Провадження № 11-сс/821/544/25 Справа № 711/10586/25 Категорія: ст.183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
26 листопада 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси 10.11.2025, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Цвіткове
Городищенського району Черкаської області, громадянина України, з професійно -
технічною освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, працюючого
помічником машиніста електровоза ВП «Локомотивне депо ім. Т. Шевченка», раніше не
судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні
кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, тобто до 06.01.2026 включно, без визначення розміру застави,
зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06.01.2026 включно, без визначення розміру застави. Строк тримання під вартою обрахований з моменту затримання 08.11.2025.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованості повідомленої підозри, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, даних про особу підозрюваного та у відповідності до ч.4 ст.183 КПК України не визначав розмір застави, оскільки підозрюваному повідомлено про підозру щодо злочину, внаслідок якого загинула людина.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням слідчого судді, вважаючи, що ухвала постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову про обрання відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби.
Мотивуючи апеляційну скаргу захисник вказав на те, що слідчий суддя при розгляді клопотання належним чином не надав оцінку та не перевірив обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_7 , оскільки вказані у клопотанні докази ніяким чином не підтверджують вини останнього у вчиненні ДТП, зокрема, протокол місця огляду ДТП від 08.11.2025, схема до нього та дані протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 08.11.2025.
Крім того, на думку захисника, наведені у клопотанні ризики органом досудового розслідування не підтверджені жодним доказом, є формальними, надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а слідчим суддею зазначені ризики належним чином не перевірені. Враховуючи стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, дружини, неповнолітньої дитини (тобто міцність соціальних зав'язків), постійне місце роботи, догляд за батьками похилого віку, які хворіють та потребують постійного догляду зі сторони сина - підозрюваного у справі, відсутні підстави стверджувати про наявність ризику переховування ОСОБА_7 від правосуддя. Також відсутні підстави передбачати незаконний вплив на свідків, оскільки свідок у справі допитаний, що підтверджується даними протоколу допиту.
Адвокат зазначає, що органом досудового розслідування не доведено та необґрунтовано, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризиків.
Захисник вважає, що до підозрюваного цілком можливим було б застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання без порушення норм КПК України. При цьому, тримання під вартою із застосуванням застави є надто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та судовою практикою України.
Заслухавши доповідь судді, думку підозрюваного, його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст.178 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Крім того, згідно з п.4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Пунктами 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, констатовано обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025250000000733 від 08.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
08.11.2025 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 09.11.2025 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Доказами, що свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчиненого кримінального правопорушення, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: даними протоколу огляду місця події від 08.11.2025, в ході якого зафіксовано слідову інформацію, обстановку на місці події; протоколом затримання ОСОБА_7 ; показаннями свідка ОСОБА_10 ; протоколом отримання зразків для експертизи від 08.11.2025; тестуванням на алкотестері, що підтверджує алкогольне сп'яніння від. 08.11.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованості повідомленої підозри, ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та врахував дані про особу підозрюваного, який має родину (дружину, неповнолітню дитину, батьків літнього віку), постійне місце проживання та роботи. При цьому, з урахуванням приписів ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя не визначив розмір застави, оскільки підозрюваному повідомлено про підозру щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З такими висновками слідчого судді повністю погоджується й апеляційний суд.
Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років позбавлення волі.
Крім того, зважаючи на положення п.4 ч.2 ст.183 КПК України, те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, з огляду на наявність матеріалів клопотання про доведеність ризиків, за ч.1 ст.177 КПК України, наведених стороною обвинувачення апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, суд апеляційної інстанції повністю підтримує висновок слідчого судді, що відповідно до ст.75 КК України, у разі засудження підозрюваного за ч.3 ст.286-1 КК України до нього не може бути застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, тому ймовірність з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, існує ризик переховування від органу досудового розслідування та суду. Вказаний висновок узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
На противагу доводам апеляційної скарги захисника підозрюваного щодо недоведеності та необґрунтованості ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, апеляційний суд зауважує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігав ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, і встановленим в судовому засіданні. Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у даному кримінальному провадженні, а доводи апеляційної скарги не нівелюють та не покривають існуючі ризики у кримінальному провадженні, оскільки не надають впевненості та гарантій у належній процесуальній поведінці останнього, зважаючи на тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , зокрема, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, яке спричинило загибель потерпілого.
Важливим є також наявний суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні, який полягає у в охороні та недоторканості життя людини, що переважає повагу до особистої свободи особи, підозрюваного у даному злочині.
Слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків та обґрунтовано підстави відмови у визначенні домашнього арешту, що вбачається із змісту оскаржуваної ухвали та спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Не можуть бути прийняті до уваги твердження адвоката, що свідок у кримінальному провадженні допитаний, тому ризик незаконного впливу на нього відсутній. З цього приводу апеляційний суд зауважує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від учасників процесу під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Крім того, захисник підозрюваного в апеляційній скарзі наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри. Однак на стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України"), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.
На теперішній час досудове розслідування триває, відтак обставини кримінального правопорушення мають встановлюватись та конкретизуватись в подальшому, а наявні докази оцінюватись у сукупності з іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування як стороною обвинувачення, так і підозрюваним та стороною захисту.
З оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що під час судового розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 слідчим суддею дана аргументована оцінка, з посиланням на норми КПК України та сталі, з цього питання, висновкам ЄСПЛ, доводам підозрюваного та його захисника щодо необґрунтованості підозри.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого також взято до уваги дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та роботи, також він добре характеризується за місцем роботи та проживання, однак всі ці обставини на користь підозрюваного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, його тяжкості, інтересів суспільства, необхідності запобігання наведеним та встановленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, не нівелюють потреби даного кримінального провадження у забезпеченні встановлених ризиків та виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи підозрюваного.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею заслухані пояснення прокурора, слідчого, захисника та підозрюваного для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, відтак доводи апеляційної скарги захисника зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п.2 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право або залишити без змін, або скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, тому ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 199, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06.01.2026 включно, без визначення розміру застави, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді