Справа № 619/798/15-ц Номер провадження 22-ц/814/4192/25Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
26 листопада 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
стягувач ОСОБА_1
представник стягувача - адвокат Хоміч А. А.
представник боржника - адвокат Яковлєва Л.І.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хоміч Артема Анатолійовича
на ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2025 року, постановлену суддею Мальцевим С. О., повний текст ухвали складений - 09 вересня 2025 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, зацікавлені особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сприндис Антон Сергійович, -
24.02.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Кулабухов О.В. звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області зі скаргою на рішення державного виконавця, в якій просив суд визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сприндиса А.С. про закінчення виконавчого провадження №15569694 від 02.02.2021 та зобов'язати старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сприндиса А.С. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №51569694 від 02.02.2021 (т.1 а.с. 1-3).
Скарга мотивована тим, що 11.02.2021 стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_1 отримала постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сприндиса А.С. про закінчення виконавчого провадження №51569694 від 02.02.2021. Оскаржувана постанова є неправомірною і такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступні підстави. Виконавчий лист №619/798/15 складається з двох частин: зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; зобов'язати ОСОБА_2 вселити ОСОБА_1 у житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Під час проведення виконавчих дій 01.02.2021 не виконувались виконавчі дії щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з надвірними будівлями, що підтверджується актом державного виконавця (рядок «про (стягнення) з»). Більше того ОСОБА_2 , незважаючи на те, що відповідно до рішення суду він зобов'язаний особисто вселити ОСОБА_1 і не чинити їй перешкоди, навіть не був присутній під час виконавчих дій (і як наслідок не брав в них участі, не виконав рішення суду). Представник ОСОБА_2 також не був присутній при проведенні виконавчих дій щодо вселення ОСОБА_1 безпосередньо до житлового будинку, не виконав рішення суду. Працівників поліції не з'явилися на виконавчі дії 01.02.2021. Державний виконавець Сприндис А.С. також не залучив спеціаліста з електронного приводу замків, що було необхідно для повного виконання рішення суду, відповідне клопотання заявлялося до 01.02.2021. ОСОБА_1 також не було надано електронного пульту від хвіртки, внаслідок чого вона не має фізичної можливості її відкрити, оскільки там електронний замок. Натомість, від воріт стягувачу надано лише пульт, проте, не надано доступу до електронного замка на воротах, а також на воротах від гаражу, не надано доступу до бойлерної, системи відеоспостереження. У житловому будинку була відключена сигналізація, стягувачу не було надано коду від сигналізації та тривожної кнопки (пульту від сигналізації), відповідні зміни у договір з охоронною організацією внесені не були. ОСОБА_1 також було відмовлено у наданні ключів від обох замків на вхідній двері (ключі надано тільки від одного замка), ключів від другого входу в будинок, ключа від другого замка від бойлерної, пульту від електронного замка на гаражі.
03.08.2021 до Дергачівського районного суду Харківської області надійшла уточнена скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кулабухова О.В., в якій просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сприндиса А.С. про закінчення виконавчого провадження №51569694 від 02.02.2021; зобов'язати склад виконавчої групи Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а саме заступника начальника Бєльського А.Ю., державного виконавця Манжак Б.С. здійснити виконавчі дії з примусового повного виконання рішення суду про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні та вселення ОСОБА_1 в житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 72-73).
Розпорядженням голови Верховного Суду від 16.03.2022 №10/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ, зокрема визначено, що справи підсудні Дергачівському районному суду Харківської області підлягають розгляду Котелевським районним судом Полтавської області.
З 22.11.2022 дана цивільна справа перебувала у провадженні Котелевського районного суду Полтавської області (т.1 а.с. 156).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кулабухова Олексія Володимировича на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, зацікавлені особи: ОСОБА_2 , старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сприндис Антон Сергійович - відмовлено (т.3 а.с. 87-94).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з досліджених доказів вбачається, що стягувачу ОСОБА_1 було забезпечено державним виконавцем безперешкодне входження у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживанні (перебування) шляхом в'їзду її автомобіля через ворота у двір житлового будинку, також вхід через вхідну калитку у двір, ключі від будинку, бойлерної, пульт від воріт та гаража передано, котельню відкрито, надано тимчасовий код від сигналізації 12 580, домоволодіння стягувач добровільно залишила після завершення виконавчих дій. Даних щодо подальшого перешкоджання боржником ОСОБА_2 проживанню (перебуванню) стягувача ОСОБА_1 у приміщенні, в яке її вселено, не надано. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що скарга на дії державного виконавця є безпідставною та у її задоволені слід відмовити.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Хоміч А.А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у справі вбачається очевидна правова та фактична підстава для визнання дій державного виконавця такими, що не відповідають вимогам законодавства щодо повного і належного виконання судового рішення, та постанови про закінчення виконавчого провадження - як незаконної, винесеної без врахування реального стану речей, без належного аналізу обставин та у порушення приписів Закону України «Про виконавче провадження», Конституції України, практики Верховного Суду та ЄСПЛ. Системний аналіз акту державного виконавця від 01.02.2021 та постанови від 02.02.2021 про закінчення виконавчого провадження №15569694 переконливо свідчить про те, що державний виконавець формально визнав вимоги виконавчого документа виконаними, однак реального і повного поновлення порушеного права скаржника на вселення та користування житловим будинком із надвірними будівлями досягнуто не було. Зміст акту і постанови не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки стягувачу не було передано усі ключі від вхідних дверей, воріт та надвірних споруд, не забезпечено доступу до бойлерної, гаража та інших технічних приміщень, відсутній контроль над охоронною сигналізацією, а доступ до території залишався під контролем сторонніх осіб, які діяли із сусідньої ділянки. Ці порушення унеможливлювали фактичне користування житловим об'єктом у повному обсязі, а отже , виконання судового рішення у розумінні закону. Разом із цим, суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження, обмежився поверхневим аналізом матеріалів, поданих виконавцем, і фактично відмовився від виконання свого обов'язку щодо всебічного, повного та безпосереднього дослідження доказів. Зокрема, залишилися без будь-якої оцінки відеоматеріали, надані апелянтом, які безпосередньо фіксують перебіг виконавчих дій та спростовують висновки виконавця. На цих відеозаписах чітко зафіксовані перешкоди, створені представником боржника та сторонніми особами; неповнота передачі ключів; відсутність технічних засобів управління воротами; відмова у доступі до низки приміщень. Вказані відеоматеріали, будучи наочними й об'єктивними доказами, мали суттєве значення для правильного вирішення справи, проте суд першої інстанції їх проігнорував, що є прямим порушенням принципів безпосередності та повноти дослідження доказів. Аналогічним чином суд першої інстанції залишив поза увагою і письмові докази, подані скаржником у межах клопотань від 06.06.2025, 20.06.2025 та 04.09.2025 через систему ЄСІТС, які містили детальні пояснення щодо неповного виконання рішення, зауваження до акту виконавця та конкретні обставини, що унеможливлювали реальне вселення. Ігнорування цих документів означає, що суд першої інстанції фактично позбавив скаржника можливості довести наявність грубих порушень у діях виконавця та допустив ухвалення рішення, заснованого на неповній та викривленій фактичній картині. Таким чином, замість належного контролю за виконанням судового рішення суд першої інстанції обмежився формальним констатуванням правомірності дій державного виконавця. Це призвело до ухвалення рішення, яке не лише суперечить дійсним обставинам справи, а й створює небезпечний прецедент легалізації формального підходу до виконання судових рішень, коли зовнішня видимість виконання підміняє реальне поновлення порушеного права. Таке порушення процесуальних норм та принципів цивільного судочинства є істотним і прямо впливає на правильність ухваленого рішення, що, у свою чергу, є беззаперечною підставою для його скасування апеляційним судом із ухваленням нового рішення за результатами повного й об'єктивного дослідження усіх доказів у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Яковлєва Л.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Хоміч А.А. просить її долучити до матеріалів справи.
У судове засідання апеляційного суду 26.11.2025 не з'явилися інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 23.10.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та засобами поштового зв'язку (т.3 а.с. 130-135), які були доставлені до електронних кабінетів та поштовим зв'язком. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 21.10.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 26.11.2025 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.11.2025 задоволено клопотання представника Дергачівського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Бєльського А.Ю. про проведення апеляційного розгляду справи у режиі відеоконференції. Представник Бєльський А.Ю. на відеоконференцію до апеляційного суду не прибув. Згідно ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що раніше суди розглядали скаргу ОСОБА_1 та відповідно із копії ухвали Харківського апеляційного суду від 18.02.2020 та копії постанови Верховного Суду від 03.07.2020 вбачається, що державний виконавець не перевірив можливості доступу ОСОБА_1 до території домоволодіння АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, а також доступу до самого будинку та відсутності перешкод для користування ним (т.1 а.с. 76-82).
Так, із копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.02.2021 вбачається, що у ВП №51569694 старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Спридисом А.С. за виконавчим листом №619/798/15, виданим 17.06.2016 Дергачівським районним судом Харківської області, вимоги виконавчого документу виконанні фактично та в повному обсязі та, керуючись п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», постановив вище вказане виконавче провадження щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні та вселити ОСОБА_1 у житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 - закінчити (т.1 а.с. 7-8).
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Із копії акту державного виконавця від 16.07.2020 вбачається, що боржнику ОСОБА_2 доведено зміст резолютивної частини рішення щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , що є належною процесуальною формою виконання зобов?язання утриматися від вчинення дій (т.1 а.с. 40).
Згідно до ч. 2 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Із копії акту державного виконавця від 01.02.2021 вбачається, що державним виконавцем забезпечено примусове вселення стягувача ОСОБА_1 до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме надано доступ до житлової будівлі, ключі від дверей, пульт управління від воріт. Вказані дії зафіксовано на відео (т.1 а.с. 11-13).
Із оглянутого відео у судовому засіданні вбачається, що стягувачу ОСОБА_1 передано пульт; ворота відчинені; вона заїхала на подвір?я власним авто, надано доступ до нежитлових приміщень та до будинку, відкрито двері та надано ключі в подальшому стягувачу.
Крім того, в акті державного виконавця зазначено: при виході державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачеві було надано доступ до житлової будівлі, ключі від хвіртки, пуль управління від воріт. Виконавчі дії було зафіксовано на телефон марки АйФон. Зауваження сторін зі зворотньої сторони акту. Зауваження до акту від 01.02.2021 стягувач ОСОБА_1 : відсутність поліції; відсутність спеціаліста з електронного приводу замків; назва дії «про зобов?язання ОСОБА_2 та вселити ОСОБА_1 » (без не чинити перешкод у користуванні); відсутність ОСОБА_2 ; відсутність представника ОСОБА_2 безпосередньо при вселенні в будинок (приймав участь у допуску на участок, у будинок заходити відмовився); відсутність електронного пульту від хвіртки (не надано, там електринний замок); відсутність доступу до електронного замка на ворота (тільки пульт); в домі включена сигналізація (відмова надати код від сигналізації та тривожну межами будинку та участка кнопку (пульт), сигналізація була відключена сторонніми особами невідомими поза відсутність забора (паркану) з участком за адресою: АДРЕСА_2 ; відмова надати ключі від обох замків на вхідні двері (тільки один ключ); відмова надати ключі від другого входу в дім два замка (відкрито зсередини будинку представником Плетньова); відсутній другий ключ від бойлерної (два замка, надали лише один ключ); відсутній пульт від електронного замка на гараж (відмова надати). Виконавець Сприндис А.С. неправдиво і необ?єктивно зафіксував дії що відбувалися. Зірвано замок з приміщення охорони.
Зауважень щодо не надання доступу до будь-якого приміщення у домоволодіння стягувачем не зазначено в акті.
Водночас із зауважень до акту державного виконавця №51569694 від 01.02.2021 представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вбачається, що при проведенні виконавчих дій ОСОБА_1 вказує, що відсутня поліція, однак у зв?язку з добровільним виконанням органи поліції не потрібні. Також це відноситься до спеціалістів. Стосовно відсутності ОСОБА_2 . Відповідно до статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право реалізувати свої права та обов'язки самостійно або через представників. ОСОБА_3 - представник боржника, приймав безпосередню участь у виконавчих діях, а саме, у вселенні, допуску на участок, будинок та наданні всіх без винятку ключів від кожної замочної скважини, дверей та пультів від воріт та гаража також надав доступ до кожного приміщення, відкривши двері. Щодо сигналізації в будинку: надаю тимчасовий код від неї: (12 580). Щодо забору: він ніколи не знаходився на участку. ОСОБА_3 надані всі ключі, включаючи бойлерну, та надав доступ до участку та всього домоволодіння. Все, що вказав державний виконавець відповідає дійсності (т.1 а.с. 39).
Щодо порушеного у скарзі питання залучення спеціалістів для перепрограмування та монтажу автоматичних воріт та хвіртки Відділом, то державним виконавцем зазначено про те, що відповідні спеціалісти не залучались, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Боржник не чинив перешкод у виконанні рішення суду та згідно акту державного виконавця від 01.02.2021 стягувач отримав пульт для автоматичних воріт та ключі від хвіртки, таким чином державним виконавцем забезпечено стягувачу безперешкодне входження у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та її проживання (перебування) в ньому.
Отже, примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування).
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даної скарги є: - визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сприндиса А.С. про закінчення виконавчого провадження №15569694 від 02.02.2021; - зобов'язати склад виконавчої групи Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), а саме заступника начальника Бєльського А.Ю., державного виконавця Манжак Б.С. здійснити виконавчі дії з примусового повного виконання рішення суду про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні та вселення ОСОБА_1 у житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Однією із засад виконавчого провадження є співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями (пункт 8 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Порядок виконання рішення про вселення стягувача врегульований статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, частинами першою та другою цієї статті визначено, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.
Згідно з частинами третьою-шостою цієї норми закону державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.
У пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2024 у справі №755/9542/22, провадження №61-6953св23.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, що виконавчий лист №619/798/15 складається з двох частин: - зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 ; - зобов'язати ОСОБА_2 вселити ОСОБА_1 у житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Зміст виконавчого листа №619/798/15 є зрозумілим, чітким, додаткового тлумачення не потребує, відповідає резолютивній частині рішення суду.
З копії акту державного виконавця від 16.07.2020 вбачається, що боржнику ОСОБА_2 доведено зміст резолютивної частини рішення щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , що є належною процесуальною формою виконання зобов?язання утриматися від вчинення дій (т.1 а.с. 40).
Відповідно до копії акту державного виконавця від 01.02.2021 вбачається, що державним виконавцем забезпечено примусове вселення стягувача ОСОБА_1 до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, надано доступ до житлової будівлі, ключі від дверей, пульт управління від воріт. Вказані дії зафіксовано на відео (т.1 а.с. 11-13).
В акті державного виконавця зазначено: при виході державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , стягувачеві було надано доступ до житлової будівлі, ключі від хвіртки, пуль управління від воріт. Виконавчі дії було зафіксовано на телефон марки АйФон. Зауваження сторін зі зворотньої сторони акту. Зауваження до акту від 01.02.2021 стягувач ОСОБА_1 : відсутність поліції; відсутність спеціаліста з електронного приводу замків; назва дії «про зобов?язання ОСОБА_2 та вселити ОСОБА_1 » (без не чинити перешкод у користуванні); відсутність ОСОБА_2 ; відсутність представника ОСОБА_2 безпосередньо при вселенні в будинок (приймав участь у допуску на участок, у будинок заходити відмовився); відсутність електронного пульту від хвіртки (не надано, там електринний замок); відсутність доступу до електронного замка на ворота (тільки пульт); в домі включена сигналізація (відмова надати код від сигналізації та тривожну межами будинку та участка кнопку (пульт), сигналізація була відключена сторонніми особами невідомими поза відсутність забора (паркану) з участком за адресою: АДРЕСА_2 ; відмова надати ключі від обох замків на вхідні двері (тільки один ключ); відмова надати ключі від другого входу в дім два замка (відкрито зсередини будинку представником Плетньова); відсутній другий ключ від бойлерної (два замка, надали лише один ключ); відсутній пульт від електронного замка на гараж (відмова надати). Виконавець Сприндис А.С. неправдиво і необ?єктивно зафіксував дії що відбувалися. Зірвано замок з приміщення охорони (т.1 а.с. 38 зворот).
Зауважень щодо не надання доступу до будь-якого приміщення в домоволодіння стягувачем не зазначено в акті.
Із зауважень до акту державного виконавця №51569694 від 01.02.2021 представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вбачається, що при проведенні виконавчих дій ОСОБА_1 вказує, що відсутня поліція, однак у зв?язку з добровільним виконанням органи поліції не потрібні. Також це відноситься до спеціалістів. Стосовно відсутності ОСОБА_2 . Відповідно до статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони мають право реалізувати свої права та обов'язки самостійно або через представників. ОСОБА_3 - представник боржника, приймав безпосередню участь у виконавчих діях, а саме, у вселенні, допуску на участок, будинок та наданні всіх без винятку ключів від кожної замочної скважини, дверей та пультів від воріт та гаража також надав доступ до кожного приміщення, відкривши двері. Щодо сигналізації в будинку: надаю тимчасовий код від неї: (12 580). Щодо забору: він ніколи не знаходився на участку. ОСОБА_3 надані всі ключі, включаючи бойлерну, та надав доступ до участку та всього домоволодіння. Все, що вказав державний виконавець відповідає дійсності (т.1 а.с. 39).
Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Спридиса А.С. від 02.02.2021 виконавче провадження №51569694 з виконання виконавчого листа №619/798/15, виданого 17.06.2016 Дергачівським районним судом Харківської області, про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні та вселення ОСОБА_1 у житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 - закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (т.1 а.с. 7-8, 44).
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стягувачу ОСОБА_1 було забезпечено державним виконавцем безперешкодне входження у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживанні (перебування) шляхом в'їзду її автомобіля через ворота у двір житлового будинку, також вхід через вхідну калитку у двір, ключі від будинку, бойлерної, пульт від воріт та гаража передано, котельню відкрито, надано тимчасовий код від сигналізації 12 580, домоволодіння стягувач добровільно залишила після завершення виконавчих дій. Даних щодо подальшого перешкоджання боржником ОСОБА_2 проживанню (перебуванню) стягувача ОСОБА_1 у приміщенні, в яке її вселено, не надано.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалу суду першої інстанції від 04.09.2025 постановлено без повного і всебічного дослідження доказів, спростовуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо формальності примусового вселення від 01.02.2021 не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції встановлено, що під час проведення виконавчих дій ворота було відчинено, стягувач безперешкодно заїхала на подвір'я та увійшла до будинку, їй відкрито доступ до технічних приміщень, у тому числі до котельні, передано ключі та пульт керування воротами, повідомлено тимчасовий код охоронної сигналізації. Ці дії зафіксовано актом державного виконавця від 01.02.2021 та відеозаписом.
Доводи апеляційної скарги про обов'язковість залучення спеціаліста з електронних систем та перепрограмування автоматики, то ці доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки залучення спеціалістів є допоміжним інструментом на випадок наявних технічних перешкод або опору, а не імперативною умовою будь-якого виконання.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності боржника особисто під час виконання рішення, то ці доводи колегія суддів відхиляє, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» прямо допускає реалізацію процесуальних прав через представника.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоміч Артема Анатолійовича - залишити без задоволення.
Ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 04 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 26 листопада 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов