Справа № 165/1721/25 Головуючий у 1 інстанції: Гайворонський О. В.
Провадження № 22-ц/802/1190/25 Доповідач: Данилюк В. А.
24 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Данилюк В. А.,
суддів Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я.,
секретаря Прядуна Ю. В.,
з участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою представника відповідача Міністерства оборони України Ткачука Віталія Володимировича на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 серпня 2025 року,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у жовтні 2017 року вона познайомилась із ОСОБА_3 , а з 30 грудня 2020 року почала спільно з ним проживати однією сім'єю на орендованій квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Від попереднього шлюбу, який було розірвано рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 21.09.2018, у неї є двоє дітей. Павло ніколи не перебував в офіційному шлюбі, та не проживав ні з ким, крім неї, спільно однією сім'єю як чоловік та жінка. Спільних дітей у них не було. 25.08.2020 вона придбала особисте житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 , в якій вони спільними зусиллями робили ремонт, ОСОБА_4 придбав міжкімнатні двері та металопластикові конструкції. У 2021 році вони переїхали до цієї квартири і там проживали разом. Зазначає, що між ними склалися в період спільного проживання відносини, які притаманні подружжю, адже вони вели спільний побут та господарство, відпочивали, мали спільного собаку Тайсона, якого возили на різні виставки, мали взаємні права та обов'язки, плани на майбутнє. Стверджує, що у ОСОБА_4 також склались чудові відносини із її дітьми, з якими він проводив вільний час.
Біологічні батьки ОСОБА_4 були позбавлені батьківських прав відносно нього, проте з матір'ю ОСОБА_5 він підтримував відносини, а також із своєю рідною сестрою - ОСОБА_6 , з якими познайомив позивачку відразу ж після того, як вони почали ще зустрічатися. Родинні зв'язки вони підтримують з того часу і до сьогодні. Сестра ОСОБА_7 теж фізично допомагала з ремонтом у придбаній ними квартирі. Біологічний батько ОСОБА_4 помер.
З 10 лютого 2023 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та в подальшому був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 . На початку вересня 2023 року позивач їздила до Павла у м. Харків, де вони спільно провели три дні. В подальшому, їх спілкування відбувалось лише по телефону.
У вересні 2024 року на ім'я ОСОБА_5 прийшло сповіщення сім'ї № 210/66 від 05.09.2024 про загибель ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області. Зазначає, що вони разом із рідною сестрою ОСОБА_8 займались похованням, саме у неї наявна копія лікарського свідоцтва про смерть та оригінал довідки про причину смерті, оригінал довідки про місце захоронення на кладовищі, та оригінал свідоцтва про смерть.
Після загибелі ОСОБА_4 усі його особисті речі, які були у нього за місцем несення служби, було відправлено позивачу. Ці всі речі наявні в неї і до сьогодні, серед яких є паспорт загиблого, свідоцтво про народження, трудова книжка, свідоцтво про укладення шлюбу його батьків, лист талонів Серії НОМЕР_2 на право одержання ветераном війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості, а також є оригінали довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 17.09.2024 № 610 та від 07.10.2024 № 371. До сьогодні у неї також збережена повістка на відправку та мобілізаційне розпорядження ОСОБА_4 .
Позивач зазначає, що працівниками ТЦК й було роз'яснено право на одноразову виплату позивачу через загибель її співмешканця, який був військовослужбовцем, та надано пам'ятку про права членів сімей військовослужбовців, які загинули.
Стверджує, що інших осіб, окрім неї, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» немає.
Вказує, що встановлення факту поживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідне їй для призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, у зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду із даним позовом. Враховуючи наведене, просить суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, з 30 грудня 2020 року до дня загибелі ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 19 серпня 2025 року позов задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 30 грудня 2020 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Міністерства оборони України Ткачук В. В. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказані висновки суду першої інстанції про достатність доказів спільного проживання однією сім'єю до дня його загибелі є помилковими. При ухвалені відповідного рішення судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим просить рішення скасувати, у задоволені заяви відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 заперечили апеляційну скаргу.
Представники відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Судом встановлено, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 21.09.2018 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.9-10).
30 грудня 2020 року позивач спільно із ОСОБА_3 уклали договір оренди на проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали разом з дітьми позивача від першого шлюбу ОСОБА_10 та ОСОБА_10 (а.с.11). Дані обставини підтвердили і свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 ..
Крім того, згідно договору купівлі-продажу квартири від 25.08.2020, ОСОБА_1 є власником житлової квартири АДРЕСА_2 (а.с.12).
Позивачка стверджує, що ремонт та облаштування вказаної квартири вона здійснювала разом із ОСОБА_3 , який згідно товарних чеків (а.с.14) придбав у квартиру вхідні та міжкімнатні двері. У 2021 році вони переїхати у дане житло після завершення ремонтних робіт, де проживали спільно однією сім'єю, мали спільний побут та господарство. Таким чином покликання в апеляційній скарзі на те, що договір купівлі продажу квартири не пов'язаний із ОСОБА_3 , а тому не може бути доказом у справі, не заслуговує на увагу, з огляду на те, що у сукупності з товарними чеками на ім'я ОСОБА_3 щодо придбання дверей договір свідчить про те, що ОСОБА_3 приймав участь у здійсненні ремонту житла, придбаного ОСОБА_1 ..
З акту, складеного 29.01.2025 комісією КП «УЖК №1», вбачається, що після обстеження житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 та опитування сусідів комісією встановлено, що ОСОБА_1 з 2021 року проживала у даній квартирі з ОСОБА_3 у цивільному шлюбі до часу його смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 та спільно вели домашнє господарство (а.с.13).
Твердження представника відповідача про те, що вищезазначений акт складений органом, який не наділений повноваженнями засвідчувати факт проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства в розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд не бере до уваги, оскільки представником відповідача не доведено, що такий доказ отримано з порушенням порядку, встановленого законом і він не стосується предмету доказування.
Як убачається із довідки № 37/18 від 01.05.2025 Нововолинської школи мистецтв, вітчим ОСОБА_10 . ОСОБА_3 цікавився її успішністю та періодично забирав зі школи за письмовим дорученням матері дитини ОСОБА_1 (а.с.17).
Згідно виписок АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_3 протягом 2017-2024 років здійснював періодично перекази власних грошових коштів на ім'я ОСОБА_1 (а.с.21-23).
До матеріалів справи позивачем також долучено спільні фотознімки в електронній формі (а.с.15).
Судом встановлено, що 10.02.2023 ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до сповіщення сім'ї №210/66 від 05.09.2024, надісланого матері ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , її син ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області (а.с.29). Даний факт підтверджується також копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.09.2024 та лікарського свідоцтва про смерть №12-17-770 від 05.09.2024, довідкою ВУКГ Нововолинської міської ради від 10.09.2024 про місце захоронення (а.с.30,31,32).
Згідно довідки від 17.09.2024, виданої ОСОБА_5 , т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах населених пунктів Харківської області. Довідка є підставою для надання особі статусу члена сім'ї загиблого Захисника України (а.с.39).
Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 надано статус ветерана війни (а.с.38).
Судом встановлено, що рішенням Нововолинського міського суду від 22 листопада 2011 року батьки загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_13 та ОСОБА_5 позбавлені батьківських прав відносно ОСОБА_3 (а.с.25-26). Батько ОСОБА_3 помер. Отже, інших осіб, які б мали право на отримання одноразової грошової допомоги, немає.
Проживання заявниці ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю підтверджується також показами свідків.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що є сестрою загиблого ОСОБА_14 . Він зустрічався з ОСОБА_15 з 2017 року, а 08 березня 2018 року познайомив з нею її та маму, розповідав своїм рідним, що має намір одружитись. Вони часто спільно проводили час, відпочивали, їздили у Польщу. Спочатку ОСОБА_4 і ОСОБА_16 проживали в орендованій квартирі, а пізніше ОСОБА_16 придбала власне житло, вони спільно зробили там ремонт, ОСОБА_4 купував вікна і двері. Після ремонту почали жити разом: ОСОБА_4 , ОСОБА_16 та її діти, мали собаку породи вівчарка. ОСОБА_4 ніколи не був одружений та не мав своїх дітей. Відносини між ОСОБА_4 і ОСОБА_16 були серйозними, які притаманні подружжю. Їх батько, який вже помер, та мати були позбавлені батьківських прав і ці права не поновлювались. Зазначає, що на впізнання тіла ОСОБА_4 вони з ОСОБА_16 їздили разом, похованням займались також разом. Стверджує, що була у них і на орендованій квартирі, і на придбаній трьохкімнатній, бачила, що у дітей були окремі кімнати. ОСОБА_4 із позивачкою мали спільний бюджет, він завжди говорив, що ОСОБА_16 «хранителька бюджету», свідок бачила особисто, як він віддавав ОСОБА_16 гроші. Вони завжди допомагали один одному, як належить сім'ї, спільно готували їжу, ОСОБА_4 прибирав у будинку.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що працювала разом з позивачкою на роботі. Їй відомо, що ОСОБА_16 восени 2017 року почала зустрічатись із ОСОБА_4 , з грудня 2020 вони вже проживали разом на орендованій квартирі, а з 2021 року - у придбаній квартирі, де ОСОБА_4 облаштовував за власні кошти їх спільний побут. Зазначає, що була у них на новосіллі, бачила, що у квартирі вони проживали разом з дітьми ОСОБА_16 від першого шлюбу, відносини були як чоловіка та жінки, мали вівчарку, їздили з нею на змагання. ОСОБА_4 допомагав фінансово, ОСОБА_16 показувала, як він переказав їй якось кошти і вказав у графі «призначення платежу» - «I love you». ОСОБА_16 розповідала їй, що ОСОБА_4 неодноразово пропонував їй одружитись. Коли ОСОБА_4 проходив військову службу ОСОБА_16 неодноразово їздила до нього, передавала посилки. Після його смерті займалась похованням, доглядала за могилою.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що працюють разом з ОСОБА_15 . У 2017 році, коли ОСОБА_16 познайомилась із ОСОБА_4 , він забирав її з роботи, разом відпочивали. У 2020 році вони орендували житло, жили як справжня сім'я, ОСОБА_4 наполягав на укладенні шлюбу. Вони також мали вівчарку на кличку «Тайсон». У 2021 році придбали власне житло, ОСОБА_4 купував все необхідне для ремонту квартири. З ними у квартирі проживали також діти ОСОБА_16 від першого шлюбу, з якими у ОСОБА_4 були дуже хороші відносини. ОСОБА_16 їздила до ОСОБА_4 на фронт до Харкова, після його смерті займалась похованням.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що є матір'ю загиблого ОСОБА_14 . Син проживав з ОСОБА_16 спочатку на орендованій квартирі, а потім - у придбаній трьохкімнатній, спільно здійснювали ремонти, жили як хороша сім'я, мали спільний бюджет. ОСОБА_4 добре ставився до дітей ОСОБА_16 , вони всі приходили до свідка додому. Раніше він не був одружений, дітей не мав. Вона хотіла б собі таку невістку, як ОСОБА_16 . Зазначає, що позбавлена материнських прав щодо свого сина, права не поновлювались. Стверджує, що ОСОБА_16 і зараз допомагає їй і в лікуванні і у побуті.
Згідно з частинами 2, 4 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (стаття 3 СК України).
Обов'язковою умовою для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, крім факту спільного проживання, можуть бути наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідно враховувати у сукупності всі ознаки, які притаманні наведеному визначенню.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім'єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , вели спільне господарство, мали між собою взаємні права та обов'язки, протягом життя та по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Установивши обставини спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , ведення ними спільного побуту, а також наявність взаємних прав та обов'язків, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення заявницею факту її проживання із з ОСОБА_3 однією сім'єю, а відтак і про наявність підстав для задоволення заяви.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено факт її спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки з ОСОБА_3 у період з 30 грудня 2020 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки вони спростовуються належними доказами у справі.
Оцінивши зазначені докази, суд правильно вважав, що вони підтверджують факт проживання позивачки однією сім'єю з ОСОБА_3 за вищезазначений період, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності взаємних прав та обов'язків, що притаманні подружжю.
Покликання в апеляційній скарзі на те, що акт комісії КП «УЖК №1» складений органом, який не наділений повноваженнями засвідчувати факт проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства в розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є безпідставним, оскільки відповідно до наказу КП «УЖК №1» Нововолинської міської ради №46 від 30.04.2025 року, який додано до відзиву на апеляційну скаргу, затверджено Перелік додаткових платних послуг, у який зокрема, входить така послуга як акт обстеження комісією.
Також не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що копія договору купівлі - продажу квартири на ім'я ОСОБА_1 , на який покликався суд першої інстанції, не пов'язаний із ОСОБА_3 , а тому не може бути доказом у справі, з огляду на те, що у сукупності з товарними чеками на ім'я ОСОБА_3 щодо придбання дверей договір свідчить про те, що ОСОБА_3 приймав участь у здійсненні ремонту житла, придбаного ОСОБА_1 , що підтверджує пояснення позивачки про ведення спільного господарства з ОСОБА_3 ..
Окрім того, в апеляційній скарзі представник відповідача звертає увагу на те, що спільні фотознімки та покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю. У зв'язку з цим слід наголосити, що висновки суду про доведеність такого факту ґрунтуються на численних доказах у їх сукупності, яким судом надано детальну оцінку у своєму рішенні.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і таким, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника відповідача Міністерства оборони України Ткачука Віталія Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 серпня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий
Судді :