Справа № 761/48572/25
Провадження № 1-кс/761/30756/2025
22 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу застосованого до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, українця, не одруженого, який є фізичною особою підприємцем, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100020003255 від 29.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України,
В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.
Слідчий обґрунтовує клопотання тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100020003255 від 29.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ст. 356 КК України, за підозрою учасників злочинної організації ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені досудовим розслідування час та місці, але не пізніше серпня 2021 року, більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , не маючи постійного джерела отримання доходів, діючи умисно, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного особистого збагачення та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), організували та очолили стійке об'єднання - злочинну організацію, до складу якої залучили осіб з найближчого оточення, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_12 , яка не входила до складу злочинної організації, однак своїми діями сприяла вчиненню злочинів та інших невстановлених осіб.
Для досягнення злочинного задуму ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у невстановлений період часу, усвідомлюючи, що обрана діяльність є протиправною та має високий ступінь ризику, так як може бути викрита працівниками правоохоронних органів, розробили план незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), чітко розподіливши функції та обов'язки кожного з учасників злочинної організації.
Згідно з цим планом, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підшуковували осіб з числа незахищених верств населення, які володіють нерухомістю на території міста Києва, після чого шляхом обману під виглядом волонтерської діяльності за допомогою інших учасників злочинної організації заволодівали правовстановлюючими документами та забезпечували нотаріальне посвідчення переоформлення права власності на відповідну нерухомість у нотаріусів.
Розроблений ОСОБА_7 та ОСОБА_8 план злочинних дій був відомий всім її учасникам, що діяли відповідно до відведених їм злочинних функцій, підкоряючись під час злочинної діяльності організаторам злочинної організації ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що виразилось у свідомому, беззаперечному виконанні усіх їх вказівок.
Розробивши злочинний план та схему вчинення злочинів, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дійшли висновку, що для здійснення свого злочинного задуму необхідно залучити осіб, які поділяють їх незаконні інтереси і прагнуть до швидкого збагачення та спільно з ними і під їх керівництвом, виявлять бажання взяти участь у діяльності злочинної організації.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2021 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залучили до складу злочинної організації невстановлену досудовим розслідуванням кількість осіб, серед яких зокрема:
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; а також інших, на даний час невстановлених осіб, які мали виконувати конкретні ролі, спрямовані в цілому на реалізацію вказаного плану, відомого усім учасникам злочинної організації та розподілили між ними функції.
Метою злочинної організації було незаконне збагачення за рахунок коштів, отриманих шляхом обману від потерпілих.
ОСОБА_5 - виконавець, який будучт активним учасником злочинної організації, виконував наступні обов'язки:
- виконання вказівок та доручень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , пов'язаних із незаконною діяльністю злочинної організації;
- розміщення оголошення про продаж квартир за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , на сайтах «OLX», «DOM.RIA»;
- здійснення дій, спрямованих на розробку нової технічної документації на об'єкти нерухомого майна, які були втрачені та яких не вистачало для здійснення купівлі - продажу;
- підшукування покупців квартир, здійснення їх показу, ведення перемовин щодо ціни на об'єкти нерухомості;
- отримання грошових коштів безпосередньо після здійснення купівлі - продажу;
Про вчинення всіх дій, спрямованих на реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна та їх продаж, ОСОБА_5 доповідав безпосередньо співорганізаторам каналами телефонного зв'язку, а також під час особистих зустрічей.
Підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , у ході яких отримано відомості про спілкування між учасниками злочинної організації, де під час розмов ОСОБА_8 надавав вказівки безпосередньо ОСОБА_5 щодо підшукування покупців та ОСОБА_9 щодо підшукування об'єктів нерухомого майна, власники яких зловживають алкогольними напоями та інші. ОСОБА_7 надавав вказівки безпосередньо ОСОБА_12 та ОСОБА_11 щодо не виявлення їх та зв'язку між ними та їх незаконної спільної діяльності правоохоронними органами тощо;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, які перебувають у володінні ОСОБА_8 , а також облікових записів та усіх програмних продуктів «WhatsApp», «Vider», «Skype», у ході яких отримано аудіо, відео та фотозображення, які підтверджують злочинну діяльність останнього, а саме наявність в телефоні ОСОБА_8 фотозображень та файлів нотаріальних бланків стосовно об'єктів нерухомого майна, а також відеозаписи потенційних потерпілих, які повідомлять адресу проживання та ПІБ;
- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні операторів мобільного зв'язку: ПрАТ «ВФ України», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «Київстар». В ході огляду вилученої на підставі ухвали інформації, яка перебуває у володінні операторів мобільного зв'язку, отримано інформацію, що абонентські номери ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , перебували в місці укладення договорів купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна та після;
- матеріалами тимчасового доступу до речей та документів, що перебувають у володінні Державного підприємства «Національні інформаційні системи», на яких міститься інформація про перелік осіб, які здійснювали пошукові запити на отримання інформаційної довідки або формували її з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , з відповідними датами таких запитів;
- відповіддю від ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА», «Rieltor.ua» та «Dom.ria», про розміщення оголошень ОСОБА_5 щодо продажу квартир, що розташовані за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_6 ;
- висновками почеркознавчих експертиз щодо автентичності підписів щодо оформлення заповіту;
- протоколами допитів потерпілих та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . В ході допиту потерпілих було встановлено, що ОСОБА_8 , представляючись підставними даними, а саме ОСОБА_19 разом з ОСОБА_9 входили у довіру до потерпілих, представлялись волонтерами, вмовляли здійснити продаж житла та обіцяли, що допоможуть придбати дешевше житло та віддадуть кошти. У результаті чого, після продажу об'єктів нерухомого майна потерпілі залишались без житла та грошей вони не отримували;
- протоколами допитів свідків та протоколами впізнання за фотознімками ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та інших, встановлено факти, які підтверджують, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , дійсно приходили до потерпілих, входили до них у довіру, приймали участь в показах квартир потенційним покупцям, а також приймали участь у вивезенні потерпілих з місць свого проживання;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
31.01.2025 у рамках №12023100040001756 від 12.05.2023 учасникам організованої групи повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 5 ст. 190 КК України:
З урахуванням зібраних доказів 20.11.2025 учасникам злочинної організації в рамках кримінального провадження №12022100020003255 від 29.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України.
У вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 підозрюється: ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, громадянин України, українець, не одружений, який являється фізичною особою підприємцем, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990 (заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало протиУкраїни» (заява №42310/04)).
У цьому кримінальному провадженні йдеться про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України.
Суд доходить висновку, що обставини обвинувачення на рівні стандарту доказування «обґрунтованої підозри» підтверджуються рядом доказів, тобто таких, які за значно вищим стандартом доказування («поза розумним сумнівом») підтверджують винуватість ОСОБА_5 .
Необхідно зауважити, що на цьому етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою (за стандартом доказування «обґрунтована підозра»).
У світлі конкретних обставин цієї справи, без надання оцінки зазначеним вище доказам з точки зору їх допустимості, суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється Судом при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обвинувачення ОСОБА_5 , яке відповідає стандарту доказування «обґрунтована підозра».
Описана у клопотанні фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження формує у Суду внутрішнє переконання про наявність за стандартом доказування «обґрунтована підозра» ознак кримінальних правопорушень, передбачених частиною3 статті368, частиною2 статті369-2 КК, та того, що ОСОБА_5 міг вчинити ці правопорушення.
Вказані кримінальні правопорушення, з урахуванням санкцій, що передбачені КК за їх скоєння, дозволяють застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою до раніше несудимої особи відповідно до вимог частини 2 статті 183 КПК.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.10.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того визначено як альтернативу - заставу у розмірі 302 800 грн.
07.11.2025 ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2025 строк досудового розслідування продовжено до десяти місяців, тобто до 31.11.2025.
Слідчий зазначає, що підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність ризиків а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду, вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовження вчинення злочинів проти власності, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи викладене слідчий просить слідчого суддю задовольнити клопотання.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив слідчого суддю його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, мотивуючи це відсутністю ризиків передбачених ст. 177 КПК України та необгунтованістю підозри.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022100020003255 від 29.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ст. 356 КК України, за підозрою учасників злочинної організації ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України.
Так, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми, громадянин України, українець, не одружений, який являється фізичною особою підприємцем, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.10.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того визначено як альтернативу - заставу у розмірі 302 800 грн.
07.11.2025 ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2025 строк досудового розслідування продовжено до десяти місяців, тобто до 31.11.2025.
Зміна запобіжного заходу охоплюється терміном «застосування запобіжного заходу». Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі №628/969/18 та від 28.03.2019 у справі №286/1695/18). У зв'язку з чим питання про зміну запобіжного заходу вирішується в порядку, передбаченому для його застосування, з врахуванням вимог статті 200 КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність ризиків а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити вчиняти злочини проти власності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований в тому числі й до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція кримінального правопорушення за частиною 2 статті 255 Кримінального кодексу України, передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до частини 6 статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Тому в органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, а також можуть виникнути ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас слідчому судді під час вирішення вказаного питання не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з матеріалів, наданих слідчому судді, доказів, які пов'язують підозрюваного ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України, достатньо аби виправдати подальше розслідування та змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою.
Сукупність наданих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для зміни запобіжного заходу на тримання під вартою без права внесення застави з метою здійснення подальшого розслідування.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Водночас при вирішенні питання про доцільність зміни запобіжного заходу на тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які є підставою для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Метою застосування запобіжного заходу (в тому числі у виді тримання під вартою) є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам кримінального провадження (стаття 177 КПК). Такі ризики закон пов'язує зі спробами переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК покладає на прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Заявлений прокурором ризик переховування обвинуваченого є обґрунтований з огляду на таке: ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України, санкція статті 255 ККУ відносить перший інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років; санкція ч.5 ст. 190 КК України відносить даний інкримінований злочин до особливо тяжких та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при встановленні ризику переховування, однак в сукупності з іншими обставинами. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі Becciev v. Moldova, §58).
Ризик, передбачений п.1 частини 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочинів корисливої спрямованості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти та семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, у разі визнання останнього винним, неможливість ухилитись від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду всіма наявними засобами та способами, та таким чином перешкоджати подальшому досудовому розслідуванню. Крім того, ОСОБА_5 постійно змінюються номери телефону та місце проживання, що перешкоджало слідчому виходити на контакт із ним.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, матиме можливість знищити, змінити, спотворити, або приховати речові докази, які можуть доводити його причетність до вчинення кримінального правопорушення, а також матиме доступ до осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення кримінального правопорушення, відтак обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити ізолювання останнього від спілкування з даними особами.
Наявний ризик, передбачений п.3 частини 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , зловживаючи своїми зв'язками, дружніми відносинами, має можливість впливати на свідків та потерпілих з метою зміни останніми вже наданих показань та ухилення таким чином від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_5 в ході виконання слідчих дій, на вимогу КПК України, отримав копії ряду документів, які нададуть останньому можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично та психологічно вплинути на свідків та потерпілих, що призведе до зміни показань вже допитаних осіб та відмови давати покази ще невстановлених в ході досудового слідства очевидців подій злочинів.
На даний час підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити свою кримінально-протиправну діяльність та вчинити новий умисний злочин, враховуючи, що останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, повторно.
При вирішенні питання щодо зміни запобіжного заходу в вигляді застави на тримання під вартою, cуд з врахуванням обставин цього провадження виходить з такого: (1)завдань кримінального провадження, мети застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжних заходів; (2)фактичних обставин, що стали підставою для висновку про наявність ризику, що вплинуло на вибір конкретного виду запобіжного заходу та умов його застосування стосовно обвинуваченого; (3)обставин порушення підозрюваним процесуального обов'язку, покладеного судом; (4)презумпції поступового збільшення суворості запобіжного заходу стосовно підозрюваного (обвинуваченого) у разі порушенням ним умов раніше застосованого запобіжного заходу; (5)ефективності застосування запобіжного заходу з врахуванням фактичних обставин; (6)співвідношенні ефективності запобіжних заходів у вигляді застави та тримання під вартою в контексті обставин цього провадження.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття2 КПК).
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (частина1 статті131КПК). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених частиною1 статті177КПК.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею177 (частина 1 статті184КПК).
Встановлений законом обов'язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв'язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.
Вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту, застави та тримання під вартою суд зазначає наступне.
Цілодобовий домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті цілодобовий домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного. Цілодобовий домашній арешт не зможе у цьому випадку ефективно запобігти ризику ухилення від суду з огляду на описану вище поведінку обвинуваченого.
Крім цього, виходячи з системного аналізу норм, що містяться в статтях 178, 181, 183 КПК, Суд дійшов висновку, що встановлення ізоляції обвинуваченого може бути здійснено шляхом застосування домашнього арешту, а не тримання під вартою, за злочин, який передбачає (1) позбавлення волі, але не передбачає можливість тримання під вартою, чи (2) за умови, що наявність пом'якшуючих (позитивних) обставин в розумінні статті 178 КПК чи/та характеристик злочину, не дозволяють застосувати до особи тримання під вартою.
Разом з тим, такі обставини відсутні у цьому провадженні.
Таким чином, враховуючи та узагальнюючи вищевикладене, застосування щодо підозрюваний ОСОБА_5 менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_5 під вартою зможе забезпечити запобігання можливості переховування останнього від органів розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому та інших кримінальних провадженнях та перешкоджати іншим чином.
Суд відповідно до частини 1 статті 178 КПК враховує такі фактичні дані: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає про необхідність зміни на цій стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою без права внесення застави, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання слідчого судді, таке обмеження права ОСОБА_5 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Менш суворий запобіжний захід на цій стадії досудового розслідування може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків) і руху кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об'єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Враховуючи вид та розмір покарання, cуд вважає, що лише тримання під вартою як запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи наявність вищевказаних ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлений факт того, що раніше застосований запобіжний захід у вигляді застави з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу з застави на запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід, у даному випадку, не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею, та щодо злочину, передбаченого статтею 255 Кримінального кодексу України.
Отже, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні, зокрема, злочину, передбаченого ч.2 ст.255 КК України (створення злочинної організації та керівництво),
Виходячи з вимог ст. 219 КПК України, слід визначити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 у межах строку досудового розслідування, тобто до 30.11.2025.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 194, 200, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу застосованого до підозрюванного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, українця, не одруженого, який є фізичною особою підприємцем, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12022100020003255 від 29.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України - задовольнити.
Змінити запобіжний захід у вигляді застави, застосований до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12022100020003255 від 29.09.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 190 (в редакції Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018), ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 14 ч. 5 ст. 190 КК України на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, українця, не одруженого, який являється фізичною особою підприємцем, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 30.11.2025 року.
Заставу у розмірі 302 800 грн., що внесена за підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 30.10.2025 року - повернути заставодавцю.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Повний текст ухвали було складено 27.11.2025 року.
Суддя: