П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/677/25
Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:08.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - в/ч НОМЕР_2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2024 року включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язання в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2024 включно за весь час затримки виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач протиправно, починаючи з 29 січня 2020 року, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме, гарантованого ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. 21 листопада 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/9802/24 відповідачем нараховано та виплачено позивачу перераховане грошове забезпечення у розмірі 208 377,28 грн. При виплаті грошового забезпечення відповідач не виплатив грошову компенсацію втрати частини доходу належну позивачу за час затримки виплати такого грошового забезпечення
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що на виконання рішень адміністративних судів по справі №420/9802/24 в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року на встановлені законодавством тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44). Грошові кошти в сумі 208 331,28 грн. (без врахування обов'язкових податків та зборів) перераховані ОСОБА_1 на надані банківські реквізити за платіжним дорученням від 20 листопада 2024 року №4322. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-III (далі - Закон №2050-III) є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Враховуючи те, що в/ч НОМЕР_2 не допущено несвоєчасної виплати сум доходу, які стягнуто на підставі рішення суду, отже відповідні вимоги задоволенню не підлягають.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно за весь час затримки виплати.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно за весь час затримки виплати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_2 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст. 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. Враховуючи те, що в/ч НОМЕР_2 не допущено несвоєчасної виплати сум доходу, які стягнуто на підставі рішення суду, отже відповідні вимоги задоволенню не підлягають. Все вищезазначене свідчить, про відсутність порушень, які б дозволяли стверджувати про протиправні дії з боку посадових осіб прикордонного загону в частині не нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно за весь час затримки виплати. Відтак, підстави вважати протиправними дії чи бездіяльність Відповідача в цій частині, є неаргументованими та непідтвердженими, а посадові особи в/ч НОМЕР_2 діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 .
Наказом начальника в/ч НОМЕР_2 від 22 січня 2024 року №28-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 22 січня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2024 року, у справі №420/9802/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправною в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку № 44;
Зобов'язано в/ч НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №420/9802/24 відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 21 листопада 2024 року перерахована сума грошового забезпечення у розмірі 208 331,28 грн.
Відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Відповідачем виплачено грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року лише 21 листопада 2024 року, у зв'язку із чим порушено строки його виплати. Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно ненараховано та невиплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до норм ст.ст. 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно ст. 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.
Відповідно ст. 7 Закону №2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Згідно п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст. 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати саме з моментом отримання листа-відповіді суб'єкта владних повноважень про відмову у виплаті особі компенсації відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 пов'язується початок перебігу строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправним рішення власника або уповноваженого ним органу (особи) щодо відмови у виплаті відповідної компенсації та зобов'язання останнього її виплатити. Саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року по справі №240/186/20 та від 04 травня 2022 року у справі №200/14472/19-а, від 29 червня 2022 року у справі №320/704/19, від 27 липня 2022 року у справі №460/783/20.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідачем 21 листопада 2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року у справі №420/9802/24 здійснено виплату позивачеві за період за період з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2024 року грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщення.
Згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування належних сум місячного грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 21 листопада 2024 року та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним нарахуванням такого розрахунку відповідачем, тобто з його вини, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, адже на відповідача покладений обов'язок проведення повного розрахунку при звільненні з військової служби.
Колегія суддів вважає за необхідне застосовати правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21, від 24 січня 2023 року по справі №200/10176/19-а. Так, Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що вищевказане грошове забезпечення було виплачено позивачу 21 листопада 2024 року, відтак, у зв'язку із несвоєчасністю такої виплати позивач має право на компенсацію відповідно до діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому колегія суддів зазначає, що в спірних правовідносинах відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, в даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, а тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними, а суд вправі зобов'язати відповідача вчинити певні дії.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Потанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.