Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/11760/25
Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/768/25
27 листопада 2025 рокумісто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 листопада 2025 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення,
Оскаржуваною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/, оскільки: (1) реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити щодо його вчинення; (2) внесення до ЄРДР відомостей про ймовірне вчинення злочинів в умовах, коли така інформація не може бути відповідним чином перевірена, не відповідає завданням кримінального законодавства та кримінального провадження; (3) у заяві не має відомостей про обставини, які б вказували на вчинення злочину, щодо яких у ній йдеться (а. с. 21, 23-25).
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою зобов'язати НАБУ внести відомості про всі злочини, викладені в його заявах, в т. ч. зобов'язати окремо внести відомості за підслідністю ДБР, СБУ, органів прокуратури та передати матеріали проваджень до цих органів. Зазначає, що: (1) суд надав неправильне тлумачення ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України /далі - КПК/, так як слідчий суддя зобов'язаний перевірити факт подання заяви та не вправі оцінювати «достатність доказів»; (3) суд не врахував, що заяви містили різні склади злочинів, підслідні різним органам; (4) НАБУ було зобов'язане внести відомості до ЄРДР про кожний злочин окремо (а. с. 28-30).
Заявник і прокурор, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не прибули. Від заявника до початку судового засідання надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Підстави для відкладення судового засідання відсутні.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх безпідставними із огляду на те, що за змістом ст. 214 КПК реєстрації в ЄРДР підлягають із подальшим здійсненням досудового розслідування не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг із ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК).
Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, котрі можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298).
Тобто згідно з вимогами ч. 1 ст. 214 КПК до ЄРДР вносяться відомості про вчинення кримінального правопорушення лише за наявності інформації про існування обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (реальність конкретної події: часу, місця, способу та інших фактів), а не будь-яких даних, повідомлених заявником. Аналогічний підхід щодо застосування відповідної норми було наведено Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України 01.07.2013 у висновку щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства, згідно з яким положення ч. 1 ст. 214 КПК зобов'язують слідчого внести до ЄРДР і розпочати розслідування тільки за заявою або повідомленням, які містять ознаки кримінального правопорушення, а не будь-які інші.
Водночас, якщо обставини, зазначені в заяві про вчинення кримінального правопорушення, не містять відомостей про вчинення будь-яких дій чи бездіяльності, які можна хоча б попередньо кваліфікувати як кримінальне правопорушення, інформація щодо них не має вноситися до ЄРДР і досудове розслідування стосовно таких подій не повинно проводитися. Зазначений підхід відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18. Й оцінюючи обставини, вказані в заяві, слідчий, дізнавач або прокурор має враховувати положення Кримінального кодексу України /далі - КК/, які визначають, що вважається кримінальним правопорушенням.
Поруч із зазначеним, із введенням у дію у 2012 році нового КПК інститут дослідчої перевірки та стадію порушення кримінальної справи було скасовано, у зв'язку з чим досудове розслідування згідно з нормами чинного кримінального процесуального закону розпочинається не з винесення постанови про порушення кримінальної справи чи проведення сукупності дослідчих дій у вигляді дослідчої перевірки, а з внесення до бази даних (ЄРДР) відомостей, що містять ознаки кримінального правопорушення. Й відповідні відомості вносяться лише тоді, коли у заяві наведені не будь-які обставини, а лише ті, у яких містяться відомості, згідно з якими певні дії чи бездіяльність можна хоча б попередньо кваліфікувати як кримінальне правопорушення.
Отже, при вирішенні справи за скаргою ОСОБА_6 слідчим суддею надано правильне тлумачення змісту ст. 214 КПК.
Застосовуючи наведений підхід до обставин цього судового провадження, колегія суддів ураховує, що 10.11.2025 ОСОБА_6 звернувся до уповноважених осіб НАБУ із заявою про вчинення військовими посадовими особами різних військових частин, армійським корпусом, генеральним штабом та посадовими особами Збройних Сил України у злочинній змові з посадовими особами ДБР та СБУ кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 111, 364 КК. Свою заяву ОСОБА_6 мотивував тим, що злочин було вчинено шляхом надання йому відмови Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військово-клінічний госпіталь» у проходженні ВЛК і визначенні ступеню його придатності до служби, що порушує вимоги уставних наказів Міністерства оборони України та інших нормативно-правових актів та законів України (а. с. 47-49).
14.11.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою (а. с. 1-3).
17.11.2025 до суду першої інстанції надійшли письмові заперечення особи, уповноваженої діяти від імені НАБУ, у яких висловлено прохання відмовити у задоволенні скарги, оскільки не наведено достатніх об'єктивних даних і конкретних фактів, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ (а. с. 7-8).
Із наведеного вбачається, що обставини, викладені у заяві, свідчать про незгоду ОСОБА_6 з наданою йому відмовою Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військово-клінічний госпіталь» пройти медичний огляд. Однак зазначене не вказує на наявність об'єктивних даних, які хоча б попередньо свідчили про ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення, а вказує на незгоду з тим, що йому було відмовлено у проходженні ВЛК. Проте оскарження рішень, дій та бездіяльності військово-медичних клінічних центрів може здійснюватися в іншому порядку, а не шляхом ініціювання кримінального провадження за відсутності даних про злочин.
Таким чином, оскаржувану ухвалу постановлено з дотриманням норм кримінального процесуального закону, й неповноти судового розгляду чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність не встановлено.
Із огляду на наведене в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 115, 303, 304, 369, 370, 375, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19 листопада 2025 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:ОСОБА_2
Судді:ОСОБА_3
ОСОБА_4