П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20110/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Оразова Артема Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження суддею Івановим Е.А. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із вимогами (з урахуванням уточненої позовної заяви від 08.07.2025 року):
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 при повторній постановці на військовий облік;
- зобов'язати 3-й Відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 внести запис про виключення з військового обліку.
На обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на протиправне та безпідставне поновлення його Відповідачем на військовому обліку, оскільки 06.12.2011 року він був виключений з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування у запасі на підставі ч. 1 ст. 32 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», про що у військовому квітку було зроблено відповідну відмітку, тому не є військовозобов'язаним. Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу» не передбачено можливості поновлення на військовому обліку осіб, які були з нього виключені. Зміна законодавства в частині збільшення граничного віку перебування на військовому обліку та у запасі, на думку Позивача, не розповсюджує свою дію на нього в силу положень статті 58 Конституції України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Позивача звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона зазначає, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення з військового обліку є остаточним - особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Заяву на взяття на військовий облік Позивач до Відповідача не подавав. Обов'язку самостійно оновити персональні дані для виключених з військового обліку осіб нормативно-правовими актами не встановлено.
Крім того, на думку скаржника, повторне взяття на військовий облік Позивача на підставі нових законів, який вже був виключений з обліку остаточно в 2011 році, є дією, яка погіршує його існуюче становище, та буде обмеженням його конституційних прав і свобод.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 06.12.2011 року ІНФОРМАЦІЯ_4 Позивача було виключено з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування у запасі за ч. 1 ст. 32 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», про що внесено відповідні відомості до військового квитка серії НОМЕР_1 .
В подальшому Позивачу стало відомо про те, що він знаходиться в розшуку 3-м ІНФОРМАЦІЯ_5 за неявку за повісткою, у зв'язку із цим адвокат в інтересах Позивача звернувся до Відповідача із адвокатським запитом від 02.06.2025 року про надання інформації стосовно Позивача.
Листом від 05.06.2025 року Відповідач повідомив, що згідно ст. 28 (із змінами від 22.07.2014 року) Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» граничний вік перебування у запасі та у військовому резерві під час особливого періоду становить 60 років для військовозобов'язаних рядового, сержантського, старшинського складу молодшого та старшого офіцерського складу. Для вищого офіцерського складу цей вік становить 65 років. Тому після змін у Законі всі зняті з обліку за граничним віком перебування у запасі, під час особливого періоду, були поновлені на обліку, як військовозобов'язані. Позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає призову на військову службу.
Незгода з такими діями 3-го ІНФОРМАЦІЯ_6 стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі, зазнавало змін. Так, Законом України від 27.03.2014 року № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 року № 1604-VII - до 60 років. При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали. Тобто, з набранням чинності змін до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду. У зв'язку з тим, що Позивач не досягнув 60-річного віку, суд першої інстанції дійшов висновку, що він повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов'язаних.
Також, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладених у постановах від 19.09.2018 року по справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 року по справі № 820/3113/17, суд першої інстанції відхилив доводи Позивача, що на нього мають поширюватися норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», чинні станом на 2011 рік, адже дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. У зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до положень п. 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:
- для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;
- для військовозобов'язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов'язаного;
- для резервістів - військовий квиток.
Статтею 32 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення Позивачем сорокарічного віку, визначено, що військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Запас військовозобов'язаних згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення Позивачем сорокарічного віку, поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов'язаних.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві (ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 року № 1169-VII внесені зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 22.07.2014 року № 1604-VII - до 60 років.
В свою чергу, приписи Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.
Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону № 2232-XII Позивач підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду.
У Рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп/99 (справа № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
В даному випадку спірні правовідносини щодо виключення Позивача із військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів виникли у 2025 році, а тому застосуванню для врегулювання спірних правовідносин підлягають норми закону, чинні станом на вказаний час. Відтак, є безпідставними доводи скаржника, що на спірні правовідносини не поширюються приписи Закону № 2232-XII зі змінами, які внесені Законом №1604-VII.
Суд апеляційної інстанції вважає прийнятним врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у постановах від 19.09.2018 року по справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 року по справі № 820/3113/17 щодо застосування вказаних правових норм.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що у зв'язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.
Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідно до приписів ст. 28 Закону № 2232-XII, чинних станом на час виникнення спірних правовідносин, Позивач не досяг граничного віку перебування в запасі та вважається військовозобов'язаним не зважаючи на те, що його виключено з військового обліку на підставі норм закону, які діяли на момент такого виключення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Оразова Артема Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька