П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/484/25
Перша інстанція: суддя Мороз А. О.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Миколаївській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо відмови ГУ ПФУ в Миколаївській області ОСОБА_1 не застосовувати при визначенні, розміру пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2016, 2017, 2018 роки з 27.04.2019 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2017, 2018 роки, з 27.04.2019р. з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та з 30.10.2006р. отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти на умовах ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-ХІІ.
Після досягнення пенсійного віку на підставі заяви позивачки з 2019р. їй було призначено пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Проте, при розрахунку пенсії не був застосований показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки.
11.12.2024р. позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою, в якій просила, зокрема, перерахувати пенсію із застосуванням середнього показника заробітної плати для обчислення розміру пенсії за три останніх роки (2016-2018).
Однак, ГУ ПФУ в Миколаївській області листом від 25.12.2024р. відмовило у задоволенні вказаної заяви.
Не погодившись із такими діями ПФУ, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Миколаївській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком у відповідності до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 6.05.2019р., із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, 2018 роки, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 27.04.2019р. - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області (на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 211,2грн..
В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6.11.2025р. адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху в частині вимог щодо:
- зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 27.04.2019р. по 14.07.2024р..
19.11.2025р. ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що при призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058 згідно її заяви, мав застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017, 2018 роки, а не здійснюватися перерахунок пенсії через перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки.
Відтак, дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, є протиправними.
Крім того, з 6.05.2019р. позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 та заяви позивачки від 6.05.2019р. (копія заяви позивачки долучена відповідачем до відзиву), а тому позивачка має право на перерахунок пенсії за віком у відповідності до ч.2 ст.40 Закону №1058, починаючи з 6.05.2019р..
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та з 30.10.2006р. їй було призначено пенсію за вислугу років, як працівнику освіти.
З 6.05.2019р. позивачку переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, розмір якої розраховано із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
11.12.2024р. позивачка звернулася до відповідача із заявою, в якій, серед іншого, просила здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеної згідно із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2016, 2017 та 2018 роки з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Однак, листом ГУ ПФУ в Миколаївській області від 25.12.2025р. відмовило позивачці у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016, 2017, 2018 роки.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ПФУ у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з ч.1 ст.9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Статтею 27 Закону №1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Отже, при переведенні з одного виду пенсії, призначеного за Законом №1058-ІV, на інший застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, може відбуватись "за бажанням особи".
У даному випадку, позивачці попередньо була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, та призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV відбулось 6.05.2019р..
Дослідивши матеріали справи, судова колегія звертає увагу, що апелянт самостійно вказує на те, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно із ЗУ «Про пенсійне забезпечення», а з 6.05.2019р. було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд зауважує, що відповідно до ст.2 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії, зокрема, за вислугу років.
Таким чином, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
За правовою позицією Великої Палати Верховного суду в постанові від 31.10.2018р. у справі №577/2576/17 при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст.45 Закону №1058-IV.
Отже, при зверненні із заявою до відповідача після досягнення пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, позивачка набула права на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів ст.40 Закону №1058-IV.
Таким чином, при обчисленні розміру пенсійної виплати відповідач має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2016-2018 роки, як того вимагає ч.2 ст.40 Закону №1058-ІV.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.01.2025р. по справі №580/4901/22.
Щодо питання дотримання строку звернення до суду із позовом, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2, 3 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правилами ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 6.11.2025р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху в частині вимог, що стосуються спірних правовідносин починаючи з 27.04.2019р. по 14.07.2024р..
На виконання вимог ухвали, 19.11.2025р. ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначила обґрунтовані підстави неможливості звернення до суду із адміністративним позовом в межах вищезазначеного періоду та надала відповідні докази на підтвердження вказаних обставин.
Так, в обґрунтування поважності пропуску строку позивачка зазначила, що вона має хронічне захворювання, цукровий діабет з супутніми захворюваннями, регулярно проходить стаціонарне лікування та в 2019р., після захворювання COVID19 діабет загострився, та за наслідками ангіопатія сетчатки ока, у зв'язку із чим, з жовтня 2020р. призначено тривале лікування інтревітреальне введення препарату в очі, з супутнім лікуванням, що підтверджується медичними виписками та згодою на план лікування, згідно якого проведено 8 ін'єкцій протягом 8 місяців, до липня 2021 року.
3 лютого 2022 року з початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, мала сильні душевні хвилювання за життя свого військового сина, та своєї родини. 12.05.2022р. під час бойового зіткнення в м.Маріуполі син позивачки, старший лейтенант ОСОБА_2 , заступник командира роти вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення батальйону морської піхоти ВЧ НОМЕР_1 потрапив у полон до супротивника, що підтверджується сповіщенням №637 від 12.06.2023р. та 6.06.2022р. до єдиного Реєстру досудових розслідувань Маріупольським районним управлінням поліції Головного управління у Донецькій області було внесено кримінальне провадження 12022152020000729, щодо взяття у полон сина. Після окупації Маріуполя жодного повідомлення від сина не було.
3 березня 2022 року під час загрози наступу агресора на м.Миколаїв, позивачка змушено покинула власне житло, виїхала з чоловіком та разом з сестрою та матір'ю в більш безпечне місце в Новоодеський район Миколаївської області та отримала статус внутрішньо переміщеної особи.
Позивачка вказує, що не мала фізичної та моральної можливості звернутися до відповідача ані у 2022 -2023, 2024 роках, оскільки пошуки сина, догляд за сестрою - особою з інвалідністю та матір'ю, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
У лютому 2025р. надійшов витяг з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими, що син позивачки ймовірно з 30.12.2024р. заходиться у колонії №1 м.Донський Тульської області.
Надаючи оцінку вказаним ОСОБА_1 доводам у клопотанні про поновлення строку, судова колегія вважає за можливе визнати поважними підстави, визначені позивачкою, та поновити їй строк звернення до суду із даним адміністративним позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко