Справа № 525/1252/24 Номер провадження 22-ц/814/2774/25Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
17 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя : Триголов В.М.,
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,
секретар:Горбун К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Кузь Олександра Миколайовича на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "АФ "КОМАГРО" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року представник позивача адвокат Кузь Олександр Миколайович в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ПП "АФ "КОМАГРО" з вимогами:
1) розірвати договір оренди б/н земельної ділянки укладеного 31 березня 2016 року між Приватним підприємством "АФ "КОМАГРО (код ЄДРПОУ 03772186) в особі директора Джуганя Олександра та померлою ОСОБА_2 , площею 4,4202 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Полтавська область Миргородський район Великобагачанської міської ради, про що у державному реєстрі речового права вчинено запис № 14958454, з внесеними змінами до договору від 04 лютого 2019 року,
2) припинити право оренди за Приватним підприємством "АФ "КОМАГРО" (код ЄДРПОУ 03772186) площею 4,4202 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Полтавська область Миргородський район Великобагачанської міської ради,
3) стягнути з Приватного підприємства "АФ "КОМАГРО" (код ЄДРПОУ 03772186) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі яка складає 29915,27 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 26.12.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений спадковий договір, за яким ОСОБА_1 , зобов'язувалася виконувати передбачені розпорядження ОСОБА_2 , і вразі її смерті, набуває права власності на майно, що є особистою власністю відчужувача, а саме: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4202 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156, місце розташування: Полтавська область Миргородський район (колишній Великобагачанський район) Великобагачанської міської ради (колишньої Степанівської сільської ради) , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 947330253202. 10 червня 2016 року між Приватним підприємством "Комунар" (ЄДРПОУ 03772186) в особі директора Джуганя Олександра Васильовича та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки б/н площею 4,4202 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Полтавська область Миргородський район Великобагачанської міської ради. 04.02.2019 між вказаними особами укладено угоду про зміну умов договору оренди землі від 31.03.2016 року, а саме внесено зміни до строків дії договору оренди, який укладено на 49 років, починаючи з дня набрання чинності цим договором Відповідно до п 4.1 умов Договору, який укладений на 49 років, розмір орендної плати встановлено у формі та у розмірі 27200,00 грн., виплачується один раз на рік до 30 грудня, що в еквіваленті складає 22,54% від нормативної грошової оцінки землі, яка на дату складання договору оренди земельної ділянки становила 120655,27 грн. Обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди, здійснюється без урахування коефіцієнту індексації. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Позивач вважає, що нарахування орендної плати за період 2023 рік здійснювалося без урахування індексів індексації. Орендодавець не доотримав плату за оренду земельної ділянки за 2023 рік на загальну суму коштів що складає 29915 грн. 27 коп. Також підприємством істотно порушено договір, а саме не сплачувалася орендна плата з 2010 по 2024 роки, що згідно із частиною другою статті 651 ЦК України є підставою для розірвання за рішенням суду, тому позивач й звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АФ "КОМАГРО" про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості, задоволено частково.
Стягнуто з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АФ "КОМАГРО", заборгованість з орендної плати за 2023 рік за договором оренди землі від 31.03.2016 року за № б/н в сумі 27200,00 (двадцять сім тисяч двісті гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АФ "КОМАГРО", судові витрати в сумі 969,00 (дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 00 копійок).
В апеляційному порядку рішення оскаржив позивач ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено , що позивач чітко вказав на чотири випадки несплати або несвоєчасної сплати орендної плати (2016, 2019, 2022, 2023), що підтверджується видатковими касовими ордерами та розрахунком заборгованості . Суд не дослідив, як ці порушення відповідають критеріям систематичності, визначеним у пункті «д» частини 1 статті 141 ЗК України та постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, яка встановлює, що два та більше випадки несплати є підставою для розірвання договору.
Окрім того, відповідач не надав документів, які б підтверджували повну сплату орендної плати за 2016, 2019, 2022 роки чи своєчасну сплату за 2022 рік (сплачено у 2023 році). Суд не перевірив, чи виконав відповідач тягар доказування відповідно до статті 81 ЦПК України, і не оцінив відсутність таких доказів як підтвердження позиції позивача.
Апелянт посилається на те , що в позовній заяві та додаткових поясненнях наголошував, що орендна плата за 2023 рік мала бути проіндексована до 29 915,27 грн з урахуванням оновленої нормативної грошової оцінки (132 720,80 грн, витяг № НВ 9947232482024). Суд не дослідив відповідність пункту 4.1 договору (відмова від індексації) вимогам статті 21 Закону України «Про оренду землі» та не перевірив, чи не суперечить це положення законодавству, враховуючи оновлення нормативної грошової оцінки у 2018 році (Наказ Мінагрополітики № 552 від 16.11.2018). Також зауважує, що суд не дослідив, чи були ці платежі погоджені сторонами як зміна умов договору або зараховані у рахунок інших періодів , посилаючись на постанову Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/1163/17 зазначає, що перевищення платежів не змінює умов договору без прямої згоди сторін. Суд не перевірив, чи повідомляв відповідач орендодавця про намір зарахувати переплати, і не оцінив їх вплив на заборгованість за інші роки.
Зважаючи на викладене просить скасувати рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року та постановити нове , про задовлення позовних вимог в повному обсязі.
Від ПП АФ «Комагро» надійшов відзив на апеляційну скаргу , згідно якого відповідач вказує, що апеляційна скарга не містить нових або обґрунтованих доводів, які могли б поставити під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відтак воно підягає залишенню без змін.
Судом встановлено, що відповідно до УГОДИ про зміну умов договору оренди землі від 31 березня 2016 року, яка була укладена 04 лютого 2019 року між орендодавцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством "КОМУНАР" в особі директора Джуганя Олександра Васильовича, дійшли згоди щодо зміни умов Договору оренди землі від 31 березня 2016 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Березою Дарією Василівною Хорольського районного нотаріального округу Полтавської області 10.06.2019 за № 14958454.
Відповідно до даної Угоди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,4202 гектарів, у тому числі рілля, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156, місце розташування: Степанівська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області.
Відповідно до п. 3.1 даної Угоди, договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років, починаючи із дня набрання чинності цим договором (з моменту державної реєстрації права оренди в порядку, передбаченому законодавством).
Відповідно до п. 4.1 даної Угоди, орендна плата за користування земельною ділянкою за погодженням сторін з 01 січня 2019 року складає 27200,00 гривень за один повний рік користування земельною ділянкою. Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди здійснюється без коефіцієнтів індексації.
Відповідно до п. 4.2 даної Угоди, орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується шляхом видачі готівкових коштів через касу Орендаря або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначеним в даному договорі, або поштовим переказом. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися в натуральній формі, що має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.
26 грудня 2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно спадкового договору серія НОВ № 541774, посвідченого приватним нотаріусом Великобагачанського районного округу Скляровою А.В., зареєстрованому в реєстрі за № 623, відчужила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4202 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156, місце розташування: Полтавська область, Великобагачанський район, Степанівська сільська рада, реєстраційний номер нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 947330253202, за умови, що ОСОБА_1 зобов'язується виконувати передбачені в спадковому договорі розпорядження ОСОБА_2 , і в разі її смерті, набуває право власності на майно, що є особистою власністю відчужувача.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 26.12.2019 приватним нотаріусом Великобагачанського районного округу Скляровою А.В. зареєстровано обтяження на земельну ділянку площею 4,4202 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Полтавська область, Великобагачанський район, Степанівська сільська рада, номер запису обтяження: 34883451, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, обтяжувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідно до довіреності серія ННЕ № 990855 від 27.08.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Великобагачанського районного округу Скляровою А.В., зареєстрованому в реєстрі за № 425, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уповноважила ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діяти від її імені в її інтересах з питань: укладення та виконання договорів оренди щодо земельної ділянки площею 4,4202 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:0156, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Полтавська область, Великобагачанський район, Степанівська сільська рада, зокрема, отримання доходу, прибутку, як в грошовому так і в натуральному вигляді.
Згідно умов Договору оренди землі, ОСОБА_2 нараховувалася та виплачувалася орендна плата, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи накладними, видатковими касовими ордерами, відомостями на виплату орендної плати за землю за 2017-2019 роки .
ІНФОРМАЦІЯ_4 орендодавець ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 21.06.2023, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відмовляючи в позові про розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем істотного та систематичного порушення відповідачем умов договору та наявність винної поведінки орендаря.
Оцінюючи правильність такого висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Відповідно до статей 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України.
За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161- ХІV (далі - Закон № 161- ХІV, в редакції, чинній на момент укладання договору оренди) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону № 161- ХІV).
Статтею 93 ЗК України та статтею 1 Закону № 161- ХІV визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 13 Закону № 161- ХІV договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Суд першої інстанції правильно вважав, що набувши право власності на земельну ділянку, передану в оренду ПП «КОМУНАР» за договором оренди землі від 31 березня 2016 року, ОСОБА_2 набула, відповідно, й усі права та обов'язки орендодавця за цим договором, зокрема право на отримання орендної плати.
Так, відповідно до статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 21 Закону № 161- ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Отже, розмір та умови оплати, указані в договорі, не можуть суперечити чинному на час укладення законодавству.
У статті 15 Закону № 161- ХІV визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
В силу вимог статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 32 Закону № 161- ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 24 Закону № 161- ХІV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно із пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Отже, за змістом статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Схожі висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17, провадження № 12-201гс18, та постанові Верховного Суду від 28 червня 2022 року у справі № 551/542/20, провадження № 61-16493св21.
Відповідно до частини 1 статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Частиною 3 статті 148-1 ЗК України передбачено, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов'язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як визначено частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
В силу статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
У постанові від 27 липня 2022 року у справі № 274/3707/20 Верховний Суд зазначив: «Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов'язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором. На виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов'язків за договором оренди. Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.
Отже, саме на позивача як нового орендодавця покладено обов'язок доведення до відповідача як орендаря інформації про перехід права власності із зазначенням: кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки; прізвища, ім'я, по батькові нового власника; місця проживання нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі)».
Позивач у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження виконання нею вимог статті 148-1 ЗК України та у передбачений нормами закону спосіб щодо повідомлення орендаря земельної ділянки про отримання нею цієї земельної ділянки у власність, а також про повідомлення відомостей, визначених частиною 3 статті 148-1 ЗК України як протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї, так і на день ухвалення рішення у справі. Тому, відповідно, ПП «АФ «Комагро» не був обізнаний, що у нього виник обов'язок щодо виплати ОСОБА_1 орендної плати, як новому власнику орендованої земельної ділянки.
Зокрема посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач неодноразово в усній формі повідомляв відповідача про зміну власника, про що пояснив в суді, не підтверджується доказами та не є належним підтвердженням виконання вимог статті 148-1 ЗК України, а тому відхиляються колегією суддів, оскільки висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
За такого невиплата позивачу орендної плати сталася не з вини відповідача, а через недбалу поведінку позивача, що не може бути підставою для розірвання договору оренди землі, тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди є обґрунтований.
Щодо вирішення судом першої інстанції вимог про стягнення заборгованості з орендної плати.
Відповідно положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).
Частиною третьоюстатті 1223 ЦК Українивизначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.
На виконання положеньстатті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов'язків за договором оренди.
Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-10491св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19 (провадження № 61-215св21).
Колегія суддів зауважує, що не зважаючи на неповідомлення позивачем відповідачу про набуття у власність земельної ділянки , ПП «АФ « Комагро» не позбавлено обов'язку з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2023 рік , зважаючи на те , що ОСОБА_1 прийняла її у спадок відповідно до норм чинного законодавства.
Суд відхиляє посилання скаржника щодо безпідставного неврахування наявності заборгованості у відповідача зі сплати орендної плати за 2016 , 2019 та 2022 роки, адже матеріали справи не містять відомостей про звернення ОСОБА_2 із вимогою до ПП «АФ « Комагро» про виплату заборгованості чи звернення спадкодавцем до суду із відповідними вимогами. Натомість, накладними видатковими касовими ордерами , відомостями на виплату орендної плати за землю за вказані роки підтверджується факт сплати за користування земельною ділянкою орендної плати за вищевказані роки.
Щодо необхідності на думку позивача індексації суми орендної плати за 2023 рік слід зауважити слідуюче. Так, відповідно до положень ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно матеріалів прави , договором укладеним між спадкодавцем та орендарем передбачено виплату орендної плати орендодавцю без індексації. Позивачем не надано доказів про зміну умов договору у відповідній частині , його оскарження чи визнання недійсним. Відповідно до частини 1 статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди щодо такої земельної ділянки. Відтак , до ОСОБА_1 за договором оренди земельної ділянки перейшло право на отримання орендної плати, на умовах визначених для попереднього власника - спадкодавця ОСОБА_2 .
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Кузь Олександра Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту
Головуючий суддя: В. М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов