Справа № 162/986/25 Провадження №33/802/789/25 Головуючий у 1 інстанції:Цибень О. В.
Доповідач: Денісов В. П.
26 листопада 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бубало В.І. на постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 ,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік,
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він о 15 год 29 хв у сел. Любешів по вул. Європейській керував скутером марки «Yamaha Jog», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Водія відсторонено від керування транспортним засобом. У зв'язку з вказаним, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, вважає постанову судді в частині накладеного стягнення необґрунтованою. Вказує на те, що ОСОБА_1 повністю визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та щиро розкаюється у вчиненому. Зазначає, що ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія, що передбачає необхідність керування транспортними засобами. Посилається на те, що позбавлення такого права призведе до ускладнення життєдіяльності ОСОБА_1 , оскільки він має захворювання суглобів, що значно ускладнює можливість пересування, не інакше, як на транспортному засобі. Просить постанову судді змінити в частині накладення стягнення, а саме не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами на 1 рік.
На адресу суду надійшли додаткові пояснення захисника, в яких він просив апеляційний розгляд проводити за його відсутності.
ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, хоча належним чином та завчасно повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується телефонограмою від 14.11.2025 (а.с.85). Жодних клопотань від нього про відкладення розгляду справи не надходило.
А тому відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП його неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Висновки судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Щодо доводів апелянта про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення, за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами, то такі доводи є безпідставними враховуючи наступне.
Отримуючи посвідчення водія, яке надає право на керування транспортними засобами, ОСОБА_1 фактично взяв на себе обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху, тобто на ОСОБА_1 , як на водія транспортного засобу, яке визнано законодавством джерелом підвищеної небезпеки, покладено обов'язок неухильно дотримуватись правил дорожнього руху.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП є безальтернативною та передбачає лише один вид стягнення на водіїв у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Крім того, Законом України від 16.02.2021 року № 1231-ІХ заборонено застосування статей 21 та 22 КУпАП, до правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, тобто передачу матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, або ж звільнення від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.
Пункт 2.9 «А» Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину, щиро розкаюється у вчиненому, цілком усвідомлює, що був зобов'язаний пройти огляд на стан сп'яніння, засуджує свою поведінку, проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія, однак, враховуючи характер вчиненого діяння та значну суспільну небезпеку правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема те, що керування джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння може привести до тяжких наслідків, ОСОБА_1 як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп'яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих, проігнорував цю заборону.
Крім того, законодавець не передбачив можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на вище викладене, а також на те, що під час апеляційного перегляду не виявлено істотних порушень закону ні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції вважаю, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Бубала В.І. - залишити без задоволення, а постанову судді Любешівського районного суду Волинської області від 23 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов