П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12004/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Родіонова Артема Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року, прийнятого в порядку письмового провадження суддею Василякою Д.К. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У квітні 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) із вимогами:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Одеській області, оформлену рішенням від 27.02.2025 року за № 061170 у виплаті нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі № 420/14987/23 недоотриманої за життя суми пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 ;
- стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області недоотриману за життя пенсію у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , нараховану на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі № 420/14987/23.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що Позивач як дружина, що проживала разом з чоловіком на час його смерті, має право на отримання нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі № 420/14987/23 пенсії, право на яку набув її покійний чоловік за життя, але не отримав в повному обсязі, тому відмова Відповідача у виплаті їй відповідних сум пенсії є протиправною.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 року у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Позивача звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона не погоджується із посилання судом першої інстанції на пропуск Позивачем шестимісячного строку після смерті ОСОБА_2 на звернення до територіального органу Пенсійного фонду для реалізації права на недоодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч. 1 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як підставу для відмови у задоволенні позову. Водночас вказує, що Позивач у визначений законом строк звернувся до Южненської державної нотаріальної контори, про що свідчить факти прийняття спадщини, однак про положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме ст. 61, обізнаний не був, тому вважав, що недоотримані ОСОБА_2 , за життя суми пенсії, за загальним правилом, передбаченим Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будуть включені в склад спадщини.
На думку апелянта, факт того, що Позивач не є стороною у справі № 420/14987/23, та відсутність можливості замінити сторону у виконавчому провадженні, ніяк не впливає на право останнього на отримання пенсії, що була перерахована, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у цій справі ОСОБА_2 .. Оскільки Позивач є дружиною померлого, наразі, відповідно до протоколу за пенсійною справою - 1501036256 від 30.01.2025 року, отримує пенсію в разі втрати годувальника, на день смерті проживала з ОСОБА_2 , враховуючи факт того, що суми, які належать ОСОБА_2 за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду, є пенсією, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає Позивачу право на отримання сум перерахованої пенсії ОСОБА_2 та заміна сторони виконавчого провадження не є необхідним заходом для реалізації права Позивача.
04.11.2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до канцелярії П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому йдеться про законність оскаржуваного судового рішення, прийнятого з урахуванням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а також із повним з'ясуванням усіх обставин, які мали значення для справи. Тому Відповідач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Виплата пенсії припинена з 30.12.2023 року у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис від 02.01.2024 року № 1.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі № 420/14987/23, яке 29.08.2023 року набрало законної сили, стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 073, 61 грн. та зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.01.2023 року № ЮО61170, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з 01.04.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак, за життя ОСОБА_2 не отримав виконавчий лист по вищезгаданій справі з метою примусового виконання судового рішення.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Позивач), є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 , 23.04.2024 року державним нотаріусом Южненською державною нотаріальною конторою Одеської області було відкрито спадкову справу за № 30/2024, номер у спадковому реєстрі - 72345008.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.09.2024 року ОСОБА_1 прийняла спадщину від чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке видане державним нотаріусом Южненської державної нотаріальної контори Одеської області.
14.02.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Одеській області про виплату недоотриманої її померлим чоловіком пенсії, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нарахованої згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі № 420/14987/23.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 27.02.2025 року за № 061170 відмовлено у виплаті недоотриманої померлим чоловіком пенсії, у зв'язку з тим, що «зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців. Оскільки ОСОБА_1 звернулася із заявою 14.02.2025 року, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та питання щодо виплати суми, розрахованої на виконання рішення суду по справі № 420/14987/23, можливо розглянути лише за наявності судового рішення, тому для виплати недоотриманої пенсії підстав немає».
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області у непризначені та невиплаті недоотриманої померлим чоловіком пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд виходив з того, що звернення Позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за відповідними виплатами здійснено поза межами шести місяців після смерті пенсіонера (чоловіка позивачки), тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виплати суми пенсії померлого чоловіка, що була нарахована на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 року по справі № 420/14987/23, але залишилася неодержаною у зв'язку з його смертю.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера унормований статтею 52 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст положень частини 3 статті 52 Закону № 1058-IV також узгоджується зі змістом статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином, Закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді, зокрема, пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, для яких останні спільно з їх отримувачем є доходом сім'ї.
У разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Цей висновок стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізували своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною 1 статті 52 Закону № 1058-IV та частиною 1 статті 61 Закону № 2262-XII, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду України не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина 2 статті 52 Закону № 1058-IV), проте не отримали таку виплату й оскаржують прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 04.12.2024 року по справі № 120/8398/24, від 11.04.2024 року по справі № 160/26335/23, від 06.04.2022 року по справі № 200/10136/20, від 30.01.2020 року по справі № 200/10269/19-а.
Отже, зміст наведеного дає підстави для висновку, що законодавець передбачив випадок, за якого особа може звернутись до пенсійного органу у позасудовому порядку в межах адміністративної процедури за виплатою нарахованих, але невиплачених сум пенсії, за умови, якщо така особа звернулась не пізніше шести місяців з дня смерті пенсіонера. Тобто, невиплачені суми пенсії не повинні бути включені до складу спадщини. В протилежному випадку невиплачені суми пенсії будуть успадковані та матимуть іншу правову природу.
Іншого випадку стосуються висновки Великої Палати Верховного Суду (справа № 286/3516/16-ц). Так, у зазначеній справі Позивач звертався за захистом саме спадкових прав на недоотримані спадкодавцем за життя пенсійні виплати. Суди встановили, що до складу спадкового майна входила доплата до пенсії померлого у сумі 14 979, 52 грн., спадкоємцем якого є його дружина. Позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті чоловіка та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на доплату до пенсії у сумі 14 979, 52 грн., яка була нарахована, але не виплачена померлому, Позивач набув право на отримання нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії. Суд дійшов висновку, що такий спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду і у постанові від 03.04.2019 року по справі №808/1346/18, виходячи з того, що на дату смерті батька Позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії Відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності Відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до судових рішень. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори, предметом яких є майнова вимога Позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09.10.2019 року по справі № 355/323/17, де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка, вказав, що аналіз статей 1218 1219 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судових рішень, Позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26.06.2019 року по справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержаних за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.04.2022 року по справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30.11.2022 року по справі № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Вказані правові позиції сформовані за обставин, коли спадкоємцями прийнято спадщину (недоодержані суми пенсії), а спори вирішено у порядку цивільного судочинства.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону № 1058-IV та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 року по справі № 428/6685/19, від 30.01.2024 року по справі № 420/8604/21.
Відтак, тільки у змагальному судовому процесі, суд відповідної юрисдикції має можливість, зокрема, встановити, необхідні для вирішення спору щодо виплати недоотриманої за життя суми пенсії, фактичні обставини.
Тобто, майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: перерахованої пенсії є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер та є визначальним у цьому спорі та є підставою для звернення заявника до суду з вимогою про встановлення підстав для стягнення даної виплати на його користь.
Отже, виник спір про цивільне право, предметом якого є майнова вимога Позивача визнати за ним в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти, у даній справі спір за своєю суттю стосується отримання Позивачем недоотриманої доплати до пенсії в рамках спадкової справи, такий спір має приватно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта.
Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, то підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сам по собі факт участі у спорі органу державної влади, органу місцевого самоврядування не дає підстав оспорювати спір з публічно - правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулося особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Позивача до пенсійного органу фактично направлені на поновлення порушеного Відповідачем права Позивача на включення до складу спадщини та отримання грошових коштів, набутих у порядку спадкування, а тому цей позов поданий на поновлення прав Позивача у сфері цивільних правовідносин.
Колегія суддів наголошує, що Відповідач, хоч і є суб'єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно Позивачки публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції Відповідач виконував щодо померлої чоловіка Позивача.
Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога Позивача, як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів належних спадкодавцеві. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Зважаючи на те, що у цій справі спір виник відносно набуття Позивачем права на пенсійні кошти, що входять до складу спадщини, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, оскільки цей спір виник про право цивільне, предметом якого є майнова вимога Позивача про визнання за ним в порядку спадкування права власності на майно - грошові кошти.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах також викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2024 року по справі № 160/10395/23 та від 31.01.2025 року по справі № 360/1008/24, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи правові висновки Верховного Суду, а також суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб'єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України в порядку цивільного судочинства.
Згідно п.1 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У відповідності до вимог ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 319 КАС України передбачено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
Частиною 3 ст. 319 КАС України встановлено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 238, 239, 292, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Родіонова Артема Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити Позивачу, що протягом десяти днів з дня отримання повного тексту даної постанови він має право звернутись до П'ятого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією для розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька