П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29579/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
28 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали шляхом подання до суду: позовної заяви у відповідності до вимог ст. 160, 161 КАС України; доказів надсилання Військовій частині НОМЕР_1 копії позовної заяви та копій доданих документів з урахуванням положень статті 44 КАС України; обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведеними іншими підставами для поновлення строку та наданням доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
16 вересня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, подана на виконання ухвали суду від 03 вересня 2025 року.
У вказаній заяві позивач зазначає, що не може зазначити реквізити оскаржуваних наказів, оскільки їх у нього немає. Уповноважені органи публічної влади не надають відповідних відомостей ні на усні звернення, ні на письмові. Щодо незазначення відомостей щодо Військової частини НОМЕР_1 та ненадання доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів Військовій частині НОМЕР_1 повідомив, що йому не відомі дані щодо адреси місцезнаходження, коду ЄДРПОУ, засобів зв'язку та відомостей про наявність або відсутність зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС Військової частини НОМЕР_1 . Щодо пропуску місячного строку звернення до суду позивач вважав, що підлягає застосуванню загальне правило - шість місяців, передбачене положеннями ч. 2 ст. 122 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи, тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд безпідставно застосував спеціальний місячний строк, який регулює правовідносини щодо прийняття та проходження публічної служби, тоді як предмет спору стосується саме призову на військову службу під час мобілізації - правовідносин іншої правової природи, для яких законодавець не встановив спеціального строку звернення до суду, а тому підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк. Апелянт вважає, що положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», прямо розмежовують поняття призову та прийняття на військову службу, а також врегульовують правову природу призову під час мобілізації як обов'язкового владного акту держави, що суттєво відрізняється від добровільного прийняття на військову службу за контрактом. Крім того, на думку апелянта, суд залишив поза увагою, що посадові особи відповідачів умисно ухиляються від надання йому копій оскаржуваних наказів, внаслідок чого він об'єктивно позбавлений можливості достеменно знати про зміст та навіть про фактичне існування цих актів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно яких позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Крім того, суд виходив із приспів ч. 2 ст. 123 КАС України, відповідно до яких якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано у встановлений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів(ч. 3 ст. 122 КАС України).
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З аналізу вказаних законодавчих норм вбачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено види військової служби, а саме: базова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 зазначено, що військова служба є різновидом публічної служби.
Колегія судів критично оцінює доводи апелянта, що військова служба за призовом під час мобілізації не є публічною службою, на відміну від військової служби за контрактом, оскільки незважаючи на відмінності у порядку прийняття і проходження служби, вона належить до видів служби військової, а отже і до публічної служби у розумінні КАС України
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що предмет даного спору стосується прийняття та проходження позивачем військової служби, тобто публічної служби, а відтак доводи апелянта про те, що до даних спірних правовідносин підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду є безпідставними та необґрунтованими.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року (справа № 640/3380/22).
Суд зазначає, що предметом спору у межах даної адміністративної справи є правомірність призову позивача на військову службу під час мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини.
Як свідчать обставини справи, позивач знав про існування спірних наказів, оскільки безпосередньо його було, як він вважає, незаконно мобілізовано для проходження військової служби.
Крім того, відомості про мобілізацію позивач та оскаржуваний наказ зарахування до списків особового складу військової частини зазначені у пунктах 9, НОМЕР_2 військового квитка позивача 20 липня 2025 року, тобто про їх наявність він міг дізнатись відповідно після внесення записів до військового квитка.
Утім, звернення до суду з даним позовом про їх протиправність та скасування відбулось лише 28 серпня 2025 року, тобто поза межами місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 5 статті 122 КАС України.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, зокрема: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Посилання апелянта, що позивач так і не отримав спірні накази та не ознайомлений із їх змістом, колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначене не завадило звернутися 28 серпня 2025 року до суду з даним позовом та заявити клопотання про витребування відповідних доказів.
Жодних інших доводів стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду, окрім посилань на необхідність у спірному випадку застосувати загальний шестимісячний строк звернення до суду із адміністративним позовом, апелянтом не наведено.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли апелянта можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом.
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов подано з пропуском встановленого процесуальним законом строку, а підстави для його поновлення відсутні, наслідком чого є повернення адміністративного позову на підставі вимог ч.2 ст. 123 КАС України.
Решта доводів апелянта в частині інших недоліків позовної заяви, виявлених судом першої інстанції, зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року про повернення позовної заяви по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька