1 та її представника - 500 грн. (30 хв.);
-ознайомлення із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року у справі №420/35696/24 - 333 грн. (20 хв.);
-підготовка та подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року у справі №420/35696/24 - 4500 грн. (4 год. 30 хв.).
Загальний розмір гонорару становить 15583,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, колегія суддів прийшла до висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, підлягають відшкодуванню в розмірі 15583,00 грн.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 134,139, 252, 311, 325 КАС України, колегія суддів, -
Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу - задовольнити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (65042, місто Одеса, вул. 7-а Пересипська, будинок 6; код ЄДРПОУ 40342996) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях у розмірі 15583,00 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні).
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко