Справа № 161/9315/25 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/1287/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
27 листопада 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
розглянувши в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про стягнення невиплачених коштів, належних спадкодавцеві, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2025 року,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області й отримував пенсію, котра була йому призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 визнано протиправною бездіяльність Пенсійного фонду щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_2 з 01.04.2019 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення від 17.01.2024 № ХА11804. Зобов'язано Пенсійний фонд здійснити ОСОБА_2 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення від 17.01.2024 № ХА11804 (з урахуванням раніше виплачених сум). Рішення суду набрало законної сили та 27.05.2024 видано виконавчі листи № 14445/2024 і № 14446/2024.
Зазначає, що на виконання вказаного судового рішення ОСОБА_2 було здійснено перерахунок пенсії та нарахування заборгованості за період з 01.04.2019 по 31.05.2024, що підтверджується листом Пенсійного фонду від 12.06.2024 № 0300-0504-8/35589.
Будучи спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_2 , позивач звернулася до Пенсійного фонду із заявою про виплату невиплачених коштів за період з 01.04.2019 по 31.05.2024, нарахованих її чоловіку відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2024.
Рішенням відповідача № 0300-0504-8/35589 від 12.06.2024 було відмовлено позивачу у виплаті невиплачених коштів через те, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення.
Із відповіді на адвокатський запит 25.04.2025 було отримано лист Пенсійного фонду, в якому зазначено, що сума, яка підлягає виплаті відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі № 140/1956/24, становить 258641,48 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь неодержану за життя спадкодавця пенсію в розмірі 258641,48 грн у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 неодержану за життя спадкодавця пенсію в розмірі 258641 гривня 48 копійок у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору, в сумі 2069 гривень 13 копійок.
Не погодившись із даним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна. Зазначає, що станом 01 вересня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області надійшло 56775 судових рішень у справах про пенсійне забезпечення громадян, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою по погашенню заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. На виконання рішень судів проведені нарахування на загальну суму 3905,84 млн грн.
Відповідно до бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 № 1156 , на фінансування заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів передбачено кошти в сумі 500,00 млн грн, які використані в повному обсязі. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Відтак, заборгованість з виплат за рішеннями судів існує з об'єктивних причин (відсутність у достатній кількості асигнувань з Державного бюджету України) та її погашення не залежить від управлінських рішень посадових осіб ГУ ПФУ у Волинській області. Враховуючи зазначене, відсутні підстави для стягнення невиплачених коштів у порядку спадкування, а тому вважає, що суд ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке просить скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що вважає судове рішення законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги - безпідставними і надуманими, просить залишити її без задоволення.
В судове засідання учасники справи (їх представники) не з'явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України і на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, представник відповідача просила розгляд справи проводити за її відсутності.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи позов, суд виходив із обґрунтованості позовних вимог, зауваживши, що оскільки суми доплати пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, тому з ГУ ПФУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягає стягненню пенсія в сумі 258641,48 грн.
З такими висновками суду колегія суддів погоджується, оскільки рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом установлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі № 140/1956/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 в межах покладених судовим рішенням зобов'язань та нараховано доплату за період з 01.04.2019 по 31.05.2024.
Згідно із розрахунком суми, що підлягає виплаті згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі № 140/1956/24 ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 31.05.2024, становить 258641,48 грн.
Позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 , що стверджується відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 21), а також на час його смерті разом з ним проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак, позивач є спадкоємцем після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 .
Позивач зверталася до відповідача із заявою про виплату їй неотриманих померлим чоловіком нарахованих за рішенням суду коштів пенсії, відповідно до ст.61 Закону № 2262-ХІІ.
Рішенням відповідача № 0300-0504-8/35589 від 12.06.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті невиплачених коштів через те, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. Повідомлено, що відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відтак, суд правильно встановив, що позивачу ОСОБА_1 , як спадкоємцю ОСОБА_2 , фактично відмовлено у виплаті нарахованої за життя її чоловіка спадкодавця-пенсіонера суми пенсії, які йому за життя не були виплачені, в сумі 258641,48 грн.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України та ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).
За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За нормами ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення ст. 1227 ЦК України доводить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.
Положення ч.ч. 2, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 року (справа №428/6685/19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності, входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно зі ст. 46 цього ж Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Верховний Суд у постановах від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 зробив висновки, що сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій Пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що спадщина є сукупністю прав та обов'язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходить від нього до інших осіб (спадкоємців). Об'єктом спадкування можуть бути лише права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті. Право на спадщину переходить лише до спадкоємців, які прийняли спадщину в установленому порядку.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення.
Судом установлено, що за життя ОСОБА_2 не було виплачено нараховані доплати до пенсії в розмірі 258641,48 грн, інші члени сім'ї спадкоємця до Пенсійного фонду з указаного приводу у шестимісячний строк не звертались, а Пенсійний фонд уже після спливу шести місяців після відкриття спадщини відмовився виплатити позивачу зазначені успадковані кошти.
Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, тому вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини.
За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ГУ Пенсійного фонду України у Волинській області зобов'язане виплатити позивачу ОСОБА_1 присуджені та недоотримані за життя її чоловіка ОСОБА_2 суми доплат до пенсії, які були йому нараховані в розмірі 258641,48 грн.
Такий підхід також застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №355/323/17, від 16 грудня 2020 у справі №428/12730/19.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для відмови в позові з посиланням на велику кількість судових рішень про стягнення коштів, які виконуються в порядку черговості, оскільки стосуються порядку виконання рішень, а не права особи на належні їй кошти.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об'єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 27 листопада 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2025 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді