Справа № 545/3333/24 Номер провадження 22-з/814/181/25 Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
17 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Триголов В.М.
судді: Дорош А.І., Лобов О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Продайвода Валерія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором № 200493097 від 01.04.2016 у розмірі 41974,13 грн ( з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат) та понесені судові витрати.
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 07 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Полтави від 07 січня 2025 року залишено без змін.
04 липня 2025 року Продайвода В.І. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Полтавського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» сплачені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.
Заява обґрунтована тим, що постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2025 року не було вирішено питання щодо компенсації витрат відповідача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, хоча відзив на апеляційну скаргу містив клопотання про стягнення витрат, а до відзиву були додані належні докази на підтвердження їх понесення та розміру.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України(надаліЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (ч.1, п.2 ч.2ст. 141 ЦПК України).
Як убачається з матеріалів справи, постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишено без задоволення, проте питання про стягнення витрат на правничу допомогу не вирішено.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1ст.270 ЦПК України).
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. (ч. 3,ст. 270 ЦПК України).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Продайвода В.І. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення 04 липня 2025 року, тобто з дотриманням строків визначених п.8 ст.141 ЦПК.
В обґрунтування заяви представником додано копії : - договору про надання (юридичних) адвокатських послуг № 17 від 07.03.2025; - акту про надання юридичних послуг від 04.07.2025; - розрахункової квитанції №2 від 07.03.2025; - детальний опис робіт.
Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Пунктом 9 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VIвстановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно достатті 19 Закону № 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
За змістомстатті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Від ТОВ «Діджи Фінанс» клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суду не надходило.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що дана справа не була складною та не вимагала великого обсягу робіт з боку адвоката, перебувала в провадженні суду не тривалий час.
Враховуючи викладене вище, виходячи з конкретних обставин справи суд вважає,що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн є обґрунтованим та співмірним , відтак креуючись принципом розумності, суд вважає, що заява Продайвода В.І. який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а отже з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 належить стягнути 3000 гривень на відшкодування понесених витрат на правничу (правову) допомогу у зв'язку із розглядом апеляційної скарги.
Керуючись статтями270,382,383 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Продайвода Валерія Ігоровича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 3000 ( три тисячі ) грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.М. Триголов
Судді: А.І. Дорош
О.А. Лобов