27 листопада 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/7291/25
Провадження № 22-ц/4815/1093/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Акцент-Банк" адвоката Омельченка Є.В. на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року, ухваленого в складі судді Левчука О.В., повний текст якого складено 20.05.2025 року, у справі № 569/7291/25,
В квітні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 25 березня 2024 року між сторонами був укладений кредитний договір № ABH0CT155101711348320446 в електронному вигляді, згідно якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 6 600, 00 грн строком на 12 місяців зі сплатою процентів у розмірі 85.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Вказує, що ОСОБА_1 зобов'язання за договором кредиту належним чином не виконав, тому станом на 25 березня 2025 року його заборгованість перед позивачем склала 11 078, 84 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6 600 грн, заборгованість за процентами - 3 503,75 грн, заборгованість за пенею - 975,09 грн.
Просило стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 11 078,84 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 11 078, 84 грн задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101711348320446 від 25.03.2024 у розмірі 10 103, 75 грн, яка складається з: 6 600, 00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 3 503, 75 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Задовільняючи позов частково, суд зробив висновок, що обов'язок відповідача по поверненню кредиту та нарахованих відсотків за його користування знайшов своє підтвердження у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 10 103, 75 грн.
У задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені відмовив, оскільки під час воєнного стану, згідно п.18 Перехідних положень ЦК України, пеня не нараховується.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ "Акцент-Банк" адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Цивільний кодекс України у врегулюванні питання стягнення пені є загальною нормою законодавства, тому не підлягає застосуванню. Спеціальною ж нормою є Закон України "Про споживче кредитування".
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
АТ «Акцент-Банк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом і процентами, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Встановлено, що 25 березня 2024 року відповідач, будучи клієнтом банку, уклав з позивачем кредитний договір № ABH0CT155101711348320446, щодо надання останньому кредиту в розмірі 6 600, 00 грн строком на 12 місяців (до 24.03.2025) зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно з п. 12 Запевнення Клієнта до Договору надання банківських послуг, відповідач визнав, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Всі основні умови кредитування доведені до відповідача, про що свідчить його електронний цифровий підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка».
Згідно до п. 6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 85,00 річних.
Відповідно до п. 12 Заяви про надання послуги «Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 ідсотків суми простроченого платежу.
АТ «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі 6 600,00 грн., відповідно до умов договору.
При цьому, як вбачається із виписки по кредиту станом на 11.04.2025 за період з 25.03.2024 по 10.04.2025 відповідач користувався наданими кредитними коштами та не погашав заборгованість.
У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 11.04.2025 утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 11 078, 84 грн, яка складається з: - 6 600, 00 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); - 3 503, 75 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, - 975, 09 грн. - загальний залишок заборгованості за пенею.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов'язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Убачається, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення нарахованої позивачем пені в сумі 975, 09 грн з огляду на наступне.
Відповідно до статті 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Оскільки пеня за кредитним договором нарахована за період з 26 квітня 2024 року по 11 квітня 2025 року відповідно до розрахунку заборгованості, то відповідач звільняється від обов'язку її сплати на користь АТ «Акцент-Банк».
З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Акцент-Банк" адвоката Омельченка Є.В. залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2025 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 27 листопада 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Боймиструк С.В.
Шимків С.С.