Справа № 553/1627/25 Номер провадження 11-кп/814/1823/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора потерпілої обвинуваченого ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 січня 2025 року за №12025175460000007, за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Подільського районного суду м. Полтава від 02 вересня 2025 року,
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим і засуджено за:
ст.126-1 КК України - на 2 роки обмеження волі;
ст.390-1 КК України - на 1 рік обмеження волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Згідно зі ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_8 : періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
За вироком місцевого суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 червня 2024 року приблизно о 13 годині 20 хвилин, 28 червня 2024 року о 21 годині, 11 січня 2025 року приблизно о 18 годині та 19 годині 11 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , систематично й умисно здійснював психологічне домашнє насильство щодо своєї сестри ОСОБА_7 , що призвело до її психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя.
Окрім того, ОСОБА_8 учинив невиконання обмежувального припису, встановленого щодо нього на строк 6 місяців на підставі рішення Ленінського районного суду м. Полтава від 09 вересня 2024 року, а саме в порушення встановлених цим обмежувальним приписом заборон:
11 січня 2025 року приблизно о 15 годині 20 хвилин - підійшов до будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де в той час знаходилась ОСОБА_7 , намагався контактувати з нею, голосно кричав, погрожував розбити вікно будинку, провокував словесну сварку;
11 січня 2025 року приблизно о 18 годині та 19 годині 11 хвилин прийшов до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , та намагався контактувати з нею, провокував словесну сварку з ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок Подільського районного суду м. Полтава від 02 вересня 2025 року в частині визначених умов звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням та ухвалити новий вирок, яким: зобов'язати ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу), виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою: «Подолання домашнього насильства»; встановити щодо ОСОБА_8 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України з покладенням на ОСОБА_8 обов'язку проходження програми для кривдників. Свої вимоги мотивує тим, що, з урахуванням характеру протиправної поведінки обвинуваченого та конкретних обставин кримінального провадження, суд першої інстанції під час звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням безпідставно обмежився покладенням на нього лише наведених у вироку обов'язків і не застосував щодо обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.2 ст.76, п.5 ч.1 ст.91-1 КК України (обов'язок проходження програми для кривдників), п.4 ч.3 ст.76 КК України (обов'язок виконувати заходи, визначені пробаційною програмою: «Подолання домашнього насильства»).
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку прокурора, потерпілої та обвинуваченого про задоволення апеляційної скарги, вивчила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушення та правильності кваліфікації його дій за: ст.126-1 КК України - домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою він перебуває в сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, розладів здоров'я та погіршення якості життя потерпілої особи; ст.390-1 КК України - умисного невиконання обмежувального припису.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції розглянуто в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про те, що, з урахуванням характеру протиправної поведінки обвинуваченого та конкретних обставин кримінального провадження, місцевий суд безпідставно не застосував щодо ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч.2 ст.76, п.5 ч.1 ст.91-1, п.4 ч.3 ст.76 КК України, є обґрунтованими.
На підставі п.3 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.
Характер обов'язків, передбачених ст.76 КК України, які можуть бути покладені на особу судом, впливає на обсяг умов звільнення від відбування покарання з випробуванням та має суттєвий вплив на порядок контролю за засудженими. Визначені у ст.76 КК України обов'язки, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, є умовами звільнення особи від відбування покарання, невиконання яких тягне за собою припинення випробування.
Покладення апеляційним судом на обвинуваченого обов'язків, які підлягають виконанню під час іспитового строку та безпідставно не були застосовані місцевим судом, охоплюється випадком, передбаченим ч.1 ст.420, ч.1 ст.421 КПК України, який у розумінні процесуальних норм погіршує правове становище обвинуваченого, а тому, враховуючи системний аналіз ст.ст.408, 420 та 421 КПК України, таке судове рішення апеляційного суду повинно ухвалюватись у формі вироку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яким відповідно до п.1 ч.1 ст.413 КПК України визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 КК України в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені ст.91-1 КК України.
На осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 3) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); 4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; 5) пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб; 6) дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля.
Частиною 1 ст.91-1 КК України передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Обмежувальні заходи, передбачені ст.91-1 КК України, виступають додатковим механізмом захисту потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 на протязі тривалого періоду часу, а саме з 15 червня 2024 року до 11 січня 2025 року вчиняв домашнє насильство щодо своєї сестри ОСОБА_7 , незважаючи, в тому числі на встановлений за рішенням суду щодо нього обмежувальний припис, завдаючи шкоду її здоров'ю, яке відповідно до ст.3 Конституції України є однією з найвищих соціальних цінностей та особливим об'єктом кримінально-правової охорони. Указані вище кримінально протиправні дії обвинуваченого призвели до психологічних страждань потерпілої, розладів її здоров'я та погіршення якості її життя, а також супроводжувалися погрозами пошкодженням її майна (розбити вікна в будинку).
У п. «а» ст.1 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами однією з головних цілей цього міжнародного нормативно-правового акта визначено захист жінок від усіх форм насильства, кримінальне переслідування та ліквідація насильства щодо жінок.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» зазначив, що національні органи влади повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити права потерпілих від домашнього насильства з метою запобігання та припинення «неодноразового» насильства, так само погроз застосування насильства.
Також суд першої інстанції не дав відповідної оцінки тому, що ОСОБА_8 притягувався до адміністративної відповідальності не тільки за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а й за ст.173 КУпАП (дрібне хуліганство) (а.п.75), не працює, суспільно корисною працею не займається, зловживає алкгольними напоями.
Місцевий суд не врахував зазначених вище конкретних обставин, характеру й тривалості вчинення ОСОБА_10 домашнього насильства, інтересів потерпілої - його сестри, всіх даних про особу обвинуваченого, відсутності обставин, які би пом'якшували захід примусу, та, як наслідок, безпідставно не встановив необхідність із метою зміни поведінки обвинуваченого застосути до нього відповідні психологічні методи, передбачені ч.2 ст.76, п.5 ч.1 ст.91-1 КК України (проходження програми для кривдників), п.4 ч.3 ст.76 КК України (виконання заходів, визначених пробаційною програмою: «Подоланя домашнього насильства»), у зв'язку з чим, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи зазначені вище дані та обставини в їх сукупності, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, межі апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний вирок у частині покладених у порядку ст.76 КК України на ОСОБА_8 обов'язків належить скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок, яким, окрім обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.3 ч.3 ст.76 КК України, застосувати щодо нього обов'язки, визначені в п.4 ч.3 ст.76 КК України (виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою: «Подолання домашнього насильства»), ч.2 ст.76, п.5 ч.1 ст.91-1 КК України (направити його для проходження програми для кривдників на строк 1 місяць).
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Подільського районного суду м. Полтава від 02 вересня 2025 року в частині покладених у порядку ст.76 КК України на ОСОБА_8 обов'язків скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким:
покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.п.3, 4 ч.3 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою: «Подолання домашнього насильства»;
на підставі ч.2 ст.76 КК України встановити щодо ОСОБА_8 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України - направити його для проходження програми для кривдників.
В іншій частині вирок місцевого суду залишити без зміни.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4