П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/6104/25
Перша інстанція: суддя Хурса О. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: 2102 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020; 2270 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021; 2481 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022; 2684 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, відповідно;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, 01.01.2023 по 19.05.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб: 2102 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020; 2270 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021; 2481 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022; 2684 грн., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 - на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від у справі №826/6453/18 скасовані зміни, внесені до пункту 4 Постанови №704, та відновлена його попередня редакція, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. Відтак, з січня 2020 року грошове забезпечення та отримані у 2020-2023 роках одноразові та додаткові види грошового забезпечення мають бути перераховані. Як пояснює позивач, на звернення до відповідача з цього приводу із відповідною заявою, останній відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на відсутність правових підстав.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії щодо обчислення та виплати з 30.01.2020 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023 у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок з 30.01.2020 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020-2023 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести ОСОБА_1 їх виплату з урахуванням виплачених сум.
В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що розрахунковою величиною для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, в тому числі і позивачу, має застосовуватися розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. За таких підстав, на переконання апелянта підстави для задоволення заявленого позову відсутні.
Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах ГУ ДСНС України в Одеській області, зокрема, у 2 ДПРЗ ГУДСНС в Одеській області який в подальшому перейменований у 10 ДПРЗ ГУДСНС в Одеській області.
Наказом ГУ ДСНС Одеській області №591 о/с від 15.08.2024 ОСОБА_1 звільнений зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 9 (за згодою сторін) відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №5935 та виключений зі списків особового складу
06.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704.
Листом від 14.02.2025 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення.
Вважаючи, що у 2020-2023 роках грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося у неповному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих шляхом застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписи частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі і вище - Закон №2011-ХІІ) встановлюють, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами 2, 3 наведеної норми, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі і вище - Постанова №704 ) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до пункту 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 також містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, пункт 6 якої передбачає внесення змін до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнаний протиправним та скасований пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Отже, вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлена його попередня редакція (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Таким чином, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
З викладеного слідує, що у спірний період у позивача виникло право на обчислення розміру грошового забезпечення шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції, а саме: шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що грошове забезпечення позивача у спірний період нараховувалося не в повному обсязі.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про правомірність застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 для визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовцям, а також додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції. Будь-яких інших доводів, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко