Справа № 161/23956/25 Провадження №11-сс/802/649/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 (ЄРДР за №12024030540000307 від 02.10.2024),
Старший слідчий відділу СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2025 року клопотання слідчого задоволено частково та підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 січня 2026 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 обов'язків у сумі 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім як тримання під вартою, є недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржену ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 . Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки твердження щодо необхідності застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є лише припущеннями, які нічим не підтверджуються. Слідчим та прокурором не доведено об'єктивних даних, які б свідчили про те, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного не можливо при застосуванні до ОСОБА_9 цілодобового домашнього арешту.
Враховуючи представлення інтересів підозрюваного його захисником, який вказав про узгодженість позиції із своїм підзахисним, ніхто не заперечував щодо судового розгляду без участі підозрюваного, а тому колегія суддів вважала за можливе провести судове засідання за відсутності ОСОБА_9 .
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги; думку захисника підозрюваного, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, прокурора та слідчого, які апеляційну скаргу заперечили і просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст. 178 КПК України.
Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів слідчим суддею правильно встановлено і це відповідає матеріалам провадження, що слідчими СУ ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030540000307 від 02.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 190 КК України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 20.11.2025 ОСОБА_9 у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Обґрунтованість підозри стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, яким слідчий суддя дав належну правову оцінку.
Отже, враховуючи обсяг відомостей кримінального провадження, колегія суддів вбачає, що вони об'єктивно свідчать що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, а також наявності у матеріалах провадження доказів, які формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_9 до вчинення певних протиправних дій.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з доводами сторони обвинувачення у клопотанні та висновком слідчого судді щодо того, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя акцентував увагу, що потреба у застосуванні саме такого запобіжного заходу мотивована наявністю ризиків, оскільки підозрюваний згідно ст. 89 КК України не судимий, однак притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, не працює, не має постійного місця проживання на території Волинської області, зареєстрований в м. Запоріжжі.
Наведені обставини у своїй сукупності ставлять під сумнів можливість проведення належного контролю за процесуальною поведінкою ОСОБА_9 . Обставини та характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , також вказують на те, що більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти заявленим ризикам, які є реальними, і слідчий суддя правильно виснував це у своєму рішенні та обґрунтовано застосував стосовно ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо особи підозрюваного фактично характеризують його в соціально-побутовому плані, проте не зменшують доведених ризиків у кримінальному провадженні, а тому не можуть бути визначальними при вирішенні питання про застосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження.
Інші доводи апеляційної скарги захисника висновків слідчого судді не спростовують.
З огляду на викладене вище, законних підстав для скасування ухвали слідчого судді з викладених в апеляційній скарзі доводів захисника апеляційний суд не вбачає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді